Як продають і купують дітей на чорному ринку
У Кенії викрадають немовлят, щоб потім продати на чорному ринку, який процвітає у цій африканській країні.
Команда ВВС Africa Eye проникла до злочинної організації, члени якої продають дітей усього за 400 доларів, пише ВВС Україна.
Журналістське розслідування проводили Пітер Мурімі, Джоель Гантер і Том Вотсон.
Десь у Ребеки є син, якому 10 років. Він може бути у Найробі, де живе вона, або деінде. Він може, вона розуміє це у глибині душі, бути мертвим. Востаннє вона бачила його, Лоуренса Джозію, свого первістка, коли йому був лише рік. Їй було 16. Було близько другої години однієї березневої ночі 2011 року, і Ребекка була одурманена запахом носової хустки, просякнутої реактивним паливом - дешевим наркотиком, який можна придбати на вулицях міста.
Вона нюхала реактивне паливо, бо це дозволяло їй упевнено підходити до незнайомців і просити милостиню. Коли їй було 15 років, мати Ребекки вже не могла її утримувати чи оплачувати шкільну освіту, і вона кинула навчання та скотилася до життя на вулиці.
Вона зустріла старшого чоловіка, який пообіцяв одружитися з нею, але натомість покинув її, коли вона завагітніла. Наступного року народився Лоуренс Джозія, і Ребекка виховувала його рік і кілька місяців, поки тієї ночі не заплющила очей - і більше ніколи його не бачила.
"Хоча у мене є інші діти, він був моїм первістком, він зробив мене матір'ю, - каже вона, борючись зі сльозами. - Я шукала у кожному дитячому центрі, у Кіамбу, Кайоле, і ніде його не знайшла".
Ребекка досі живе на тих самих вулицях у Найробі. Вона маленького зросту, з гострими вилицями і коротким, щільно заплетеним волоссям. Зараз у неї ще троє дітей - дівчата віком вісім, шість і чотири роки. За її словами, наймолодшу дівчинку одного разу схопив чоловік, який тинявся у їхньому районі. Він стверджував, що однорічна дівчинка попросила його купити їй попити. Ребека каже, що пішла за ним до машини, де чекала якась жінка. Наступного дня чоловік повернувся.
Щоб знайти такі історії на вулицях, де живе Ребекка разом із іншими безхатьками Найробі, не треба довго шукати.
Трирічний син Естер зник у серпні 2018 року. "Я не мала спокою відтоді, як втратила дитину, - каже вона. - Я шукала його аж до Момбаси".
Дворічного сина Керол викрали посеред ночі п'ять років тому. "Я його так любила, - розповідає вона. - Я б пробачила їм, якби вони просто повернули мені мою дитину".
Вразливих жінок переслідують у Найробі, щоб забезпечувати "товаром" процвітаючий чорний ринок немовлят. Протягом річного розслідування команда ВВС Africa Eye виявила докази того, що дітей викрадали у безпритульних матерів і продавали з величезною вигодою. Ми виявили незаконну торгівлю дітьми у вуличних клініках та викрадення немовлят на замовлення у великій державній лікарні. І аби викрити тих, хто зловживає державними посадами, ми домовились про придбання покинутої дитини у працівника лікарні, який законно отримав опіку над двотижневим хлопчиком, перш ніж продати його безпосередньо нам.
Викрадачі немовлят - різні люди, від вразливих авантюристів до організованих злочинців. Часто одні працюють разом із іншими. Серед авантюристів є жінки - такі як Аніта, яка вживає алкоголь та наркотики та сама живе на вулиці, а гроші заробляє, викрадаючи дітей у таких жінок як Ребекка.
Africa Eye дізналися про Аніту через її подругу, яка захотіла залишитися анонімною і яку ми називатимемо Еммою. Вона розповіла, що Аніта використовувала різні способи викрадення дітей на вулиці.
"Іноді вона спочатку говорить з матір'ю, щоб спробувати зрозуміти, чи знає мати, що вона планує робити, - розповідає Емма. - Іноді вона дає матері наркотики, снодійне або клей. Іноді вона грається з дитиною".
Удаючи потенційних покупців, ВВС Africa Eye організувала зустріч з Анітою в пабі в центрі Найробі, де збираються вуличні продавці. Аніта розповіла нам, що її начальниця тисне на неї, аби вона викрадала більше дітей, і описала нещодавнє викрадення.
