Заступник голови Апеляційного суду Івано-Франківщини Андрій Малєєв: "Звинувачення в корупції часто пов’язані з достатньо низьким рівнем забезпечення суддів"
На Івано-Франківщині знову заговорили про корумпованість судової системи загалом і хабарництво серед суддів зокрема. На одному з місцевих інтернет-ресурсів з’явилося таке собі антирейтингове опитування, в якому відвідувачам сайту пропонують визначити, хто з івано-франківських суддів є найбільшим хабарником.
У переліку на сайті представлено суддів, які здійснюють судочинство у різних галузях права — господарському, адміністративному, кримінальному і цивільному. Сам список ймовірних «хабарників» не налічує й десятка осіб, проте серед них — достатньо відомі на Івано-Франківщині судді.
Журналіст «Галичини» вирішив поцікавитися реакцією представників судового корпусу на закиди щодо корумпованості їхніх колег і звернувся за коментарем до керівництва Апеляційного суду в області. Після настійливих наполягань вдалося поспілкуватися із заступником голови Апеляційного суду в Івано-Франківській області — Андрієм Малєєвим.
- Андрію Юрійовичу, чим, на вашу думку, викликані теперішні закиди в корумпованості суддів? Чи були нещодавно конкретні випадки хабарництва в судах на Івано-Франківщині?
— Питання корупції в судовій системі насправді має більш широкий суспільний зміст. Ця тема критично важлива для суспільства і водночас болюча для суддів. Річ у тому, що при обговоренні таких суспільно важливих тем зачіпаються конкретні люди, причому без наведення будь-яких конкретних доказів їхньої буцімто не зовсім моральної діяльності. Треба розуміти, що автори публікацій в інтернеті реалізують своє право на вільне висловлення думок, але це право повинно якимось чином корелюватись з правами та інтересами тих людей, яких вони згадують. Бо це може бути розцінено як обвинувачення в скоєнні особливо тяжкого злочину, за який Кримінальним кодексом передбачено дуже серйозне покарання. Тим більше, що докази з приводу хабарництва конкретних людей не наводять. Баланс між вільним висловленням і порушенням прав інших людей повинен бути таким чином сформований, щоб можна було б і обговорювати суспільно важливі теми, й уникнути бездоказового обвинувачення конкретних посадових осіб.
Якщо враховувати статистику, то більшість справ у судах вирішують таким чином, що рішення в них не оскаржують. Понад 90 відсотків судових рішень влаштовують людей. Приблизно у 10 відсотках випадків люди незадоволені. і з цих випадків тільки частина рішень підлягає до скасування. Отож ми маємо лише кілька відсотків із кількох мільйонів судових справ, про які можна сказати, що в людей є сумніви у справедливості і об’єктивності судового рішення та припущення щодо корумпованості судді. Але фактів таких немає. Принаймні цього року на Івано-Франківщині жодному судді не було пред’явлено звинувачення в корупції. Якщо такі випадки раніше й були, то їх не можна екстраполювати на всі судові справи і всіх суддів. і обвинувачення конкретних суддів не можна поширювати на весь судовий корпус. Так, серед суддів є люди, які беруть хабарі. Такі випадки встановлюють і їм дають відповідну оцінку. Але доки з цього приводу не існує кримінальних справ, доти говорити про це передчасно.
- Один із аргументів щодо корумпованості суддів — вибіркове правосуддя, яке начебто здійснюється у резонансних злочинах...
