Депутат Європарламенту Ребека Гармс у Франківську: Найбільша проблема України – низькі зарплати

Ребека Хармс – німецький політик, депутат Європарламенту, режисер-документаліст. 12 серпня вона приїхала в Івано-Франківськ, аби разом із письменником Юрієм Андруховичем зустрітись із громадськістю.

«Репортеру» вдалось поспілкуватись з Ребекою особисто. У ексклюзивному інтерв’ю вона розповіла про те, чому приїхала на Прикарпаття, поділилась думками щодо подій на Донбасі, про наслідки революції, про європейське майбутнє нашої країни та зізналась, що має багато теплих спогадів, пов’язаних з Україною.

Хто не знає, Ребека Хармс – персона нон ґрата у Росії, вона критикує політику президента РФ Володимира Путіна. 25 вересня 2014 року Хармс їхала у Москву, аби спостерігати за судовим процесом над українською льотчицею Надією Савченко, яку тримають у російській тюрмі. Влада РФ відмовила депутату Європарламенту у в’їзді на територію Росії – через три години перебування в аеропорту Хармс повідомили, що її в’їзд можуть розцінити як «кримінальний злочин».

«Ще вчора я була у селі Пороги на Івано-Франківщині, у своїх друзів, – каже Ребека. –  Як нормальні туристи, ми ішли в похід, збирали ягоди, купались у Бистриці, а вже завтра підемо на Сивулю. Сьогодні ми будемо спілкуватись із громадськістю. Чому спільна зустріч з Юрієм Андруховичем? Я знаю його багато років, і він допомагав мені організовувати різні заходи».

Ви підтримували події Євромайдану, приїжджали у Київ та спілкувались із активістами. Чи була дієвою ця революція?

«Революція для України ще не закінчилась, вона триває. Я підтримую Україну та її погляди, спрямовані на Захід. Вибори президента чи парламенту – це не кінець революції, цей процес ще триватиме довго».

Після революції зазвичай чекають реформ, змін, розквіту. А Україна має війну на Донбасі. Що ж пішло не так і як припинити бойові дії?

«Події на Донбасі тривають досі, бо Путін намагається не допустити докорінних змін в Україні, її руху до Європи. Він проти демократичних процесів, які відбуваються в Україні, намагається усіма методами зупинити наслідки Євромайдану. Війна закінчиться, якщо перекрити постачання зброї та грошових потоків, які Росія направляє у ДНР та ЛНР.

Росія добре знала вразливі місця України, зокрема і про армію, яка була не готова боротись за Крим. Велика проблема у тому, що мешканці Криму та інших захоплених регіонів дуже страждають, умови життя для них значно погіршились».

То єдине, чим може захистити світ Україну від Росії – це санкції?

«Європа чи США спокійно реагували на ці події в Україні, запроваджували лише економічні санкції, бо світ не готовий вступити у прямий конфлікт з Росією. Я належу до тих, хто вважає, що воєнним шляхом конфлікт на Донбасі не вирішити. Ця війна проти демократії та реформ в Україні. Єдиний вихід – компроміс, Мінські домовленості та реформи».

Ми вже давно говоримо про санкції, занепокоєння у ЄС щодо ситуації в Україні, про домовленості. Та все одно бойові дії тривають. Все може затягнутись на кілька років. Чи не означає це, що санкції є недієвими?

«Санкції діють. Низька ціна на нафту в Росії теж має свої наслідки, російський рубль падає. Економічні санкції діють не одразу, потрібен трохи триваліший період. Ми виграємо, якщо чітко розмежувати кордон між Україною та Росією та добре охороняти його».

Чи говорять у Європарламенті про загрозу з боку Росії до країн ЄС? Адже можливо, що Україна – це лише перший крок Путіна.

«Ми про це багато говоримо, посилюємо склад військ НАТО. Саме тому ми намагаємося вирішити проблеми, які створив Путін для Молдовії, Грузії та України. Також вважаю, що проблеми Казахстану, Дагестану, Вірменії не вирішити шляхом війни. Ми намагаємося допомогти дипломатичними методами. Кремль – це загроза повної втрати демократії, тому у Європарламенті думають над тим, як зберегти мир».

Чого Путін добивається бойовими діями, анексією Криму?

