Історія будівництва пішохідного мосту в Галичі

Галичу відомі часи, коли ніяких мостів через Дністер не було, а переправи здійснювалися паромами та човнами. Такі перевезення через бурхливу ріку не були безпечними для людей.

Тому у 1860 р. у Галичі був побудований перший дерев'яний міст через Дністер, що знаходився дещо вище по течії від збудованого пізніше металевого мосту та нижче від впадіння р. Лукви у р. Дністер, пише Галич давній сучасний

Але весняні повені руйнували його, оскільки він був не дуже високим, а дорога, яка вела від мосту в напрямку колійової станції, також зазнавала руйнації від частих повеней.

Нагальна потреба у надійному сполученні через Дністер виникла у другій половині 80-х років ХХ ст. у зв’язку з будівництвом стратегічного шосе Чернівці-Станіславів-Галич-Львів, яке проходило через центр міста із збільшенням вантажопотоків на залізниці Львів-Чернівці. Поява нових транспортних магістралей активізувала економічне життя Галича, а деревꞌяний міст, звичайно, не був спроможний задовільнити потреби у таких перевезеннях. Додамо сюди і те, що у cічні 1903 р. Дністер вкотре знищив дерев'яний міст.

Тому конструкторське бюро фабрики машин Е. Заліневського у Кракові у 1900 р. зайнялося розробкою технічного проекту металевого мосту, який було споруджено протягом 1910-1912 рр.

Довжина його складає 312 м, а сам міст підтримують чотири кам’яні опори, відстань між ними – 52 м, 63 м, 76 м, 55 м. Конструкція складається з ажурних металевих форм, скріплених між собою заклепками.

На той час це був великий міст стратегічного значення.

У часи Першої світової війни 85 % будівель у Галичі були зруйновані, не оминула біда і міст. Та вже у 1921 р. почалося його відновлення.

Внаслідок інтенсивної експлуатації міст у 1933-1938 рр. вкотре ремонтували. Варто відмітити, що польський уряд не виділяв достатніх коштів на ремонт конструкції.

У часи Другої світової війни радянські війська, відступаючи, підірвали міст. Після чого німецька влада зайнялася його відновленням, використовуючи підневільний люд. Ремонтні роботи велися вручну євреями, зігнаними з Галича і навколишніх околиць. Випробування мосту на вантажопідйомність здійснювали також за допомогою робочих. З відступом німецьких військ міст втретє за його історію було підірванно.

І тільки у 1953 році відбулося капітальне відновлення мосту, після чого він ще три десятки років слугував для руху транспорту на автомагістралі Івано-Франківськ-Львів.

З відкриттям у 1984 р. нового мосту цю пам’ятку інженерної думки поч. ХХ ст. було перетворено на пішохідну комунікацію.

У 2006 р. міська влада вже незалежної України розпочала капітальний ремонт. Але виділених на той час коштів було катастрофічно мало. Тому спочатку відремонтували бокову пішохідну доріжку.

І, аж у 2014 р., було розпочато повномасштабну заміну всього покриття мосту. Було придбано та настелено дерев’яне полотно, здійснено заміну металевого підтримуючого швелера. Завершальним етапом ремонту було нанесення асфальтного покриття. Бовшівська сільська рада в особі голови Очкур Ганни Йосипівни надала субвенцію в розмірі одного мільйона гривень на виконання робіт із асфальтування старого мосту. Тепер галичани та гості міста можуть спокійно проходжуватись по мості та милуватись красою Дністра і околиць.