Молодий франківець працює єдиним контролером-чоловіком в Електроавтотрансі

Коли ви востаннє їздили тролейбусом? А якими уявляєте контролерів-касирів транспорту? Мабуть, у багатьох людей одразу постає образ жіночки старшого віку, закутаної у багато речей.

Сайт Огого! вирішив довести, що це тільки стереотип. Тому героєм матеріалу став Ігор Корібаніч – 22-річний студент Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Уже майже два роки хлопець працює в «Електроавтотрансі» контролером-касиром.

Ігор – високий стрункий молодик. Карі очі, коротке темне волосся, легка неголеність. Одягнений був у новорічний светр, поверх якого робоча жилетка з бейджем, а збоку – барсетка. От вони – сучасні грози “зайців”.

Робочий день хлопця розпочинається о 6.10-6.15 п’ять чи шість разів на тиждень. Аби не спізнитися Ігор прокидається опів на п’яту.

Спочатку було важко вставати вдосвіта, зізнався хлопець. Але якщо людина хоче заробити грошей, то прокинеться і о третій, і о другій ночі.

Побачити Ігоря можна на різних маршрутах. Зранку до 10.30 та після третьої – є так званий “розрив” зміни, вільний час.

Робочий день 8-годинний. Але робота “на любителя”, потребує направду залізних нервів.

Пасажири бувають різні

Бачить щодня Ігор від 500 до 800 людей. Люди у тролейбусах трапляються різні.

Є такі, що приходять із хорошим настроєм і можуть подарувати усмішку. А є пасажири, які можуть т-а-а-а-к сказати, що інколи навіть не хочеться працювати.

Крім людей із поганим настроєм є ще кілька типів пасажирів.

Деякі просто не хочуть платити. До такої людини краще навіть не чіплятися, вважає Ігор.

“Нащо якісь конфлікти робити за 2 гривні? До того ж, штрафувати людей не входить у мої обов’язки”, – зазначив контролер-касир.

П’яних і пенсіонерів Ігор теж не чіпає. Буває, люди старшого віку задають нерозумні запитання або кажуть, наприклад, що хлопець не так убраний. Але є й “нормальні” пенсіонери, які можуть побажати гарного дня.

Постійні пасажири навіть у місті вітаються.

Бувало, люди цукерку дарували, яблуко. А ще час від часу з Ігорем знайомляться дівчата – молодий контролер-касир привертає увагу.

Найпозитивніша група пасажирів – маленькі дітки. Дивлячись на них у хлопця з’являєтсья посмішка.

Від стресу рятують прогулянки

Контролер-касир – робота, яку навіть не можна урізноманітнити, зізнався Ігор.

Потрібно чи не щодня їздити одними і тими ж місцями. “Різноманіття” у тому, що поломки можуть статися у будь-який день.

Але ремонтувати транспорт повинен водій. Контролера-касира ж направляють в інші тролейбуси. І звичний робочий день за графіком продовжується.

Перевагою роботи є те, що вчасно виплачують зарплати, аванс. Заробітна плата залежить від відпрацьованих годин, виручки, плану.

Недоліків є трохи більше. На деяких кінцевих зупинках нема туалетів, взимку та влітку важко працювати. Особливо у старих тролейбусах.

Узимку тяжко через холод та засніжені дороги.  Улітку спекотно. Рятуються працівники “Електроавтотрансу” хто як може: дехто вологими серветками, дехто водою.

Про ранній підйом та людей із поганим настроєм вже йшлося.

Знімає стрес хлопець прогулянками свіжим повітрям.

Зараз у КП кадровий голод, дуже не вистачає водіїв.  А водій – це ж дуже складна робота, велика відповідальність, як і контролер-касир.

Не робота, а підробіток

Для Ігоря робота контролера-касира – лише підробіток.

Більшість колективу – старші люди, які звикли до роботи у тролейбусах. Хлопець же обрав цю професію, бо студентам важко влаштуватися на пристойну роботу, а сидіти на шиї у мами не хочеться.

В обов’язки Ігоря входить не тільки контроль за пасажирами та видача квитків. Контролер-касир також повинен слідкувати, аби тих же квитків було достатньо.

Наприкінці дня суму виручки та скільки було платних пасажирів треба записати в облікові аркуші.

На особисте життя у хлопця часу не вистачає. Деколи такий змучений, що навіть у вихідний день нема сил десь піти.

А от із навчанням ситуація трохи краща. Викладачі ставляться з розумінням, ідуть назустріч.

“Розуміють, що я працюю. І загалом бачать, як діти хочуть заробити. Деякі є навіть моїми пасажирами”, – зізнався Ігор.

Після закінчення університету хлопець шукатиме роботу за спеціальністю і подорожуватиме світом. Це його маленька велика мрія. Перш за все Ігор поїде в Італію.

А пасажирам тролейбусів хлопець бажає частіше посміхатися.