Всю владу – міськраді

Восени 2010 року Віктор Анушкевичус вдруге став міським головою Івано-Франківська, але, на відміну від першої каденції, тепер у своїй діяльності він мусив чітко прислухатися до депутатів від «Свободи», яка здобула в міській раді абсолютну більшість.

Напередодні місцевих виборів 2010 року міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус заявив, що з 7 жовтня йде у відпустку аж до кінця виборчої кампанії, пише Галицький кореспондент.

«Щоб мене як міського голову ніхто не звинувачував у використанні адмінресурсу і робочого часу для агітації», – пояснив мер, йдучи на повторний термін.

На прес-конференції Анушкевичус повідомив, що дав розпорядження керівникові «Теплокомуненерго» Ігорю Прокопіву включати тепло у місті. До слова, Прокопів теж балотувався на посаду міського голови, тому був зацікавлений у якісному опаленні квартир іванофранківців. Анушкевичус же запевняв, що не буде «посипати вулиці нашого міста гречкою і давати космічні обіцянки».

Для організації і проведення виборів у Івано-Франківську була створена міська виборча комісія з 17-ти осіб. Її головою став Богдан Винник (ВО «Батьківщина»), заступником голови – Марія Бережанська («Фронт змін»), а секретарем комісії – Оксана Драганчук (ВО «Свобода»).

На початку жовтня Галицький історико-політологічний центр провів у Івано-Франківську соціологічне опитування. Згідно з ним, лідерами виборчих симпатій мешканців міста були ВО «Свобода» (29,6%), ВО «Батьківщина» (12,2%), Партія регіонів (7,8%), «Наша Україна» (5,8%) та «Третя сила» (3,2%). Щодо виборів міського голови, то уподобання франківців розподілились так: за Юрія Солов’я готові були голосувати 27,8% опитаних, за Віктора Анушкевичуса – 18,4%, а за Руслана Марцінківа – 9,2%. Решта кандидатів отримали менше чотирьох відсотків голосів респондентів.

Окрім Прокопіва, Солов’я, Анушкевичуса та Марцінківа, помірятися силами за крісло мера обласного центру виявили бажання Павло Андрусяк, Володимир Балагура, Володимир Бачкур, Василь Бойчук, Мирослав Гулик, Ярослав Гулик, Михайло Жураківський, Михайло Ільницький, Віктор Козачок, Руслан Коцаба, Микола Ладовський, Євген Романишин, Ліліана Сімонович, Богдан Федьків і Віталій Цапович. Хто як проводив агітацію і чиї обличчя усміхались зі стовпів до виборців, чимало іванофранківців пам’ятають і досі.

«Політичний екзорцист»

Задекларував своє бажання балотуватися на мера Івано-Франківська і Андрій Микитин, лідер місцевого осередку партії «Нова політика» та громадської організації «Наше місто». Микитин обіцяв, що коли його виберуть міським головою або хоч депутатом, то він… вижене диявола з міської ради. А за  передвиборчу програму взяв собі десять заповідей, які Мойсей отримав від Бога.

Чоловік не вважав себе «політичним камікадзе», а радше навпаки – «новим обличчям» і християнином. Та й гинути у політиці Микитин не збирався, бо для християнина то гріх. «Я йду в кандидати як християнин, тому моя програма така: дахи, дороги, двері, діти, двори», – розповідав кандидат. Епатажний політик переконував: якщо головою Івано-Франківська виберуть його, то він запросить на роботу американського консультанта. Іноземця не будуть утримувати з міського бюджету, бо він буде жити у Микитина і їстиме «бульбу і капусту». Андрій Микитин переконував, що до влади треба пускати більше жінок, бо «чоловіки рвуться у владу, щоб красти гроші і тратитись на коханок, а жінки всю роботу тягнуть».

Одні й ті ж обличчя

Напередодні виборів 2010 року стало зрозуміло, що обирати жителям Івано-Франківська немає з кого. Політолог Олександр Пархоменко на основі даних соціологів виокремив першу п’ятірку головних борців за мерську «корону». Уваги заслуговували Віктор Анушкевичус, Зіновій Шкутяк, Юрій Соловей, Павло Андрусяк і Микола Палійчук. «Серед претендентів, так би мовити, «другого плану» можна виділити також Ігоря Прокопіва, Андрія Микитина та Ігоря Насалика», – зазначав тоді експерт. Він пригадав Анушкевичусу гасло «Європейському місту – європейські дороги», Солов’ю – соціальні магазини та аптеки, Андрусяку – «працю з усіма потроху і ні з ким серйозно» і контакт з Балогою, Шкутяку – співпрацю з Ющенком, Насалику – «особисті рахунки з Віктором Андрюсовичем».

