Олег Тянибок: Відчувши слабкість поляки згадають про реституцію і будуть повертати будинки у Франківську

Минулого тижня міський голова Івано-Франківська, свободівець Руслан Марцінків прозвітував перед громадою за два роки перебування на посаді. На захід завітав лідер Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олег Тягнибок.

У розмові з кореспондентом Бліц-Інфо Олег Тягнибок розповів, як оцінює роботу партійців на місцях, чи має Україна брати транші від ЄС та прокоментував оприлюднені рейтинги про політичні симпатії українців.

 - Наприкінці року відбуваються звіти депутатів і представників органів місцевого самоврядування. Якою є ваша оцінка роботи прикарпатських свободівців?

- В «Свободі» зі звітами все суворо, є навіть відповідне рішення з’їзду. Підкреслюю, не всі політичні партії виконують закон і звітують перед громадою. У нас є близько 2 тисяч депутатів у всіх областях. Є декілька десятків міських голів, в тому числі - три голови обласних центрів. Ми особливо стежимо за мерами обласних центрів і можу сказати, що пишаємося їхньою діяльністю. Мені, як голові об’єднання приємно, коли люди на вулиці дякують за діяльність наших представників в органах місцевого самоврядування. Звісно, не можна сказати, що все зроблено як би хотілося. Але в Івано-Франківську і міський голова, і голова обласної ради відкриті до спілкування. Це люди, які завжди дотримуються нашої ідеологічної лінії, а саме «Програми захисту українців» і виконують передвиборчі обіцянки. Ми, на відміну від інших політсил, не цураємося того, що належимо до «Свободи» і несемо відповідальність, як політична сила. Часом критикують Руслана Марцінківа, що він часто наголошує на своїй приналежності до «Свободи», але я вважаю, що це має бути як елемент правильного європейського демократичного суспільства. Адже коли кандидат висувається від партії, вона бере за нього відповідальність. Гірше коли партія висуває людину, а вона потім перестрибує до іншої політсили. Типовий приклад: відбувалися вибори до ОТГ і в багатьох областях партія влади не висувала своїх кандидатів офіційно від партії. Вони йшли, як самовисуванці, хоча користувалися адмінресурсом, фінансами від влади, агітацією. Це маніпуляція і обман виборців. І те, що міський голова наголошує на своїй партійній приналежності є певною новелою, бо ми хочемо змінити українське суспільство, відносини між владою і суспільством. Тобто, якщо партія висуває кандидата , то вона бере за нього відповідальність

- До речі, нещодавно на Прикарпатті відбулись вибори у восьми ОТГ. Ще у трьох відбудуться в грудні. Як оцінюєте результати свободівців?

- Позитивно. В Ланчині, Надвірнянського району наших 11 депутатів з 20. Це дуже хороший результат. Як і в інших ОТГ: 5, 6, 7 депутатів. Ми побачили, що прикарпатці далі підтримують «Свободу» і це велика відповідальність перед людьми, які нам вірять. Загалом по Україні ми показали дуже пристойний результат. На жаль, ми не отримали перемогу наших голів ОТГ, але зазвичай наші кандидати займали 2-3 місце, що теж є показник, особливо на східній Україні.

- На Прикарпатті «Свобода» має конструктивну роботу в радах з президентською партією, хоча на всеукраїнському рівні перебуває до них в опозиції. Як ви оцінюєте таку роботу?

- В обласній раді ми позитивно оцінюємо роботу самого органу, і запорукою цього є те, що головою є не представник влади.  Тобто є певна поляризація думок. Є голова ОДА, як представник партії влади і голова облради, як представник національної опозиції. І це дає можливість нормально працювати і розвиватись. Знаю приклади в багатьох інших областях, де є застій, фактично диктатура, коли голови облради та ОДА є представники однієї партії, відповідно там є постійний «дерибан», розкрадання і нарікання людей. Тут звісно, варто сказати про особистість Олександра Сича, який має добрі особисті якості, як менеджер, організатор, що має величезний досвід і державницьке розуміння ситуації. Завдяки цьому йому вдається витримувати баланс сил в обласній раді, але тут є чітке позиціонування. Тобто «Свобода» разом з іншими силами займають опозиційну позицію щодо партії влади. Звичайно, якщо питання господарське і стосується конкретних соціальних моментів, зрозуміло, що ми за них голосуємо. Але так звані «смердючі» питання, від яких несе лобізмом чиїхось інтересів, ми не підтримуємо.

- Нещодавно було оприлюднено соцопитування щодо електоральних настроїв українців. Перша трійка виглядає досить неочікувано, якщо говорити про президентські вибори. Порошенко перший в рейтингу, друга – Тимошенко, а третій Вакарчук. Як ви оцінюєте ці дані?

