Виступ Тараса Прохаська на форумі Ukraine Lab в Івано-Франківську
.jpg)
Саме поняття культури пов’язане для мене з роботою в лісовому господарстві. Це було єдине місце, де я працював як учений і практик.
Тому мені легко вибудовувати тези, виходячи з питань лісу, деревини, річних кілець, їхнього розгалуження, капілярної й судинної системи… І якщо все це сформулювати коротко, то культура – це передусім вирощування та накопичення всіх досвідів, які стають колективними. Особисте перебування в культурі залежить від того, з яким фрагментом і моментами величезної культурної спадщини стикається людина.
Культура починається з того, що ми підбираємо свій образ Світу. Ми шукаємо, хто ми є. Вона починається з того, що ми ідентифікуємось, використовуючи світовий досвід, до якого маємо доступ у той чи інший момент свого життя. Наступне, що ми маємо зробити, – це пояснити самому собі своє місце в часі і просторі. Це одна з головних операцій культури. Після цього відбувається фіксація цінностей, ідеалів, життєвих кредо. А наступним кроком є пошук порозуміння з носієм іншої індивідуальної культури.
Головною ознакою людства, суспільства і культури зокрема є старіння. Напрям є тільки один: від появи до самоліквідації. Кожен із нас може погодитись, що культура – це постійне нагадування, згадування, пригадування того, що було. Механізми пам’яті є дуже різними: це можуть бути вільні асоціації або речі, які ти сам собі обираєш.
Україна, перебуваючи в одному великому культурному просторі з Європою, потрапила до культурного логосу. Віддавна вона трошки відстає в цьому старінні. Врешті, ми старіємо не так скоро, як слід культури, до якої ми належимо.
Формулювання «культура в час війни» здається мені сумнівним. Адже культура – це не воєнно-польова хірургія, яка повинна функціонувати якось інакше саме на лінії фронту. Культура собі існує. Культура – це пояснення того, що відбувається, і вона багатошарова.
Українська культура в часи війни також є багатошаровою, і також не можна сказати, якою вона має бути і що вона може зробити. Культура – це гомеопатія: довге, тривале формування чогось. І коли вона стає інструментом, вона має іншу назву: пропаганда чи психотерапія.
Головне, що культура є прихистком безпеки. І залежно від того, як хто уявляє безпеку, таку культуру він навколо себе й формує.
