Вісім бійців батальйону "Свобода" 67 діб билися в оточенні, аби зупинити наступ росіян на Сіверськ (ВІДЕО)

Вісім бійців батальйону Нацгвардії "Свобода" 67 діб вели бій в оточенні для того, щоб зупинити російський наступ на місто Сіверськ.

Історію оборони опорника розповіли каналу "Бутусов плюс" командир позиції лейтенант Нацгвардії Владислав Стоцький та комбат "Свободи" Петро.

Далі пряма мова Владислава Стоцького:

"Я, прийшовши на позицію, там встановив правила. Так, дядьки, чаї, кофії відміняємо. Зуби чистим. Якщо є достаток води, чистить один. Набираємо в кружечку чуть-чуть. Там полощим щітку. Чистим. Показав на власному прикладі. Всі так почали робити. Кажуть, треба створити хоч якийсь запас. Коли хоч пити, ти ж не будеш терпіти. Ти куриш там накурено. Вітер не заходить. Там пекло. Там просто духовка. Смердюча духовка. Воняє піт. Воняє гівно. Воняє сцяками. Хоч попити води. Я думаю, це вже розкіш. Пили по чуть-чуть. По пів ковточка кожен робив. Варили їсти всі разом. Їли всі разом. Що їли? Спочатку запарювали пюрешку. Кипятили воду, запарювали ці пюрешки. На пюрешках хліб, консерва, сардіна. Тушонка була. Відкривали банку тушонки. Тушонки зливали жир. Щоб доповнити водою. Щоб води менше розходувати. То ми тушонку нагрівали. З'являється цей жир. Ми його зливали в котелок. Заливали водою. Воно закипало. Ми так запарювали картошку. І з тушонкою хавали. Така сладка була. Тюбики арахісової пасти. Ми з хлібом. Як перший раз їх скинули, боже, яке воно було добре. Потім під кінець ми вже почали, блін, давайте ми щось замовимо. Чи ще щось. То нам скинули дві пачки сосисок. Таких сардельок. Це для нас було взагалі. Знаєте, як ми відкриваємо посилку? Ми як діти. Достаємо продукти. І всі кричать. Достаємо там пачку сигарет. Достаємо газовий балон. Бутилка води. Ну, коротше.

Жостік поїхав за провізією. На квадроциклі у нас була доставка, він їздив на... Це чувак зі стальними яйцями, він без ноги, до речі, в окопі був. Вони полізли натягувати сітку, а я лишився на радіостанції, на контролі.

Я чую, вони вийшли, буквально це дві хвилини. Чую, дрон жужить. Я думаю, ну зараз повинні зайти. Чую, жужить крепко, тут бам, чую зрив, чую кричать. Я вибігаю туди, кричу, що там? Історик мені каже, ми оба 300. А один зесик лежачий повар, я його за шкірки затягую до себе. Кажу, показуй, що ти. Він каже, мені все болить, мені все болить. Я починаю оглядати, первинний огляд, це тактична медицина. Так, спочатку масивні кровотечі. Кажу, що тебе, де, де, покажи хоч що. Знімаю футболку, а в нього, отут, коротше, шкіри немає, а ребра. І я бачу, як його легені дихають, його легені дихають. О, тут треба перемотувати. Кажу, що тебе, може десь артерія чи нога перебита? Він каже, посмотрі ногу. Я знімаю ногу, вона, бачу, кров тече, але не така прям фонтанна, просто витікає кров. Так, сюди турнікета, сюди почав його, кажу, давай, зараз гемостатиком, бінтом перемотаю. Бо я тут не затампоную, грудна клітина, не можна там перемотувати. Я тебе замотаю бінтом. Я починаю його замотувати, піднімаю другу частину. А в нього тут те саме, бляха. Я два бінта, два гемостатика замотаю. Кажу, Історик, що у вас, що ви триста? А він такий дідок, але він каже, Вогнику не хвилюйся. У мене все добре, я легкий.

