Як відіб’ється на житті прикарпатців заборона вивозити на полігони ТПВ усе підряд
Із 1 січня наступного року в Україні мають сортувати тверді побутові відходи (ТПВ). Інакше кажучи, все сміття, яке збирається у процесі життєдіяльності людей, мусимо надалі розділяти за його видами, а також — на придатне для повторного використання й таке, що потребує захоронення, та небезпечне.
Про це зобов’язання нашої держави йдеться у ст. 32 Закону «Про відходи», до якої було додано такий пункт ще 2012 р. Ці законодавчі зміни цілковито відповідають належним директивам Євросоюзу, які врегульовують поводження зі сміттям у країнах Європи, надають чітку послідовність дій з відходами, класифікують ТПВ і висувають стратегічну мету — скоротити обсяги сміття, яке вивозять на полігони, пише Галичина.
Однак наміри намірами, а за шість років з дати прийняття законодавчих змін центральні органи влади в Україні так і не створили на державному рівні умов та інфраструктури для системного управління ТПВ — від сортування до переробки, стверджують екологи. Зокрема згідно з прогнозом експерта міжнародної неурядової організації «Екологія. Право. Людина» Алли Войціховської, через відсутність такої інфраструктури норма про заборону захоронення неперероблених побутових відходів навряд чи запрацює з січня наступного року. «Сьогодні лише незначна кількість населених пунктів роздільно збирає сміття та має сміттєсортувальні лінії, — зауважує вона. — і проблема тут не в коштах, а у невмінні чи небажанні зробити щось корисне для довкілля».
Втім, хоч як, а на запровадженні роздільного збирання сміття наголошує й Національна стратегія поводження з відходами, ухвалена 8 листопада, яку ми вже представляли в матеріалі «Зі сміттям — по-європейськи» в «Галичині» за 28 листопада. За словами міністра екології і природних ресурсів Остапа Семерака, котрий презентував громадськості цей документ, разом із запровадженням роздільного збирання сміття буде визначено й оптимальні райони для розташування регіональних сміттєперевантажувальних станцій, заводів, полігонів тощо. Завдяки цим та іншим заходам з налагодження системного сортування ТПВ, починаючи вже з первинної стадії збирання сміття, вдасться зменшити обсяги захоронення ТПВ з нинішніх 95 відсотків до 30, вважають розробники стратегії.
Як пояснив чільник природоохоронного відомства, велику роль в організації роздільного збирання ТПВ Київ відводить органам місцевого самоврядування. Зокрема саме їм належить організувати на своїх підвідомчих територіях, скажімо, пункти збирання використаних меблів, побутової техніки, одягу та інших товарів, які були у вжитку, і щоб їх збирали окремо, а не звалювали в одну загальну купу з дрібними ТПВ.
Про це саме говорять і в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Питання збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів належить до відання виконавчих органів сільських, селищних і міських рад, стверджує, приміром, заступник начальника управління благоустрою та комунального обслуговування Мінрегіонбуду Людмила Полтораченко. «Ми стежитимемо за дотриманням цієї законодавчої вимоги з боку органів місцевого самоврядування, безпосередньо відповідальних за вивезення сміття», — зазначила вона, посилаючись на те, що такі контрольні функції передбачено в положенні про міністерство.
Та наразі поки суд та діло, а в містах і районах Прикарпаття таки готуються до запровадження обов’язкового сортування сміття. Зокрема в івано-Франківську управління капітального будівництва МВК провело тендер з придбання сортувально-подрібнювального комплексу для сортування твердих побутових відходів міста. Згідно з умовами закупівлі, обладнання вартістю майже 12 мільйонів гривень має надійти до 1 квітня 2018 р.
Крім того, з 1 жовтня цього року набуло чинності рішення виконавчого комітету міської ради «Про реформування системи поводження з побутовими відходами в місті Івано-Франківську». Відповідно до нього на території обласного центру заборонено викидати великогабаритні та ремонтні відходи, в тому числі листя, гілля, дорожні змети та інші подібні до них відходи в контейнери для збирання твердих побутових відходів, чи на контейнерні майданчики, де вони розміщені, або ж на прилеглі до них території. Приймання великогабаритних та ремонтних відходів на своїх закритих майданчиках здійснюватимуть ПрАТ «АТП-0928» та ДП «Автоколона 2222». Причому — в межах таких норм: 60 кг великогабаритних відходів та 80 кг ремонтних відходів на одну особу на рік безплатно. А те, що викидатимуть понад ці обсяги, оплачуватимуть згідно з чинним тарифом.
