Прикарпатська облрада звернулась до Уряду через "зрівняйлівку" в зарплатах

Сьогодні, 22 червня триває сесія Івано-Франківської обласної ради. Серед іншого депутати розглянули звернення до уряду, щодо забезпечення соціальної справедливості в засадах оплати праці працівників бюджетної сфери.

За словами голови комісії обласної ради з питань охорони здоров'я Манолія Піцуряка, якби перший тарифний розряд підняти до мінімальної зарплати, а не прожиткового мінімуму, то це було б правильно.

«В мене, як головного лікаря, в колективі 360 чоловік. Тарифна ставка лікаря-хірурга вищої категорії  - 4264 гривн. Працівник першого розряду має тарифну ставку 1921 гривень, а з доплатою він буде мати мінімальні 3735 гривень. Тобто лікар, який стоїть в операційній по кілька годин рятуючи життя і технічний працівник прирівняні. Це несправедливо», - сказав Піцуряк.

Натомість голова фракції БПП Остап Дзеса наголосив, що за останні роки неодноразово піднімалась мінімальна зарплата, йде децентралізація, йдуть податки в місцеві бюджети, будуються дороги.

"При цьому, в країні йде війна, яка зжирає страшні гроші. Тож говорити, що все так погано – не варто" , - впевнений Дзеса.

Така репліка викликала обурення в деяких депутатів. Зокрема, Василь Попович зазначив, що завдяки децентралізації в міський бюджет Франківська йде більше коштів, але на місто переклали багато видатків, які раніше фінансувались з держбюджету. Тож говорити про значне збагачення місцевих бюджетів не варто.

Водночас, голова обласної ради Олександр Сич зауважив, що в цьому питанні мова цде саме про несправедливу «зрівняйлівку», коли працівники з різним рівнем відповідальності отримують одну і таку ж зарплату.

"Треба піднімати заробітну плату, але робити це справедливо і стимулювати людей, які несуть відповідальність", - зауважив голова облради.

Далі подаємо текст звернення повністю.

ЗВЕРНЕННЯ

Ініційоване Кабінетом Міністрів України підвищення розміру мінімальної заробітної плати у 2017 році до 3200 грн. й у 2018 році – до 3723 грн. відповідно, поряд із офіційними заявами вищих посадових осіб держави про очікуване зростання середнього розміру заробітної плати в Україні уже в другому півріччі 2018 року до 10 тисяч гривень, при збереженні на практиці методики розрахунку розміру посадових окладів працівників бюджетної сфери, виходячи з розміру посадового окладу працівника 1-го тарифного розряду Єдиної тарифної сітки, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року (1762 грн.), несе в собі ряд загроз, обумовлюючи на практиці соціальну несправедливість, зрівнялівку в оплаті праці, відсутність мотивації та перманентне невдоволення, критичне падіння престижності самої праці й прогресуючий відтік кваліфікованих кадрів.

Так, базовою величиною, яка традиційно закладалась в основу формування тарифної системи оплати праці, обгрунтовано була мінімальна заробітна плата, що відповідало світовим зразкам визначення оплати праці бюджетних працівників. Втім, встановивши з 1 січня 2017 року основою побудови тарифної системи оплати праці працівників бюджетної сфери прожитковий мінімум для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати Кабінет Міністрів України привніс до усталених норм і правил оплати праці не лише не властиві їй базові величини, але й перетворив саме “дворазове” збільшення розміру мінімальної заробітної плати радше у популістичне гасло для працівників бюджетної сфери, аніж у економічно обгрунтований, соціально справедливий показник.

До прикладу, встановивши, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (3723 грн.) при одночасному збереженні розміру посадового окладу працівника 1-го тарифного розряду в розмірі прожиткового мінімуму (1762 грн.), породжує на практиці апріорі несправедливу ситуацію, коли висококваліфікований персонал та працівники некваліфікованої праці (прибиральники, сторожі, двірники тощо) отримують з урахуванням доплат і надбавок практично однакову заробітну плату, а системна незабезпеченість бюджетними коштами фонду оплати праці унеможливлює підвищення заробітної плати та її диференціацію згідно з Єдиною тарифною сіткою.

Відтак, лише працівники з тарифним розрядом 12-м і вище станом на сьогодні можуть отримати посадовий оклад більше 3723 грн., адже тарифний коефіцієнт цієї категорії працівників становить 2,12. Тобто, 1762 грн. х 2,12=3735 грн. Натомість вже 11-ий тарифний розряд з коефіцієнтом 1,97 потребує доплати до мінімальної зарплати (1762х1,97=3471+доплата – 252 грн.).