До нас прийшло поповнення, один Кеня, це з Національної гвардії, потім прийшов один ще з ЗСУ, Юра, але він був без позивного, ми, виходить, ніч ми копаємо, відновлюємося, там літають нічні дрони, ми по мінімуму пересувань, там лопаткою чик-чик-чик, ми траншеї чистим, ну працюємо, не те, що там ліг і спиш, одні чергують, другі працюють, треті на службу, дивляться в теплак, тут починається зранку, прям капець, важкий, серйозно важкий піхотний штурм, іде група так само по полю, іде група вдоль Майамі, і десь ще група обійшла, дрони не побачили, і виходить так, каже, у вас пі**ри вже заходять на Трою, вже пі**ри там закріпились, вони зайшли, почали копатись, каже, починайте туди працювати, і починається отака перестрілка, ми стріляємо в них, вони чують, що ми починаємо стріляти, ідентифікувати ціль ми не можемо, тобто прямого контакту немає, просто перестрілюємося, каже Комишов, б**, я зараз з РПГ, він каже, там є термобарна, я термобарну зарядив, як в п**ду, він каже, б**, ти, каже, прям, каже, в бліндаж їм нах**, ну там бліндаж був, він каже, біля бліндажа впала, каже, ї**но, ніх**, він каже, давай сюди, всі, що є, постріли, тіпу, давай сюди, я на рацію, там чуваки підносять, а ми воюємо, виходить, він каже, пацани, все, що є, крім тандемів, бо ці тандеми важкі, все, що є, несіть, вони все принесли, той Комиш, він такий невисокого зросту, заряджаємо РПГ, і там мішок розвалений, і можна на нього тільки одною ногою стати, щоб, тіпу, дуже близько це зробити, я такого ще не бачив, такий, він бере РПГ на плече, автомата скинув, одною ногою на мішок підпригує, і в моменті, коли він максимально над позицією, робить постріл, і таких пострілів він зробив чотири штуки, і все там, і він так все так добре туди поклав, каже, Комиш, ти вже таке ісполняєш, там стрільба, заміси, тут п**дари заходить група, каже, Адольф, зустрічайте, у вас п**дари в окопах, вони, виходить, з троє зайшли до нас, і почали ми їх чистити.

***

Мені треба енергія, я пішов у бліндаж, забрав повербанки по максимуму заряджені, забрав гранати, забрав по максимуму БК, в мене є калаш, в мене є РПК, забрав розтяжки, забрав нитку, щоб поставити розтяжки, так, дивлюсь, в мене є, ще там генератор стояв, так, мені треба забрати бутилку бензина, щоб, якщо що, на ніч, я поставлю генератору заряджатись, там є екофло, якщо підуть, не зайдуть, не заберуть його, то зранку я піду по сірому, заберу його сам. От так, продумано, так, я буду їсти, мені скинули їжу, мені хватить поїсти, розіб'ю на декілька днів, потім через декілька днів мені ще скинуть. Буду пити води, там типу визначу, скільки води, в ніч буду чергувати, в день буду спати, а як буду, як пі*** буде йти по траншеї, то я поставлю дві розтяжки, я знаю, як ставити розтяжки, і поставлю дві розтяжки, якщо вона спрацює, то в день мене взрив гранати розбудить, і я зможу прийняти бій. Це я думав, як я сам лишусь.

Я готував свою позицію. Я собі в голові... хтось мені кричав: ти виживеш 100%. Треба робити то, то, то.

17 серпня, відходжу на Пінчер, беру з собою, одягаю плаща, броня, каска наверх, рюкзак, у рюкзаку максимум повербанків, взяв 2 бутилки води. Мені щось так підсказало, лиши ерпешку, вона не зручна. Якщо тобі треба просто добігти до своїх ці 300 метрів, бляха, по сіряку, там між Адольфом і нами і Пінчером невелика відстань. Але туди наші ніхто не дивиться, там є зруйновані позиції. Взяв води, взяв телефон і кажу Тьомі: я заберу інтернет, і він каже, плюс.

Добігаю я до Пінчера, думаю, так, ну 300 метрів. А я до війни готуюсь. Я бігаю, спортом займаюся. Ну, щоб тримати себе у фізичній формі. Думаю, та зараз 300 метрів, що мені пробігти 300 метрів? Біжу, біжу. Щось чувствую метрів через 50 вже не можу бігти, але чую, дрони літають по максимуму, чук-чук-чук, дорогу знаю до Пінчера. Кричу їм в радійку: "Пінчер, Пінчер Дід Мороз!" Бо я несу мішок з продуктами. Кажу, Дід Мороз до вас і заходжу, заношу. А я до них, перший раз, людей заводили на Пікап, то я їх вів від Адольфа до Пінчера. Кажу, дядьки, пам'ятаєте, я вам минулий раз приходив, казав, що принесу балабасів, снікерса якогось, бо вони сидять, у них там, ну щось з логістикою кругом важко. ЗСУ трохи помагало більше. А на Пінчер тільки НГУ.