Позитивні приклади розв’язання сміттєвих проблем є і в районах області. Приміром, в селищі Більшівцях Галицького району селяни з ініціативи місцевого священика більше року сортують сміття, а виручені з його продажу кошти використовують для громадських потреб. Зокрема вже побудували за них дитячий майданчик. Цікаво, що, за їхніми підрахунками, наприклад, на облаштування гойдалки «пішло» до 880 кг пластикових пляшок, а карусель «обійшлась» у п’ять тисяч кілограмів склотари. Така арифметика переконала жителів Більшівців, що сміття треба сортувати. А за перші кошти, які вони таким чином отримали, придбали 40 саджанців яблунь. Їх посадили біля школи, садка та церкви. Досвід Більшівців місцева влада планує поширити на всі села Більшівцівської ОТГ. Адже він показує, як додаткові кошти можна заробляти на тому, що наразі викидаємо, як непотріб, засмічуючи довкілля.
Проте повернімося до Івано-Франківська.
— Закон ухвалили, але ні часу на його впровадження, ні реальних механізмів реалізації немає, — коментує ситуацію директор Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Михайло СМУШАК. — Тому кожне місто чи селище самостійно визначає, як воно здійснюватиме це сортування. Ці проблеми покладено на органи місцевого самоврядування. Закон чітко пише, що на полігонах мають захоронювати лише відсортовані відходи. Який має бути клас сортування і наскільки вони мають бути відсортовані? Роз’яснень щодо цього наразі теж немає. В місті ми ведемо сортування ТПВ — частково, звісно, охоплюємо цим невеликий відсоток сміття. Але можна вважати, що цю справу вже розпочали.
Є багато підходів щодо того, яким має бути сортування. Кожна країна цей шлях проходить. Наприклад, у Німеччині у 80-х роках минулого століття першими на континенті почали сортувати ТПВ — принаймні розділили їх на органіку, пластик та інші відходи. Поставили відповідні контейнери різного кольору. Та це лише один зі шляхів. А от Японія обрала іншу модель. Там за сортування ТПВ платять виробники тари, тоді як за викидання відходів жителі міст і сіл не сплачують нічого.
Яким шляхом піде Івано-Франківськ? Відповіді на це ми ще не маємо. Бо не знаємо до кінця тих можливостей, якими зможемо скористатись. Особливо в контексті того, куди збувати цю відсортовану сировину. Повноцінного ринку ще немає. Крім того, є категорія відходів, які не підлягають сортуванню. Приміром, в Японії частка таких відходів становить 50 відсотків. Але вони їх так само переробляють, навіть насипали цілий острів з відходів. На перехідному етапі у нас буде подвійне сортування: на контейнерних майданчиках, де розділятимуть скло, пластик, негабаритні відходи, і на сортувальній лінії, на якій досортовуватимуть те, що не пересортували там.
Правда, потенціал сортувальної лінії на нашому полігоні ТПВ — лише 15 тонн на годину, при тому що добовий обсяг сміття, яке сюди звозять, сягає 250-300 т. Але не все сміття потраплятиме на сортування, бо, приміром, є органічні відходи з ринків, які вже немає сенсу сортувати.
Також дуже важливо зменшити кількість сміття, яке тут захоронюють. Адже полігон не є безмежним. Його вистачить за нинішніх темпів звезення сюди ТПВ ще на рік-два. Правда, є можливість запустити, сказати б, його нову чергу. Однак її теж вистачить ненадовго — на чотири-п’ять років, і тоді полігон себе вичерпає. Звісно, є проектні пропозиції щодо розширення полігона вдвоє, тоді його ще на 15-20 років вистачить, але це можна здійснювати лише поетапно.
