Жертви газового фронту
Перипетії в газових справах між Україною, Росією та ЄС не вщухають
Якось голова НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв заявив, що Україна може перезимувати без російського газу. Щоправда це було б реально при одночасному виконанні кількох умов. Ідеться про повне завантаження реверсних потужностей через Словаччину, незначне завантаження угорського напрямку, середнє завантаження польського напрямку та економії 25% споживання газу. На перший погляд, нічого надзвичайного тут немає. Однак життя, як завжди вносить свої корективи.
Робота над економією блакитного палива іде повним ходом. Уже є певні результати, які завдячують як заходам, впровадженим урядом, так і випадковим обставинам. Ще на початку липня уряд встановив ліміти використання природного газу різними групами споживачів протягом серпня-березня. Передбачено, що промислові підприємства та теплокомуненерго (ТКЕ) скоротять споживання на 30% у порівнянні з минулим роком, а бюджетні організації - на 10%. За даними заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Андрія Білоусова, за результатами серпня ТКЕ спожили блакитного палива на 34% менше від зазначених лімітів. Звичайно, такий результат завдячує відмові від гарячої води в низці великих міст. Теоретично його ще можна повторити у вересні, жовтні і, можливо, листопаді (якщо перенести початок опалювального сезону), але неможливо екстраполювати на зимові місяці, коли без гарячої води та опалення було б зовсім гірко.
Сприяють економії газу й події на сході України. У серпні українська промисловість впала на 21,4%, в основному через падіння у донецькому (на 58,7%) та луганському (на 85,0%) регіонах. Галузі промисловості, які споживають найбільше блакитного палива, не виняток. Виробництво хімічної продукції у серпні знизилося на 19,6% у порівнянні з минулим роком, а за 8 місяців спад склав 15,7%. Металургійне виробництво скоротилося більш різко - на 30% у серпні, а за 8 місяців втратило 11,9%. Негативна динаміка промисловості дозволяє якось вкладатися в урядові ліміти споживання газу без особливих зусиль. Як кажуть, не було би щастя, та нещастя помогло. Імовірно, що низькі обсяги промислового виробництво збережуться на Донбасі ще довго, адже попри укладене перемир’я в регіоні немає не те що нормальних умов для відновлення економічної активності, а досі лунають постріли. Тож можливо, що заощадити заплановану чверть від минулорічних обсягів таки вдасться.
Не настільки реальними бачаться інші умови для відмови від російського газу, адже їх реалізація залежить не лише від українців. Польський напрямок реверсу ще 10 вересня дав збій: оператор польської газотранспортної системи повідомив Нафтогаз про вимушене тимчасове припинення постачання палива у зв’язку з тим, що 8 вересня Газпром не виконав заявку польської PGNiG з постачання газу на 20%, 9-го - на 24%, а 10-го - на 45%. Хоча перебої з постачанням російського палива полякам не зникли, але згодом реверс із Польщі було відновлено в повному обсязі, і станом на 24 вересня за цим напрямком, за даними прес-служби НАК, прокачували 4 млн. м3 палива на добу, тобто 100% від технічно можливого обсягу.
Як виявилися згодом, це була лише перша ластівка. Далі Газпром почав скорочувати поставки газу через Словаччину (не лише словацьким споживачам, а транзитом на інші європейські країни). Почалося це 15 вересня, коли скорочення склало 17% (до 49,6 млн. м3), продовжилося 16-го - 25%. 17-го - 23% й надалі. Міністр закордонних справ Словаччини заявив, що його країна продовжуватиме виконувати свої зобов’язання перед Україною, тобто не збирається перекривати реверсні поставки палива. Тож станом на 24 вересня, за даними НАК, потужності словацького напрямку реверсу були завантаженими на 100%, забезпечуючи Нафтогазу 27 млн. м3 газу щоденно. Водночас Словаччина продовжує недоотримувати по 10-20% від заявлених обсягів блакитного палива від Газпрому. Треба віддати належне словакам, адже цей напрям реверсу має найбільшу потужність, а його завантаженість - ключова умова, від якої залежить, чи зможемо ми перезимувати без російського газу чи ні.
Внаслідок скорочення транзиту через Словаччину та інші країни, що межують з Україною, про зменшення надходження блакитного палива від Газпрому заявляли також Австрія (15%), Румунія (5%), Італія (10%), Німеччина. Остання заява була від Угорщини. Саме ця країна першою піддалася тиску РФ, адже після зустрічі угорського прем’єр-міністра із головою правління Газпрому угорці 25 вересня відключили реверс палива в Україну "до подальшого повідомлення" всупереч досягнутим раніше домовленостям. Обсяги прокачування через цей напрям були і так невисокими - 4 млн. м3 на добу при потужності 15 млн. м3, однак не в цьому проблема. З одного боку, Нафтогаз розраховував на цей газ при плануванні балансу споживання на опалювальний сезон 2014-15. З іншого боку, боротьба на газовому фронті для Євросоюзу є лакмусовим папірцем, який показує ступінь єдності європейців. Якщо вони не можуть виступити одним фронтом у цій, не найгіршій проблемі для Європи, то що буде, коли рівень задач з боку Росії підвищиться?