Приніс там мішки, пару снікерсів було поїсти, бутилки води. О, все, блін, вони раді були мене бачити. Привітався, розібрались, розставили антену. Зв'язок підтримували так: антена була замаскована. Це така квадратна антена, до неї підключені два телевізійні кабелі одножильні. Ці кабелі йдуть вниз і переходніки на Wi-Fi роутер, такий, що от сім-карти. Там вставлена сімка водафон. Ця антена, я її поночі замаскував, виходить, там біля Пінчера. Я в нього доску впер, щоб він підпирав. А на другий кінець доски примотав антену і, виходить, так добре він підпирає, і вона замаскована, бо там все розрушено і вона в футболці зеленій, її взагалі не видно. Я кажу, сфоткайте мені з дрона, покажіть, ну, там не поймеш. Протягнув проводи, підключив інтернет. Кажу, дядьки, інтернет користуємося вніч, вдень виключаємо. Плюс-плюс. І ми вночі, там, зв'язок з рідними, для них це було взагалі, капець позвонити. Чуваки просиділи 50 днів без зв'язку з рідними.

***

Пити хочем, капець. Їсти хочем. З логістикою срака, бл#дь. Цей дрон привозить, ну реально, на чотири чоловіка привозить чотири бутилки води. В норі, коли пекло стоїть, там в норі духовка. Ну чотири бутилки води це півторачки. Він може привезти чотирнадцять кілограм. Я думаю, чотирнадцять кілограм жрачки, ніхрена собі обйоми. А чотирнадцять кілограм... Чотири бутилки по півторачки. Кожна бутилка півтора кілограма. Це вже шість.плюс їх замотують, щоб вони не розбились.Замотка це вже 7 кг.

Друга половина доставки, це продукти. Плюс ми замовляємо, нам треба постріли на ВОГ, бо ми стріляємо. А вони важкі. Ну, передавали зброю і їжу. І це виходить, що чотири бутилки води, плюс запарити ту мівіну, щоб чотири чоловіки поїло. То це не так вже і багато.

***

Перший стоїть Рома, сидить, ну, він так, наготові з автоматом. Другий за ним сидить Саня Хомяк. Зліва від мене Лялька. Я кажу, Рома, виходь, встрічай їх. Закидуй гранатами. Якщо вони висаджуються з МТЛБ, це не так бистро. Закидай їм гранатами під вхід. Подаю йому гранати. Він виходить. І коли він виходить, я можу бачити тільки його ноги. З нори. І в мене радєйка, автомат, телефон. Все в одному. Я чую, він починає: ту-ту-ту-ту. Починає работать. Тут, чк-чк, чую, кричить, клін. Я йому автомата даю. Другого автомата. Саня, кажу, виходь. Ти зараз будеш. Він в одну сторону дивиться, ти дивись в другу. Бо нас п#дари оточать, бл#дь. Починайте розсипати. І гранати викидую йому під ноги. Бо я знаю, що він без гранат вийшов. Гранати викидую. Кажу, гранати їм викидуйте, вони, бл#дь, зараз, у них паніка почнеться. Гранати почнуть взриватись. Він каже, плюс-плюс. Починають работать. Тут я бачу. Не бачу, я чую. Я бачу їхні тільки ноги. Я чую, п#дар кричить: Да за#балі ви, бл#дь нах#й. І черга: Ту-ту-ту-ту. Я понімаю, що це черга не наша. Це черга по пацанах.

І в цей момент я бачу - Рома хоче залізти в нору. А там нора маленька. Він не може. Я беру його за ноги хватаю, в нору затягую. В цей момент, як я його затягую, Сашко отак присідає і собою, получається, вся нора, весь вхід закриває. В нього башка простріляна. Він каски не має, бл#ха. Він уже 200. Рома каже, Саня 200. Я кажу, ти 300? Він каже, так, я 300. Я кажу, йди туди. Він, получається, заходить в цей бліндаж. Я беру автомат. Я понімаю, що в мене вибора вийти, я не можу, бо п#дар, я не знаю, де п#дар. Я не вспію ідентифікувати. Я думаю, мені треба вести бій, хаотичний, просто прострілювати все, щоб вони чули, що я работаю. У нас були заряджені магазини. Я беру автомат, починаю просто #башити во всі сторони. Чую, десь він тут топає. Я туди максимально ствола. Просто працюю без кінця. Закончились патрони. Зарядив. Ту-ту-ту. Заклинив. Я беру його ногою, в#бав, дальше продовжую #башити. Тут автомат знов заклинив. Я кидаю його Ляльці. Кажу, Лялька чисти і заряджай магазини, бо ми закінчимося нах#й. Лялька, получається, на радєйці з Пікапом. Мотає 300-го, заряджає магазини, чистить зброю. Я веду просто бій. І думаю, бл#дь, мені треба гранату відкинути нах#й. Я беру гранату, з нори, бл#дь, відкинув. Вона й#бнула. Я чую, бл#дь. Я кажу, пацани, вони зараз нас гранатами почнуть закидати. Бо вони не можуть прийти на підхід. Чую характерний отстрєл, бл#дь, гранати. Я чую його добре, нах#й, отстрєл гранати.