Сьогодні ми розробляємо документ «Про сортування відходів у місті Івано-Франківську». Ми хочемо, щоб на кожному майданчику з’явилися контейнери для пластику, скла, паперу та органічних відходів. і домагатимемося цього послідовно й цілеспрямовано. Звичайно, буде рішення виконавчого комітету, сесії міської ради, буде час на впровадження такої практики — десь не менше півроку. А після цього почнемо сортувати сміття вже не так епізодично й розрізнено, як нині, а системно...
На території області збором ресурсоцінних компонентів твердих побутових відходів з метою передачі їх на переробку займаються 48 суб’єктів підприємницької діяльності. Ресурсоцінні компоненти ТПВ – це чорний та кольоровий брухт, відходи паперу, склотара та склобій, відпрацьовані нафтопродукти та автомобільні шини, відпрацьовані акумуляторні батареї, ганчір’я, ПЕТ-пляшки, відходи поліетилену та інші.
За даними управління житлово-комунального господарства департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури ОДА всього лише в 61 населеному пункті області запроваджено збір ресурсоцінних компонентів твердих побутових відходів.
Щодо культури сортування сміття, то це питання не просте і за такий короткий проміжок часу привчити населення до правильного поводження з відходами нелегко. Європа також витратила десятиліття для впорядкування свідомості населення, використовуючи різні методи виховання починаючи від матеріального зацікавлення закінчуючи різного роду штрафами.
Виховання населення необхідно починати з дитячого садочка, продовжувати у школі, вищому навчальному закладі, на відправах у церкві, на телебаченні, а найголовніше необхідно адаптувати (змінити) законодавство України до законодавства Євросоюзу, який вже пережив те, що переживаємо тепер ми, українці. Тим більше, що директивами ЄС передбачено та описано що необхідно робити (з цим можна ознайомитись на сайті облдержадміністрації на сторінці управління екології та природних ресурсів).
Тут ще не завжди можна звинувачувати населення того чи іншого населеного пункту, бо якщо сільський голова не забезпечив населений пункт в якому він головує необхідними контейнерами, або не домовився з підприємцями про розміщення контейнерів роздільного збирання ТПВ, то як би житель не хотів збирати ресурсоцінні компоненти йому це не вдасться. Тому і згідно зі ст. 33 Закону «Про місцеве самоврядування» відповідальність за організацію правильного поводження з відходами в населених пунктах покладено на сільські та міські ради.
Хотілося б відзначити, що рішенням сесії обласної ради від 12 травня 2017 року «Про стан поводження з побутовими відходами в Івано-Франківській області» рекомендовано органам місцевого самоврядування: посилити контроль за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; організувати ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів, засмічень територій; розробити схеми очищень територій населених пунктів; сприяти роз’ясненню серед населення законодавства України про відходи; сприяти розвитку громадського контролю у сфері поводження з відходами; створити необхідні умови для стимулювання і залучення населення до заготівлі окремих видів відходів, як вторинної сировини.
Розуміючи важливість вирішення питання поводження з відходами обласною державною адміністрацією та обласною радою у 2016 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища (ОНПС) на раціональне використання і зберігання відходів виробництва і побутових відходів профінансовано майже 20, 6 мільйона гривень з них освоєно понад 16 млн. Придбано 10 одиниць спецтехніки та поновлено парк контейнерів для населених пунктів області, продовжено роботи з розширення та реконструкції споруд для складування побутових та сільськогосподарських відходів на полігоні ТПВ в м. Снятині ( з Державного фонду ОНПС виділено понад 2, 6 млн. грн. та мільйон гривень з обласного фонду ОНПС).
Як на мене, Україні дуже згодився б у цьому плані досвід упровадження роздільного збирання сміття у Польщі. Там сортують побутові відходи на п’ять компонентів: папір, скло звичайне і кольорове, метал та пластик, й решту відходів, які не підлягають переробці. Причому біля кожного багатоквартирного будинку в містах та на відповідних майданчиках у селах порозставляли не звичайні контейнери, а пофарбовані в різні кольори, щоб їхні жителі не плутали, куди що викидати, бо контроль за дотриманням правил роздільного збирання сміття там украй суворий.