Хай там як, а результати війни на газовому фронті загалом є позитивними для України. По-перше, вони ще більше консолідують націю. І річ не в тому, що чимраз більшій кількості українців відкриватимуться очі на те, що собою являє сучасна Росія та її керманичі. Єдність народу - величезна рушійна сила змін у країні, а відтак чим більше одностайності буде серед українців, тим швидше пройдуть реформи. І жодні олігархи, чиновники чи політики будуть не в силах протистояти таким перетворенням (недаремно відомий гімн проголошує "В єдності - сила народу. Боже, нам єдність подай!"). Та й не можна сказати, що одностайність дасться українцям великою ціною. Адже при плюсовій температурі у листопаді-грудні, вже звичній для України останніми роками, коли перший сніг часто випадає після Нового року, та пізнішому початку опалювального сезону, нам вдасться увійти в новий рік із 16 млрд. м3 палива у підземних газосховищах, що, за словами експертів галузі, необхідно для комфортної зимівлі у дні з незначними морозами. Щоправда у двадцятиградусний мороз температура в помешканнях падатиме до 10-15 градусів, але якщо таких днів у сезоні буде не більше, ніж 15-20, як звичайно, то, тепло одягнувшись, ми навіть не встигнемо змерзнути.
По-друге, Росія стратегічно вже програла газовий фронт. Намагаючись вплинути на реверс в Україну, вона скоротила постачання через нашу територію палива до Європи на 25% (за словами міністра палива та енергетики Юрія Продана). Європа хоч і має достатні запаси в ПСГ, але розцінила крок Росії як загрозу безперебійному постачанню європейським споживачам під час опалювального сезону (для чого і в українських ПСГ має бути певний рівень запасів). Тому в ЄС заговорили про збільшення імпорту палива з Норвегії та про довготривалу роботу над поставками з Ірану. Зважаючи на донедавна складне політичне становище цієї країни на міжнародній арені, готовність європейців відновити співпрацю з Іраном бачиться дуже серйозним та рішучим кроком, який загрожує монополії Газпрому.
Можна не сумніватися, що диверсифікація постачань газу до Європи триватиме й лише набиратиме обертів, що врешті-решт буде позитивним і для енергетичної безпеки України. На цьому тлі Росія не перестає нахвалюватися укладеною довготривалою угодою на постачання палива в Китай. Власне, Кремлеві більше нічого не залишається, як прикривати свою поразку удаваною перемогою. Судіть самі: на китайському ринку Газпром та РФ загалом буде лише одним із багатьох постачальників блакитного палива, причому не найважливішим. Тоді як на європейському росіяни були справжніми монополістами. Тож що залишиться від Росії, якщо в неї відібрати будь-яку можливість для фірмового політичного виламування рук ледь не всім країнам-споживачам російського газу, а в її лідерів відняти гординю, що живиться наявністю таких можливостей? Як виглядатиме ця "супердержава", коли через 5-10 років Китай почне диктувати їй умови на газовому ринку, а вона буде змушена приставати на них, бо не матиме вибору? Ось тоді у Кремлі згадають біблійське "хто до нас із мечем прийде, той від меча й загине". В усіх значеннях. Але буде вже пізно.
По-третє, тактичні втрати Росії також суттєві. Через конфлікт з Україною Газпром продає на 80-100 млн. м3 менше палива на добу, ніж міг би, втрачаючи по $29-36 млн. щодня, якщо рахувати за ринковими цінами. Зменшення Газпромом постачання газу в Європу на 25% як інструмент примусу до відмови від реверсу призводить до того, що Росія продає ще на 50-60 млн. м3 палива менше на добу, ніж могла би, а це знову-таки недоотримані $18-22 млн. щодня. Голова Газпрому вже заявив, що цього року концерн планує видобути лише 463 млрд. м3 блакитного палива замість запланованих 496. Якщо ці втрати триватимуть, то Газпром щороку недораховуватиметься $15-20 млрд. І заради чого? Заради якихось $25-50-100 ринкової знижки, яких просила Україна і на яких Росія би недорахувалася не більше, ніж $3 млрд. на рік? Логіка Кремля воістину унікальна.
З іншого боку, треба визнати, що теперішня ситуація не є комфортною ні для кого. Ні для України, яка побоюється дуже холодної зими (в житті буває всяке), ні для Росії, яка недоотримує величезні суми в умовах подвійної кризи бюджету та платіжного балансу, спричиненої санкціями та падінням ціни на нафту, ні для Європи, яка не хоче допустити ані найменшої можливості для проблем під час опалювального сезону. Це стало причиною того, що 26 вересня сторони зібралися на переговорах у Берліні. За їх результатами було домовлено, що українська сторона заплатить Газпрому $2 млрд. до кінця жовтня і $1,1 млрд. до кінця грудня в погашення боргу, й на умовах передоплати купить 5 млрд. м3 російського газу за ціною $385 для опалювального сезону 2014-15. Це компроміс, який дає переваги кожній із сторін. Україна отримує страховку на випадок холодної зими, Європа - відсутність проблем під час опалювального сезону, Росія - гроші. Але головне - те, що Європа, а ще більше Україна виграють час практично до кінця 2015 року на те, щоби диверсифікувати постачання та запровадити енергоефективні технології. Якщо наша влада, зітхнувши з полегшенням, не перестане робити кроків у цьому напрямку, то, можливо, на наступний сезон, через рік наші потреби в імпортному блакитному паливі обмежуватимуться лише потужностями реверсних постачань. От тоді перемога на газовому фронті та енергетична незалежність будуть у наших руках. А з ними і вагомий крок до політичної незалежності та перемоги на решті фронтів, на яких запекла боротьба поки триває. А до того часу що менша температура за вікном, то вищий градус боротьби на газовому фронті чекає на українців.