Кричу, граната. Вжимаюся в стінку сюди. Тут вони всі в стінку зариваються. А вона до нас не закотилась. Бо Саня... Получається, він загинув, присів, і в тому місці, де він присів, він закрив останню оту норку, яка може зайти. Йому граната під ноги, #башить, граната. Я далі продовжую бій. Чую ще отстрєл гранати. Вона йому під ноги, він її тримає своїм тілом мертвим. Вона #башить. Я далі продовжую бій. Отаке, нах#й, було, бл#дь, я не знаю, скільки, нах#й. Бо, бл#дь, я не знаю, скільки так було. Я не можу сказати, скільки це було. Просто такий бій хаотичний. Я, бл#дь, на Зірку - із Зіркою зв'язку нема. Ми тільки з Пікапом. На синьку. Вони вже роз'#бали нам антену. З синькою зв'язка нема. Я чую, як вони ходять. Я чую, як вони по нас стріляють. Вони не можуть на прямий простріл в нору зайти. Я роблю все максимум, щоб вони не зайшли в прямий простріл. Не в#бали ні з РПГ, ніх#я. Просто, бл#дь, держу нах#й ту нору, бл#дь. Відбиваю, бл#дь. Кажу, пацани, я. Я кажу, якщо ми затіхнєм, нам п#зда. Заряджаються патрони, чистяться АК. Я бачу, Рома тут собі турнікета наклав. Кажу, Лялька, замотай йому руку. А я бачу у нього рука - кістка не задіта, але пуля пройшла сквозь руку, вилетіла. Ну, коротше, рука відкрита з двох сторін. Я кажу, замотай його. Він достав бандажа. Кажу, не бандажом. Кажу, осьо, гемостатик. Бери гемостатик відкрий, замотай туго. Це бінт, туго бінтом замотай – в нього кров перестане текти. Продовжую далі вести бій. Тут ще одна граната, нах#й. І Саня, бл#дь, я не знаю, гранат вони з десять скинули. Саня просто, всі гранати йому в ноги. Він просто своїм тілом, бл#дь. Граната до нас не зайшла, ви розумієте?

***

Вони ох**. Ми заходимо, там, блін, обнімаються, цілуються. Кажу, Тьомо, я капець радий тебе бачити. Він каже, бл**, Владос, ви п#здець, я такого ще не бачив. Що, там, іди, каже, доктор, що тобі, каже, голова болить, що? Кажу, та ні, типу, все нормально.

Це як бій закінчився, вже почалося це умовне затишшя, п#дари заходять, їх там ї**, а ми просто в тишині сидим. І мене, видно, адреналін почав попускати, у мене голова почала розриватись просто. Я не спав ще, почала башка боліти так, наче, ну, я не знаю, думав, розірветься, репне, блін. Я не можу лягти, я просто тако сидів з автоматом. Мені там щось кажуть, я кажу Лялька, заряджаєш БК, чистиш автомат, відповідаєш на радійку, Рома 300, і вже лежить. Мені щось там кажуть, пошукати, передати. Я тако сижу, автомат тримаю, підмишку, автомат націлений на вхід, і я просто сухими губами розй**ний вже. Кажу, пацани, я ніх#я робить не буду до тих пор, поки не почую, що сюди хтось лізе. І все, я просто мовчу. Моя задача була тільки, полізуть сюди, п#дари, роз#башу. Все, я ні про що не думав. Він каже, дай там мені ножниці, кажу бери сам роби. У мене така одна задача. Сюди ніхто не зайде. Вже вночі, кажу, прокрутили весь цей бій, починаємо говорити, пацани, ви розумієте, що Саня вмер так, що він закрив собою вхід. І всі гранати, які в нас взривалися, він стримав своїм тілом, воно йому в ноги впиралось і розривалось. Я кажу, пацани, ми вчора з його мамою говорили, у нього 20 вересня день народження, це через п'ять днів. Ми вчора з його мамою говорили, вона питала, як мої діла. Ну, давайте його тіло заберемо. У нас ще мішок був для 200-го. їм дали мішка для 200-го, там мали забрати Атаманюк, Рома. Ми, до речі, в п#дара рюкзаках знайшли його жетон, видно, змародерив. Я кажу, давайте цього, мішка для трупів, візьмемо Саню, я візьму рукавиці, в рукавицях його витягну, складемо. У нас все одно броня буде їхати, забирати. Ми ще не знали, що ми пішки будемо виходити. Нам перед цим сказали, їде за вами броня. Кажуть, так, давай. А потім виходить Олег і каже, ні, броня мінус. Я кажу, то ми Саню не заберемо. Каже, пацани, не вийде. Так він там і залишився"

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!