— Питання вибірковості правосуддя імпортоване до нас з Європейського суду з прав людини і це передовсім — політична оцінка судочинства, в юридичній термінології такого поняття не існує. Проблема з вибірковим правосуддям не така велика, як враження, яке про неї створюється. Можливо, ця тема зникне, коли суди будуть більш відкритими і ширше інформуватимуть про свою діяльність, особливо у резонансних справах. Бо там, де існує брак інформації, з’являються домисли та припущення. Таким поширенням інформації повинні займатися спеціальні служби в судах, які, до речі, на Івано-Франківщині вже створені в кожному місцевому суді. За нашим прикладом тепер організовують такі служби в усіх судах України. Треба сказати, що суди Івано-Франківщини відомі в Україні, це лише вдома нами цікавляться тільки тоді, коли виникають якісь кризові ситуації або надзвичайні випадки. Можливо, ми ще недостатньо надаємо інформації, але треба щоб і засоби масової інформації також виявляли активність та інтерес.
Доступ до інформації про перебіг судових засідань, про їх зміст, спрямованість і результати є переважно відкритим. Але ми повинні розуміти, що певні обмеження так чи інакше будуть. Здебільшого це процедурні перешкоди, обумовлені конкретною ситуацією. Висвітлення перебігу судового засідання не може бути пріоритетним, головна мета судового процесу — здійснення правосуддя. Тому потрібно знайти баланс між інтересами суспільства на оперативне, повне, всебічне отримання інформації про те, що відбувається в судах, і, власне, інтересами правосуддя.
- Кажуть, що корумпованість суддів викликана малою заробітною платою. Чи достатній рівень оплати праці суддів та працівників апарату, які забезпечують роботу суду?
— Справді, звинувачення в корупції часто пов’язані з достатньо низьким рівнем забезпечення. У мене майже 20 років стажу суддівської діяльності, і я можу сказати, що суддям завжди здавалося, що грошей платять менше, ніж коштує функція здійснення правосуддя. Якщо порівняти нашу ситуацію та утримання судів в інших країнах, яке віддзеркалює ставлення держави і суспільства до ціни правосуддя, то очевидно, що в інших, більш розвинутих країнах правосуддя цінується набагато дорожче, ніж у нас. Але якщо порівнювати платню судді із зарплатою працівника апарату суду, то дисбаланс ще більш вражаючий.
Я не знаю, чому працівники апарату досі працюють. За ті гроші, які вони отримують, прохарчуватися неможливо, не кажучи вже про те, щоб відкласти якісь кошти на розвиток. Я отримую приблизно 12 тисяч гривень на місяць. Якщо порівнювати із півтори тисячами заробітку працівників апарату суду, то в мене дуже нормальне матеріальне забезпечення. Але якщо порівнювати з реальною купівельною спроможністю цих грошей і тих потреб, які мають судді відповідно до свого статусу, то цього явно мало. Судді і працівники апарату не мають права займатися ще якоюсь діяльністю й отримувати додатковий прибуток, цих грошей їм повинно вистачати на все.
Працівники апарату — це каркас усього суду. Від їхньої титанічної роботи залежить, чи буде пливти цей корабель. Зважаючи на те, як працюють і перепрацьовують наші працівники, в кожному суді потрібно встановити пам’ятник невідомому секретарю, який робить якийсь незрозумілий подвиг кожного дня. Особливо це стосується місцевих судів, де роботи — багато, грошей — мало й одні клопоти. Ті судді, які це розуміють, дуже за це вдячні своїм помічникам.
- Вважають, що ніякої відповідальності за образливі висловлювання, які з’являються в мережі інтернет, власники сайтів не несуть. Чи справді це так?
— У цьому питанні для нас орієнтиром є практика Європейського суду з прав людини. Наскільки мені відомо, є рішення, яким визначено, що власник інтернет-видання несе певною мірою відповідальність за те, що публікується на його сторінках. Це рішення треба вивчати, його спрямованість на те, щоб люди, які використовують свободу висловлювань, відразу її співвідносили з такою ж відповідальністю.
Особи, які незадоволені висловлюваннями щодо них в мережі інтернет, мають в своєму арсеналі низку правових засобів, щоб захистити свої інтереси. Але це приватна справа конкретних людей. А справа судового корпусу загалом — не боятися відкритості, негативних оцінок, які вказують часом на проблему точніше, ніж похвальба.