"Мати була новою на вулиці, вона, здавалося, розгубилася, і не розуміла, що відбувається, - сказала вона. - Вона довірила мені свою дитину. Тепер у мене є дитина".
Аніта розповіла, що її начальниця - місцева бізнеследі, яка купує викрадених немовлят у дрібних злочинців і продає їх за більші гроші. Деякі з клієнтів, за її словами, - безплідні жінки, тож для них це своєрідне усиновлення, водночас інші приносять немовлят у жертву.
"Так, їх використовують для жертвоприношень. Ці діти просто зникають з вулиць, і їх більше ніколи не бачать", - каже вона.
Таким чином Аніта підтвердила те, що раніше нам казала Емма, - що викрадених дітей використовують для ритуалів.
Насправді щойно Аніта продає дитину, вона мало знає про її подальшу долю. Вона продає їх бізнеследі за 50 000 шилінгів за дівчинку або 80 000 шилінгів за хлопчика - тобто 460 і 725 доларів відповідно. Приблизно стільки в середньому коштує викрадення дитини на вулиці в Найробі.
"Бізнеследі ніколи не говорить про те, що робить з дітьми, - каже Емма. - Я питала Аніту, чи знає вона, що жінка робить з ними, і вона відповіла, що їй усе одно, чи використовують їх для чаклунства чи для чогось іншого. Поки їй дають гроші, вона не питає".
Незабаром після першої зустрічі Аніта зателефонувала, щоб домовитись про іншу. Коли ми приїхали, вона сиділа з дівчинкою, якій, за її словами, було п'ять місяців і яку вона викрала просто за кілька хвилин до цього.
"Вона (мати дитини - Ред.) дала мені її на секунду, і я втекла з нею", - сказала вона.
Аніта сказала, що у неї є черга покупців, які готові купити дівчинку за 50 000 шилінгів. Емма спробувала втрутитися, сказавши, що її познайомили з покупцем, який згоден заплатити 80 000.
"Це добре, - сказала Аніта. - Давайте укладемо угоду завтра".
Зустріч призначили на 17:00. Оскільки життю дитини загрожувала небезпека, Africa Eye повідомила поліцію, яка організувала операцію для арешту Аніти та порятунку дитини, щойно наш покупець із нею зустрінеться.
Але Аніта так і не з'явилася, і, попри наші багатоденні спроби, ми не змогли її знайти. Через кілька тижнів Емма нарешті вистежила її. Вона розповіла, що Аніта знайшла покупця, який заплатив вищу ціну, і за ці гроші побудувала собі двокімнатну халупу у міських нетрях. Дитина зникла. Поліція досі має відкриту справу щодо Аніти.
У Кенії немає надійних статистичних даних щодо торгівлі дітьми - немає урядових звітів, немає всебічних національних опитувань. Відомствам, відповідальним за пошук зниклих дітей та відстеження чорного ринку, бракує ресурсів та людей. Однією з небагатьох надій для матерів, у яких викрали дітей, є громадська організація Missing Child Kenya, яку заснувала Мар'яна Мун'єндо. За чотири роки своєї діяльності організація опрацювала близько 600 справ.
"Це дуже велика проблема в Кенії, але про неї недостатньо говорять", - каже вона і додає, що це питання ніколи не було пріоритетом у державній соціальній політиці.
Частково тому, що жертвами таких злочинів зазвичай стають вразливі, беззахисні жінки, такі як Ребекка, які не мають ресурсів або соціального капіталу, щоб привернути увагу ЗМІ чи стимулювати владу.
"Замовчування реального стану справ має безпосередню кореляцію з економічним статусом жертв", - каже Мун'єндо.
Рушійною силою чорного ринку є стійка культурна стигма щодо безпліддя.
"Безпліддя - це поганий знак для жінки в африканському шлюбі, - каже Мун'єндо. - Очікують, що у неї буде дитина, і це має бути хлопчик. Якщо вона не може народити, її можуть вигнати з дому. То що вона робить? Вона краде дитину".
Жінка в такій ситуації, швидше за все, вийде на контакт із торговцем людьми або сконтактується з кимось, хто має доступ до лікарні.
Згідно з дослідженнями Africa Eye, злочинні організації торгівлі дітьми діють у стінах деяких найбільших державних лікарень Найробі.
Через джерело ми звернулись до Фреда Лепарана, клінічного соціального працівника лікарні "Мама Люсі Кібакі". Завдання Лепарана - захищати добробут вразливих дітей, народжених у "Мама Люсі". Наше джерело повідомило, що Лепаран був безпосередньо причетний до торгівлі людьми. Джерело домовилося про зустріч із Лепараном і сказало йому, що знає жінку, яка не змогла завагітніти і відчайдушно бажає придбати дитину.
