Вибори як дійство
.jpg)
Виборча істерія через кілька годин переросте у день тиші. День тиші після місяця ґвалту.
Останній тиждень на Франківщині вирізнився псуванням білбордів опонентів, хоча не факт, що опонентів. Свої, кажуть, теж доречно трохи понищити, аби прихилити найбільш жалісливих виборців і банально відвернути підозри від себе.
Соціологічні рейтинґи — справа заразна. Так, на одному й тому самому окрузі з інтервалом в один день амбітні кандидати оприлюднювали власні «рейтинґи», подаючи як сенсацію, що ситуація на окрузі кардинально змінилася. При тому, зважаючи, очевидно, на правило, що результати соцопитувань оприлюднювати вже не можна, кандидат додав до свого матеріалу: «На правах політичної реклами». Це щоб виборці знали реальну вартість рейтинґів?
Родзинкою цієї кампанії в Івано-Франківську стала кандидатська слухняність. Ми анонсували, що іванофранківці збираються на антиаґітаційну толоку. Пригрозивши притягнути весь аґітаційний мотлох до виборчих штабів, містяни тим самим заохотили пошукачів депутатського мандату самим організувати санітарний день (чи ніч) й очистити від власної поліграфії місця, не призначені для аґітації.
Деякі кандидати свідомо не витрачалися на наочну аґітацію. Вони обрали шлях «від хати до хати», освоювали соціальні мережі. Паралельно їхні конкуренти мчали повз них з рупорами гучних промов та пожертвами на церкву, про які знала і ліва рука, і вся парафія.
Цього разу на Прикарпатті не бачили гречки, зате бачили сироп від кашлю, соціальний магазин з дешевими продуктами та імітацію участі кандидата в ремонті дороги, на яку він насправді грошей не давав. Такий собі підкуп без підкупу.
Прикметно, що кандидати в депутати не позбавлені здорового глузду і відчуття певного братства. На Франківщині за останні два тижні знялися з реєстрації шестеро кандидатів. Причому двоє з них — чітко на користь одного з фаворитів кампанії. Добру службу на цих виборах зіграла участь нових політиків Майдану в різних політичних силах. Мабуть, саме завдяки їм колеґи, яким треба трошки підтягнутися у рейтинґу, на фінішній прямій отримали офіційне плече підтримки ще однієї партії. В Івано-Франківську також побували з аґітацією леґендарні командири, чиї вишкіл та уніформа трохи дисонували з розміреним ритмом міста, що пахне кавою, презентацій і прем'єр. Чи не щодня тут можна було зустріти загони експертів, політологів, реформаторів, дискусії в колі яких надовго залишаться подіями для обласного центру. Десь між іншим, ненав'язливо вони згадували ім'я кандидата, через якого хотіли б впроваджувати свої законотворчі ідеї. Цього було досисть, щоб розуміти — він свій у команді професіоналів. Щоправда, не у всіх кандидатів це виходило органічно. До прикладу, якщо політика на повний голос підтримує відомий письменник, а цей достойник прочитав за життя одну–дві книжки, одна з яких — телефонний довідник, то це навряд чи додасть йому рейтинґу і шани.
Не минулося без адмінресурсу, адже доля нинішніх чиновників прямо залежить від їхнього роботодавця, якому на цій службі можна догодити тільки послухом. Якщо в центральному окрузі Івано-Франківщини пропонували імітацію кандидатського переживання за державницькі справи, запрошуючи вболіваючого на наради, то чим далі від асфальту та доглядачів закону про вибори все відбувалося за старим звичаєм. Чиновник вищої ланки їздив у гості до нищого за ранґом. Розмови точилися передбачувані. Цікаво, що представники виконавчої влади і далі вважають сільських голів своїми підлеглими. Туди ж таки — і директори шкіл, і головні лікарі, і завідувачі клубів. Можливо, саме тому «на ура» місцеві виборці сприймали тих кандидатів, які за цей час допомогли їм вивести на чисту воду місцевих корупціонерів та хабарників, очолили місцеві віча та люстраційні акції.
Що стане визначальним для виборців Франківщини, 30 % з яких на початку тижня ще не знали, кого будуть обирати, покаже найближча неділя. Цього дня ми пересуваємо стрілки годинників назад, але тільки стрілки, а не нашу історію.