«Мета Путіна – ввійти в історію наймогутнішим президентом після розпаду Радянського Союзу. Своєю агресією він намагається відволікти від проблем Росії, бо насправді ця країна мала би бути багатою, адже має багато природніх ресурсів, але через політику президента Росія є бідною. Ця агресія до сусідських регіонів з боку Росії лише для того, щоб відволікти світ від похибок і недопрацювань Путіна».

Як вважаєте, чи має Україна надію повернути Крим?

«Так. Німеччина, де я живу, довго була поділена на дві частини. І цей кордон був повалений буквально за кілька днів, тому все можливо».

Україна має багато внутрішніх проблем. Наприклад, корупція. Як боряться з цим у Німеччині та чи можливо побороти цю проблему в Україні?

«Ця проблема виросла разом з олігархатом. Це те, проти чого стояв Майдан. Щодо боротьби з корупцією, то в Україні вже є багато позитивних змін. Зокрема, створення Антикорупційного бюро, яке працює не для влади, а паралельно до неї. Нова поліція – це теж дуже добре. Але важливо, щоб ті, хто працюватимуть у поліції, держустановах та усіх гілках влади, отримували відповідну зарплату, тоді вони не будуть корумпованими. Корупції немає там, де добра зарплата».

Чи можемо говорити про конкретний рік, коли наша країна стане частиною Європи?

«Україна – центр Європи. Угода про асоціацію є хорошим орієнтиром для України на шляху до ЄС. Путін якраз проти цього договору, але ми мусимо зробити так, щоб Україна стала повноцінним членом ЄС. Хоча це і є довготривалий процес».

Партія Зелених, яку ви очолюєте у Європарламенті, висувала Едварда Сноудена на премію за свободу слова. Що дав світу вчинок Сноудена?

(Авт. – Сноуден – американський програміст, раніше працівник ЦРУ та АНБ, розсекретив журналістам інформацію спецслужб США про те, що ті незаконно стежать за мільйонами людей по всьому світу, у тому числі за чиновниками. За це у США його звинуватили у шпіонажі, наразі він втікач).

«Сноуден – відомий «вісл-блоуер» (Авт. – інформатор), він показав, як далеко заходять американські спецслужби, які стежать за народом.

Але саме Росія погодилась стати політичним притулком для Сноудена…

«Для мене неприйнятно, що Сноуден, який виступав за права людини, знайшов притулок лише в Росії. Він шукав притулку у Європі, але Вашингтон має на країни ЄС такий вплив, що вони просто боялися допомогти Сноудену. За цей політичний скандал Сноудена переслідували, йому загрожувала смертна кара, лише Москва погодилась допомогти. Насправді Путін не терпить «вісл-блоуерів» і не тримає їх у своїй державі, як і справедливих політиків. Сноуден став для Путіна хорошим інструментом проти Заходу. Може, сам Сноуден і не розуміє, як Путін інтегрував його у свою політичну гру».

Виходить, навіть власна країна не завжди захищає тих, хто говорить правду. Як працювати, наприклад, журналістам, яких теж можуть карати за свободу слова?

«Свободу преси треба захищати, як і основні права людини. В Україні мають змінити законодавство, яке регулює свободу слова, та закони щодо преси. І ці зміни мають бути втілені у життя».

Найбільша проблема України, яка заважає рухатись далі.

«Низькі заробітні плати. Мер, наприклад, не може брати гроші у людей, які вимагають у нього якогось дозволу. Новим поліцейським платитимуть добре, так має бути і у інших сферах».

Поділіться найтеплішим спогадом про Україну.

«Я добре пам’ятаю вечір, коли зрозуміла, що моє серце належить Україні. У 1988 році я разом із Юрієм Щербаком їздила у Чорнобильську зону. Тоді ми з ними багато розмовляли і пили (Авт. – Ребека сміється). Ця аварія насправді показала, наскільки безглуздою є атомна енергетика, адже є дешевші і безпечніші альтернативи. А ще теплий спогад – Євромайдан. Народ не здався навіть коли стріляли снайпери. І ця відвага мене дуже зворушила».

Раніше ви займались кінематографом. Чи маєте ще плани у цьому напрямку?

«Зараз мій чоловік є режисером. А в майбутньому я б хотіла зняти фільм про мою дружбу з Україною».

Як проходять будні депутата Європарламенту? Чи встигаєте відпочивати?

«Я зараз у відпустці. Я побуваю ще у Карпатах, Львові, «Буковелі». І тоді з новими силами повернусь до роботи у Європарламенті».