- Якщо поставити в голосування ще Зеленського і Дзідзьо, то повірте, вони б мали ще більшу підтримку ніж Порошенко, Тимошенко і всі решту взяті політики. Насправді, це певна маніпуляція. На жаль, сьогодні соціологія, яка є точною наукою в будь-якій європейській країні, використовується в Україні з метою маніпуляції і підганяння результатів під сфальсифіковані результати виборів. «Свободі» завжди давали не ті цифри, які відповідали прихильності виборців до нас. Як приклад в 2012 році за 10 днів до виборів соціологічні фірми озвучили, що «Свобода» заледве має 3% ,але пройшло буквально тиждень часу і «Свобода» отримала 10,5%. Соціологічна похибка може бути 0,5-1%, але на 10 % помилитись… В будь-якій цивілізованій країні такі соціологічні фірми взагалі ніколи не розглядалися б, як порядні. Зверніть увагу, що час від часу з’являються якісь фейкові, невідомі політичні партії, які відразу набирають величезні рейтинги, а потім вибори показують зовсім інше. Але ніхто не засуджує і не пам’ятає потім ті соціологічні фірми, які малювали такі цифри. Зазвичай, їхніми власниками є або олігархи, які контролюють політичні партії, або фінансисти тих політичних партій. До мене, як до голови політичної партії не раз звертаються соціологи з пропозицією за певну фінансову винагороду намалювати відповідні рейтинги. Тому я раджу українцям спокійно ставитись до таких рейтингів. Бо в даному випадку це є певне формування свідомості виборців, маніпуляція позицією громадян і певне намагання засвітити якогось політика. Але найцікавіше, це нав’язування думки, що якийсь політик чи якась сила має рейтинг, щоб потім, коли вибори будуть сфальсифіковані на їх користь ніхто не здивувався, що щось не так. Тобто зараз партії, яка має 1% малюють 10%, щоб коли на виборах сфальсифікують їм 5-7% проходження і будуть розказувати, що так і є.

- Зараз минає четверта річниця Революції гідності. Українці відчувають певне розчарування, адже нікого не покарали за смерті на Майдані, корупцію не подолали, тарифи ростуть, влада каже, що  реформи проводяться, але українці від того ліпше жити не стали. Ви як один з лідерів Майдану скажіть, чому так сталося і чому немає обіцяних змін? Нам потрібна нова революція?

- Насправді нам треба не нової революції, а треба завершити цю. Адже на цій революції стояли конкретні вимоги: повалення режиму Януковича, ліквідація наслідків чотирьохрічного правління цього режиму, який передбачав проведення люстрації, деолігархізації, подолання корупції. Але цього не зроблено. Наприклад, ухвалили закон про люстрацію, але суть того закону така, що реального очищення не відбулося. Або всі з екранів говорять про боротьбу з олігархами, але в парламенті антиолігархічних законів не підтримують. «Свобода» пропонувала цілу низку тих законів вже давно: це і введення військового податку з олігархів і повернення коштів з офшорів і ліквідація приватних монополій, це і прогресивна шкала оподаткування і процедура відкликання депутатів, чиновників, суддів та імпічмент президента, це і заборона приватизації стратегічних підприємств і земель сільськогосподарського призначення і повернення коштів, майна незаконно приватизованого ,це і нове виборче законодавство і скасування депутатської недоторканності. В парламенті все обговорюють, але рішень не приймають. Ми бачимо, що це лукавство. Україна залишилась олігархічною державою. Олігархи і далі впливають на політику і політиків, визначають право на життя української економіки. І поки не буде знищений олігархат в нас і не зміниться ситуація. Сталося так, що вибрали служок олігархів і вони прийшовши до влади на спинах героїв «Небесної сотні» зараз спекулюють темою Майдану. Тих хто їх критикує звинувачують, що вони є агентами Кремля. Мовляв нас не чіпайте, бо йде віна. Жодна реформа не проведена, хоча це була головна вимога майдану. Ще важливо, що вони не зупинили реванш режиму диктатури Януковича. Тобто, своєю бездіяльністю чи негативною діяльністю теперішній режим сприяє їх поверненню. Ми пам’ятаємо, що сталося після помаранчевої революції. Аналогічна ситуація відбувається зараз.

- Нещодавно голова представництва ЄС в Україні заявив, що Україна може не отримати транш від ЄС, якщо найближчим часом не виконається низка вимог. Зокрема зняття заборони на експорт лісу-кругляку, запуск електронної перевірки декларації, та ін. На вашу думку, чи має Україна погоджуватися на всі вимоги ЄС ? Наприклад, щодо того ж лісу?

- Сьогодні деякі європейські структури користуються слабкістю і недержавністю української влади і вимагають від України виконувати ті рішення, які не виконують у своїх країнах. Тому нам не треба так сліпо робити все що від нас вимагають. Щодо траншу, то 156 мільярдів американських доларів – це за найскромнішими оцінками сума коштів, які були вивезені з України і заховані в офшорах. Тобто замість того, щоб ухвалити закон, який запропонувала «Свобода», де є конкретний механізм, як гроші з офшорів повернути назад в Україну вони йдуть на поступки заради 600 мільйонів. Коли українських грошей є 156 мільярдів. Порівняйте ці цифри. Ми ж можемо повернути собі ці кошти. Вчора буквально прочитав, що в деяких країнах світу люди розуміють, що є реальний механізм повернення грошей. Наприклад нещодавно обраний новий президент Монголії, дав 49 днів власникам офшорів на повернення грошей державі. Хто не поверне, буде покараний. Чому в нас так не робиться? Ми запропонували закон, в якому зазначено півроку, щоб добровільно повернути кошти. Як штраф держава забере 50%.  Але решту легалізує. Звісно, за вимоги, що ви їх вкладете в українську економіку, а не будете знову ховати. Якщо за цей час не повернуть кошти, держава конфіскує їх майно. Потрібна тільки політична воля. Це і є відповідь на питання, що українці не так зробили. Ми все так робимо, нам тільки потрібна влада, яка має політичну волю.   

