На прикарпатського замгубернатора продовжується чинитись шалений тиск
7 лютого майданівці двічі робили їй капості. Вперше – коли прийшовши вранці на своє робоче місце, вона побачила двері свого кабінету забитими чорною тканиною з посланням від протестувльників. «Просимо Болюк Зінаїду звільнитись до обіду. Недовіра громади – геть з облради», - було написано білою фарбою на тканині, вочевидь прибитій на двері ще вночі.
Зрештою, і сама «бранка», закликала своїх «полонителів» розблокувати двері до приймальні, пояснивши, що хоче особисто подивитися їм в вічі. До слова, кожен із хлопців цілком за віком міг би бути учнем багатолітнього працівника освіти З.Болюк. От, власне, такого її кроку «бойовики», схоже, і не очікували, бо ж одразу поспішили покинути «поле бою».
Мотиви горе-«терористів» більш менш зрозумілі. Все ж таки пані Болюк під час сумнозвісного голосування 3 лютого у обласній раді виявилась однією з небагатьох народних обранців, які посміли не послухатись заклику голови депутатської фракції ВО «Свобода», лідера обласного штабу національного спротиву Василя Поповича. Нагадаємо, вона, наплювавши на погрози «народною люстрацією» та наявність у залі чималої «шайки» бойовиків у масках, сміливо, на відміну від багатьох депутатів-чоловіків, пішла голосувати до кабінки та не підтримала рішення про недовіру голові обласної державної адміністрації. Незрозумілими є конкретні тактичні цілі «крісельного теракту», який, безглуздий за своєю суттю, більше нагадував бешкетництво нечемних дітисьок, ніж більш-менш серйозний політичний протест. Смішно було б очікувати, що З.Болюк після усіх перипетій сесії 3 лютого злякається купки бешкетників і напише заяву на звільнення… Все-таки нудьга не йде на користь «героям майдану».