"У мене в лікарні є хлопчик, - відповів Лепаран. - Його покинули два тижні тому і більше не повернулися".
За словами нашого джерела, Лепаран не вперше домовляється продати дитину.
"Останній випадок мене налякав, - сказав Лепаран на зустрічі, яку записала Africa Eye. - Якщо ми це зробимо, я хочу план, який згодом не створить нам проблем".
Таких дітей, як покинутий хлопчик, якого пропонує продати Лепаран, слід везти до урядового дитячого будинку, поки їх офіційно не передадуть прийомним батькам, які пройшли усі належні перевірки. Коли їх незаконно продають такі люди, як Фред Лепаран, ніхто не знає, що з ними буде далі.
Представившись жінкою на ім'я Роуз, репортерка ВВС Africa Eye зустрілася з Лепараном в офісі поруч із лікарнею. Лепаран поставив кілька запитань про статус Роуз. Вона сказала, що заміжня, але не може завагітніти, і на неї тисне сім'я чоловіка.
"Ви пробували усиновлення?" - спитав Лепаран.
"Ми думали про це, але, здається, це складно", - відповіла Роуз.
З цим Лепаран погодився. Ціна складе 300 000 шилінгів - близько 2600 доларів.
"Якщо ми укладатимемо угоду, то будемо лише ми втрьох - я, ви та він, - сказав він, вказуючи на Роуз і наше джерело. - Для мене головне питання довіри. Це дуже ризиковано. Це мене дуже турбує".
Він сказав, що зв'яжеться з ними, щоб домовитись про продаж.
Між вуличними викрадачами на кшталт Аніти та корумпованими чиновниками, як Лепаран, є ще один прошарок у торгівлі дітьми в Найробі. У міських нетрях розкидані незаконні вуличні клініки, де приймають пологи. Це також відоме місце торгівлі немовлятами на чорному ринку.
У співпраці з місцевою журналісткою Джудіт Канайтою з Ghetto Radio, ВВС Africa Eye звернулася до клініки в районі Кайоле, де мешкають тисячі найбідніших жителів Найробі. За словами пані Канайти, торгівля немовлятами у Кайоле процвітає.
Клінікою, до якої ми звернулись, керує жінка на ім'я Мері Аума, яка каже, що працювала медсестрою у найбільших лікарнях Найробі. Пані Канайта удавала покупчиню. У двох жінок у клініці як раз приймали пологи.
"Ось ця на восьмому з половиною місяці вагітності, вона майже готова до пологів", - прошепотіла Аума. Вона запропонувала продати ненароджену дитину за 45 000 шилінгів - 415 доларів.
Ауму не турбував добробут матері після пологів.
"Щойно вона отримає гроші, вона піде, - сказала вона, махнувши рукою. - Ми чітко даємо зрозуміти, вони ніколи не повертаються".
Жінкою, щодо продажу ненародженої дитини якої вела переговори Аума, була Адама.
Адама була у глухому куті. Як і Ребекку, її покинув чоловік, від якого вона завагітніла, і через вагітність вона втратила роботу на будівельному майданчику, коли більше не змогла носити важкі мішки цементу.
Тож Адама вирішила продати свою дитину. Мері Аума не запропонувала їй 45 000 шилінгів, які вона намагалася стягнути з нас. Вона сказала Адамі, що угода коштує всього 10 000 - тобто 90 доларів.
За словами Адами, у той день, коли ми прийшли до клініки, Мері Аума без попередження дала їй пігулки, щоб викликати пологи - у неї був покупець і вона хотіла якомога швидше здійснити продаж.
Але пологи не пройшли гладко. У хлопчика були проблеми з грудною кліткою, і Аума сказала Адамі відвезти його в лікарню "Мама Люсі" на лікування. Через два тижні Адаму з дитиною виписали. Вона надіслала повідомлення Аумі, а Аума нам.
"Народився новий товар, - написала вона. - 45 000".
АВТОР ФОТО,TONY KARUMBA
У районі Кайоле багато нелегальних клінік
У клініці Адама знову зустрілася з Аумою та її помічником.
Адама зробила болісний вибір продати свою дитину. Тепер вона передумала.
"Я не хотіла продавати свою дитину комусь, хто не зможе піклуватися про неї, або комусь, хто купує немовлят, щоб використовувати їх для інших речей", - розповіла вона пізніше.