- Погіршення стосунків України і Польщі. Звучали неоднозначні заяви від польських політиків зокрема щодо УПА. Якою має бути реакція України, чи маємо йти на компроміс?

- Україна має давати дуже жорстку реакцію. Бо коли наші сусіди відчувши слабкість влади, що вона не захищає українських інтересів, а тільки думає про власні кишені, то почали атакувати. Кожен з них хоче скористатися моментом слабкості української влади, щоб хоч трошки відкусити чогось: хтось території, хтось впливів, хтось компенсацій. Я би не забував про тему реституцій. Поляки скоро почнуть вигравати суди за будинки, які сто років тому належав його прабабці. І таке буде і в Івано-Франківську Згадайте мої слова, що так воно і буде. Тому ,що ці зазіхання мають не тільки історичне підґрунтя. З іншого боку все почалося з того, що президент України Порошенко в Польщі впав на коліна перед пам’ятником полякам,яких нібито знищили українські націоналісти. Поруч стояв пам’ятник українцям, яких знищили поляки, то чомусь наш президент не поніс туди квіти. Поляки відчули, що можна скористатись тим. Навіть Кучма до того не опускався. А Порошенко вибачився і поляки відчули, що можна атакувати. І вони нам зараз будуть вказувати, що «ми вас з Бандерою і Шухевичем не будемо впускати в ЄС. А як їх з Пілсудським пустили в Європу? І не тільки з ним, там багато одіозних героїв. Тому ми полякам кажемо: шановні, ми поважаємо ваш патріотизм, але ми також є патріотами і ви маєте поважати наш патріотизм так само. Якщо ви хочете нормально з нами жити, то не диктуйте нам, хто наші герої, а ми не будемо лізти у вашу історію. І навпаки, те що ви зараз робите є в інтересах московського окупанта. Я не виключаю, що це є певні російські впливи. Діяльність російської дипломатії і спецслужб, які потім виливалися в подібні заяви. Я теж розумію, хто зараз є при владі в Польщі і що там скоро вибори і для свого електорату такі речі були потрібні. Як приклад, всі розуміють, що я бандерівець. Тоді чому кілька років тому ніяких питань не було до «Свободи»? Мене до Польщі запросили, нагороду від Леха Валенси вручили і ніяких питань ніяких не було. Це є підтвердженням того, що тепер питання виникли, бо слабка влада. Якби була націоналістична влада, поляки в житті не посміли щось подібне заявити. В світі поважають сильних.

- Що думаєте про Держбюджет на 2018 рік?

- Він поганий, оскільки є бюджетом нової поліцейсько-чиновницької держави. В 10 разів збільшене фінансування МВС, в кілька разів збільшене фінансування адміністрації президента, збільшене фінансування апарату ВР. Це бюджет банкрутства країни. 2,7 трильйонів – до такої суми зріс зовнішній борг України. Насправді ми погружаємося у ще більшу боргову яму, яку доведеться віддавати наступним поколінням. Це бюджет руйнування і нищення місцевого самоврядування. Вони різко скоротили фінансування субсидій, а ті кошти перевели в фонд регіонального розвитку. А він витрачати кошти за безпосередньою вказівкою прем’єр-міністра і за подання місцевих адміністрацій. Тобто мери до того не будуть мати жодного відношення. Насправді вони це зробили перед виборами, щоб нардепи, які представляють владу мали змогу використовувати ті кошти і показувати, що нібито вони тут якісь проекти впроваджують. Але це є корупція, адже нардеп повинен займатися законотворчістю, а не будувати дороги, дитсадки і школи. Це є компетенція місцевої влади. І вона повинна отримувати на це гроші. А так виглядає, що Гройсман, Порошенко, більшість в парламенті є члени однієї політичної партії для своїх однопартійців виділяють через фонд гроші, щоб потім вони вели агітацію за партію влади. А агітацію чим? Нашими з вами грошима. Народний депутат України не може займатися ніякою господарською діяльністю, бо це не його компетенція. Він може контролювати використання коштів. Він не має звітуватися, що я вам стільки доріг зробив, стільки садочків побудував, а має звітуватися за закони. В іншому випадку - це корупція.

Бюджет фактично перекреслює всю ідею децентралізації, адже по ньому виглядає ще більша централізація. Ті статті які раніше фінансувалися з центрального бюджету, вони скинули на місцеві бюджети. І тепер мери будуть закривати лікарні, бо не зможуть їх утримувати. Тож децентралізація буде повною фікцією.