Посол Канади в Україні Роман Ващук розповів, чому люди заздрять франківцям

Розмова недільного дня з канадським дипломатом українського походження. Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні – Роман Ващук завітав на Прикарпаття для спілкування із громадськістю та для огляду реалізації проекту «ПРОМІС», який впроваджується Федерацією канадських муніципалітетів за рахунок коштів уряду Канади.

Більше про рідне Роману Ващуку Прикарпаття очима канадців – читайте в інтерв'ю Вежі

– Відомо, що ваше коріння сягає Прикарпаття (батько народився в селі Білі Ослави (нині Надвірнянського району Івано-Франківської області, Україна), а матір — уродженка міста Бучача (нині Тернопільська область). Ви не вперше у Івано-Франківську, які у вас враження від сучасного міста?

– Я вважаю, що Івано-Франківськ за останні 5-6 років багато чого наздогнав у плані розвитку. Зараз, Франківськ – набагато привабливіше місто для відвідувачів, аніж раніше. До того ж, славиться хорошою репутацією щодо організацій, підприємців та активістів. Мені доводилося чути, як в інших регіонах країни, люди навіть заздрять франківцям в цьому плані.

Останнього разу я тут був більше року тому. Мені щоразу дуже приємно сюди повертатися. Знаєте, не будучи тут певну кількість часу, можна яскравіше побачити зміни, аніж коли щодня їх оглядати.

– Яка мета приїзду до Івано-Франківська? 

– Ми фінансуємо проект «ПРОМІС», який окреслює та надає деякі засоби для реалізації стратегії розвитку міста: соціальну стратегію, екологічну та економічну. Це комплексна стратегія у чотирьох містах: Коломия, Долина, Івано-Франківськ та Яремче. Я хотів побачити, як на практиці це виглядає реалізація проекту, чи наші гроші тут правильно реалізовуються. Я бачу, що зараз, із децентралізацією, міста мають засоби для реалізації проектів, та їм бракує структури, яку можуть надати наші радники. Потрібно всі кошти, зусилля влади, бізнесу та громадського сектору спрямувати на добро громадян.
 

– Назвіть декілька відмінностей між Україною та Канадою. 

– Спробую. Перше, це те, що зазвичай було різницею, але зараз починає вирівнюватись – якщо в Канаді щось трапляється, то люди по-перше ставлять собі питання: «Як це виправити?», – а не хто в тому винен. Друге – канадці простіші люди, ми живемо у трьох вимірах, а українці живуть в чотирьох, чи п’яти вимірах. Існують офіційні виміри, менш офіційні, зовсім неофіційні виміри, які люди підсвідомо навігують.

– Що, на вашу думку, може сприяти позитивному розвитку України?

– Гадаю, зараз багато чого вже відбувається в цьому напрямку. Впливом на що є майданний дух та горизонтальний рух праці. Але відкритим залишається питання, як його скоординувати з вертикальними структурами влади. Оскільки в Україні існує така тенденція: якщо людину, котра вийшла з громадських рухів та пішла у владу – відразу списують як зрадника і запроданця. Можливо я тут необ’єктивним виглядатиму, оскільки сам чиновник, але без певних вертикальних, чиновницьких та інших структур привести інституції в порядок – не можна. Як зробити так, щоб люди нарешті вважли владу своєю?

– Торік виповнилося 125 років від часу переселення українців у Канаді. Чи знаходять українці те, задля чого вирушають до Канади?

– Не в кожному випадку ми даємо гарантії, але наша країна не нав’язує людям нічого, окрім конституційних та юридичних рамок для існування. Ми даємо вам інструменти, а ви вже самі шукайте свій шлях та реалізуйтесь. Для дітей та молоді намагаємося створити рівні стартові можливості. За міжнародними порівняннями у Канаді найменша кореляція між соціальним статусом батьків зі статусом дітей. Помітили тенденцію, що діти емігрантів успішніші у шкільній системі, ніж родовиті канадці. Для нас важливо дати людям можливість самореалізуватися.
 

– У Канаді ви активно займалися пластовою діяльністю. Чи продовжуєте роботу будучи в Україні? 

– Займаюся наскільки мені дозволяє час. Брали участь минулої весни у роботі над прибиранням могил на Байковому кладовищі. Відвідуючи Франківщину, вдалося зустрітися з пластунами із села Білі Ослави, там дуже активний пластовий осередок.

– Які нові проекти готуєте щодо України?

– Будемо працювати надалі з містами Франківщини і ще у трьох інших областях: Вінницька, Полтавська та Запорізька. До того ж, ми якраз відновили на три роки нашу військову місію, тому я сподіваюся, що вже наступну ротацію наших військових ви невдовзі побачите.

Довідка:

Роман Ващук Народився 1962 року в Торонто. Батьки іммігрували після Другої світової війни до Канади. Батько народився в селі Білі Ослави[1] (нині Надвірнянського району Івано-Франківської області, Україна). Матір — уродженка міста Бучача (нині Тернопільська область), донька начального директора Бучацького Повітового Союзу Кооператив Миколи Хархалі́са. Була охрещена у церкві Святого Миколая, разом з батьками проживала за теперішньою адресою вул. Міцкевича, 9.

Від 1987 року на дипломатичній роботі в Міністерстві закордонних справ Канади. У 1988—1991 роках — співробітник канадського посольства в СРСР.

Від 1994 до 1998 р. — радник у канадському посольстві в Києві. Працював у Берліні у штаб-квартирі Оттави (Канада).

Від серпня 2011 року — Надзвичайний і Повноважний Посол Канади у Белграді (Сербія).

Від 2014 року — Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Києві. 1 грудня 2014 року вручив вірчі грамоти Президенту України Петру Порошенку.

19-20 листопада 2015 з робочим візитом відвідав Тернопільську область, зокрема, Бучаччину.

Підписав заяву іноземних послів після відставки міністра економічного розвитку і торгівлі пана Айвараса Абромавичуса.

Вільно володіє англійською, французькою, німецькою, російською, українською, польською, сербською мовами.