Втім, якщо б в основі тарифної сітки залишилась ставка мінімальної зарплати (3723 грн.), а не прожитковий мінімум (1762 грн.), то молодий спеціаліст, наприклад, якому за складність праці присвоєно 12-ий розряд, отримував би суму, що дорівнює добутку мінімальної зарплати на коефіцієнт складності роботи (3723х2,12=7892 грн.), втім за чинним законом його оклад становить лише 1600х2,12=3735 грн.

Ще парадоксальніша ситуація склалася в системі державних та комунальних засобів масової інформації, які станом на сьогодні не підлягають роздержавленню. Так, місцеві комунальні телерадіокомпанії, а зокрема й ІваноФранківське обласне телебачення “Галичина”, при визначенні розміру посадових окладів працівників зобов'язані керуватися:

1) для журналістів – постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 р. № 1038 “Про умови оплати праці журналістів державних і комунальних засобів масової інформації”, якою прямо визначено, що розміри їх посадових окладів прирівнюються до посад керівних працівників, спеціалістів секретаріату (апарату) відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, а також постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 р. №363, якою уряд схвалив зміни до постанови від 09.03.2006 р. №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів";

2) для працівників телерадіокомпаній, які відповідно до законодавства не є журналістами (телеоператори, режисери, інженери, адміністратори трансляції тощо) – постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298, якою визначено, що оплата праці таких працівників здійснюється на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, зокрема Розділом XXXII (пункт 3) Додатку 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298.

Відтак, якщо ще нещодавно посадовий оклад кореспондента спеціального, ведучого програм тощо, прирівнюючись до посадового окладу провідного спеціаліста, становив 3350 грн., а з червня місяця сягнув 4400 грн., то диктори, телеоператори, режисери, звукорежисери, перекладачі-дактилологи, без яких забезпечення нормального функціонування телеканалу неможливе апріорі, маючи оклад встановлений на рівні працівника 8-10 тарифного розряду, отримують у підсумку, разом із можливою надбавкою в розмірі 50%, місячну заробітну плату в розмірі 4335-4810 грн. нараховано, електромеханіки, адміністратори трансляції, інженери засобів радіо і телебачення – 3594-4069 грн., в той час як прибиральниці, завідуючі господарством – 2643 грн. плюс доплату 1080 грн. Такий підхід є не лише соціально несправедливим, економічно необґрунтованим й демотиваційним, а й несе перманентну загрозу можливих конфліктів всередині колективу.

Більше того, сформована система визначення посадових окладів та можливих надбавок працівникам комунальних мас-медіа в існуючих реаліях робить їх неконкурентними з точки зору рівня оплати праці не лише у порівнянні з приватними телерадіокомпаніями, але й навіть колишніми ОДТРК, а віднедавна філіями “Суспільного”, які пропонують потенційним працівникам досить високі оклади, хоча за всією логікою їх рівень мав би відповідати Розділу XXXII (пункт 1) Додатка 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298.

З огляду на те, що засади оплати праці працівників бюджетної сфери, праця яких є стратегічно важливою для нормального розвитку держави, не враховують розміру мінімальної заробітної плати при визначенні посадових окладів цих працівників, можна зробити висновок про нівелювання на законодавчому рівні однієї із найважливіших правових гарантій у сфері оплати праці працівників – мінімальної заробітної плати. Вилучення цієї базової величини суперечить міжнародним стандартам, які регламентують політику держав у цій сфері та зобов'язують її утриматися від вчинення подібних дій.

Зважаючи на вищенаведене, звертаємось до вас із закликом переглянути дискримінаційні підходи до оплати праці працівників бюджетної сфери, наголошуючи на необхідності:

- повернення мінімальної заробітної плати як базової ставки для формування тарифної системи оплати праці найманих працівників;

- приведення мінімального посадового окладу (тарифної ставки) робітника першого тарифного розряду до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний календарний рік;

- перегляду засад формування посадових окладів й системи нарахування заробітної плати працівникам комунальних засобів масової інформації, засновниками яких є органи місцевого самоврядування й які згідно з чинним законодавством не підлягають наразі роздержавленню, приведення рівня їх заробітної плати до економічно обгрунтованої й соціально справедливої;

- збереження гідного рівня оплати праці у сферах, що ставлять національний інтерес та є стратегічно важливими для ефективного розвитку Українського народу та Держави.