Тож Адама пішла з клініки разом зі своїм хлопчиком. Натомість вона залишила його біля урядової дитячої лікарні, де він буде чекати на прийомних батьків і, як вона сподівалася, на краще життя. Вона так і не отримала грошей. Зараз вона живе одна, далеко від Найробі, й іноді бачить сни про свого сина, прокидається і думає про нього. Але вона не шкодує про свій вибір.
"Я відчуваю спокій, що віддала свою дитину уряду, - сказала вона, - тому що я знаю, що він у безпеці".
Продаж у лікарні
Фред Лепаран, клінічний соціальний працівник урядової лікарні, зателефонував, щоб сказати, що він ідентифікував хлопчика, від якого відмовилася мати і якого він хоче нам продати. Хлопчик разом із ще двома дітьми чекав у лікарні на переведення до дитячого будинку. Завданням Лепарана було забезпечити, щоб вони туди потрапили.
Але він знав, що як тільки немовлята покинуть лікарню "Мама Люсі", навряд чи хтось узагалі перевірятиме, чи вони прибули до дитячого будинку.
У лікарні Лепаран заповнив документи та поговорив зі співробітниками, які навіть не підозрювали, що на їх очах крадуть дитину. Роуз, репортерка під прикриттям, чекала в машині надворі. Лепаран сказав медсестрам у лікарні, що вона працює у дитячому будинку і попросив винести немовлят до неї. Він нервував, але запевнив наше джерело, що медсестри не підуть за ними.
"Ні, вони не можуть, у них є робота", - сказав він. Тоді він закликав команду швидко поїхати.
"Якщо ми будемо продовжувати балакати, хтось може щось запідозрити", - сказав він.
Через декілька хвилин команда виїхала з лікарні "Мама Люсі" з трьома немовлятами в машині та отримала вказівки доставити лише двох із них до дитячого будинку. Третя дитина могла потрапити куди завгодно, до кого завгодно.
Команда під прикриттям доставила усіх трьох дітей до дитбудинку, де про них піклуватимуться доти, поки не їх не всиновлять.
Пізніше того ж дня, Лепаран покликав Роуз на зустріч і наказав їй покласти на стіл 300 000 шилінгів.
"Єдине, за чим треба слідкувати, - це місце вакцинації у хлопчика, - сказав він. - Також будьте обережні. Будьте дуже обережні".
BBC звернулася до Фреда Лепарана щодо цієї оборудки, але він відмовився коментувати. У лікарні також відмовилися давати коментарі, і схоже, що Лепаран зберіг свою роботу.
Ми також повідомили громадську організацію, що опікується правами дітей, про незаконну вуличну клініку Мері Ауми в Кайоле, а вони, своєю чергою, повідомили в поліцію. Втім, Аума, як виглядає, досі займається бізнесом. На наші звернення вона не відповіла.
Вийти на контакт з Анітою нам більше також не вдалося.
Для матерів, чиїх дітей викрали, реального вирішення проблеми немає. Більшість і далі живуть у невизначеності, сподіваються побачити свою дитину знову, але знають, що цього, мабуть, ніколи не буде. Ребекка каже, що віддала б усе, аби знову побачити свого сина - а якщо він помер, то також хотіла би дізнатися про це.
Торік вона почула, що у віддаленому районі Найробі хтось бачив хлопчика, схожого на її старшу дочку. Ребекка знала, що це, мабуть, нічого не означає, і вона ніяк не могла дістатися до того району, і навіть якби змогла, то не знала б, де шукати. Вона дійшла до місцевого відділення поліції, але допомоги там не отримала, і врешті-решт покинула цю думку.
"Є один шанс на мільйон, що ці жінки знову побачать своїх дітей, - каже Мар'яна Мун'єндо.
Таких людей, як Ребекка, дуже часто не сприймають як жертв злочинів, які заслуговують на співчуття, каже вона.
"Але ніхто не повинен вважати, що люди на вулиці не мають почуттів, що вони не заслуговують на справедливість. Вони мають почуття. Матері з багатих районів сумують за дітьми так само, як і матері з вулиці".
Частина немовлят, викрадених з вулиці, опиняться у таких багатих районах. Іноді Ребекка замислюється про заможних жінок, які заплатили за них, - про те, як можна виховувати дитину, коли знаєш, що її вкрали у матері.
"Що вони думають? - питає вона. - Що вони відчувають?"
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!