На початку жовтня Інститут соціально-економічних досліджень провів опитування іванофранківців. На запитання «Якби вибори міського голови міста Івано-Франківськ відбулися наступної неділі, за кого з кандидатів ви б проголосували?» четвертина опитаних не визначилися (25%). 17% респондентів були готові голосувати за Юрія Солов’я, 15% – за Віктора Анушкевичуса, майже стільки ж – за Ігоря Прокопіва.

Але чинний мер сіяв зерна оптимізму. «Через 10 років я бачу Івано-Франківськ 300-тисячним містом», – казав він виборцям.

Головне – результат

5 листопада 2010 р. міська виборча комісія офіційно оприлюднила результати виборів міського голови Івано-Франківська та депутатів міської ради. Згідно із протоколом міської ТВК, перемогу здобув Віктор Анушкевичус, за якого віддали свої голоси 24 145 франківців (27,2%). Головний опонент мера, лідер «Громадського форуму Івано-Франківська» Юрій Соловей зумів переконати голосувати за себе 19 950 виборців. Третім став директор «Теплокомуненерго» Ігор Прокопів, якого підтримали майже 13 тисяч мешканців міста.

Більшість у Івано-Франківській міській раді здобула «Свобода» – 34 мандати із 60-ти. Також до влади прийшли депутати від «Батьківщини», «Фронту змін», Партії регіонів, «Третьої сили», УДАРу та «Нашої України». «З тими політсилами, які прийшли до міськради, ідеологічних розбіжностей у нас нема. Всі налаштовані на конструктив», – зазначив тоді Анушкевичус.

І ось 30 листопада новообрані депутати зійшлися до сесійної зали. Перше засідання ради відкрив голова ТВК Богдан Винник. Оголошуючи результати виборів, він назвав голову обласної ради Олександра Сича головою облдержадміністрації, а депутата Халаменду – Халамандрою. Після того 73-річний депутат від ВО «Свобода» Роман Полковник зачитав присягу депутата. Наймолодшою ж серед депутатів стала 20-річна «свободівка» Віталія Сарабін. Для представників ВО «Батьківщина» Василя Бойчука та Володимира Стасюка шосте скликання міської ради стало вже п’ятим.

На посаду секретаря міської ради Віктор Анушкевичус запропонував кандидатуру «свободівця» Руслана Марцінківа. За нього проголосували 52 із 58 депутатів.

Зібравшись удруге, депутати міськради проголосували за зменшення кількості постійних і тимчасових депутатських комісій з 10-ти до 8-ми. Шість з них очолили представники «Свободи», а дві – «Фронту змін».

Першим заступником міського голови залишився Зіновій Фітель, заступником міського голови з питань ЖКГ – Микола Саєвич, а керуючим справами виконкому – Андрій Лис. Начальник управління освіти Михайло Верес став заступником міського голови з гуманітарних питань, а заступник директора «Теплокомуненерго» Любомир Слободян – заступником з економіки.

«Бо буде бардак»

«Вибори були дуже складні й дезорганізовані. Я бачу три причини цьому. Перша – нефаховий склад комісій. Друга – погана підготовка самої влади до виборів. І третя – нечесні методи боротьби. Виявлені були і «каруселі», і агітація під час голосування», – так прокоментував виборчий процес голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Свобода» Олександр Сич.

У свою чергу, народний депутат Роман Ткач зазначив: «Анушкевичус – людина з політичним досвідом, від нього буде дуже багато залежати. Спершу будуть притиратися (зі «Свободою» – авт.), а потім – головне налагодити роботу в міжсесійний період, виконкому, депутатських комісій. Бо інакше буде бардак».

«Гегемонія «Свободи» та наявність когорти «заклятих друзів» не залишає Анушкевичусу іншої можливості, як йти на значні поступки «Свободі», – аналізував результати виборів політолог Ігор Дебенко.

Наприкінці 2010 року Віктор Анушкевичус у газеті «Західний кур’єр»  зазначив: «Буду працювати міським головою доти, поки не виконаю всіх своїх обіцянок». То скільки ще каденцій треба Віктору Андрюсовичу, аби «завершити розпочате»?