Заступник міського голови Білик: Значної переваги від фінансової децентралізації Франківськ не відчув

Останнім часом точиться чимало дискусій щодо величини перевиконання міського бюджету і пріоритетності фінансування з міської скарбниці тих чи інших видатків.

Що насправді дала фінансова децентралізація Івано-Франківську, скільки інвестицій надійшло у місто та які прогнози на наступний рік, Західний кур'єр запитав у заступника міського голови з питань економіки Богдана Білика.

–  Що дала фінансова децентралізація для Івано-Франківська?

– Фінансова децентралізація мала сприяти об’єднаним громадам у отриманні додаткового фінансування. Щодо міста, то ми отримали додаткові медичну і освітню субвенцію, які разом складають біля 348 млн. Також ми отримали акцизний податок з реалізації підакцизних товарів. Ця сума складатиме біля 90-100 млн. Але, коли вводили акцизний податок, в нас забрали 15% податку з доходів фізичних осіб. Якщо раніше ми мали 75% ПДФО у міський бюджет, то тепер нам залишили 60%. В результаті, якщо б ми не мали акцизного податку, а мали 75% ПДФО, то зараз додатково б отримали 101 млн., а не 79. А за рік  ПДФО склав би майже 130 млн.

В принципі, місцева влада мала б обмежувати і регламентувати реалізацію спиртного і тютюну, а зараз ми, по суті, зацікавлені у реалізації спиртних і тютюнових виробів. За 9 місяців від загального акцизного збору 61% складає продаж алкогольних та тютюнових виробів і лише 38% від реалізації нафтопродуктів. Тому це не правильно. Хай би держава собі цей акцизний податок брала. А ось якби ми мали 75% ПДФО, то була б зацікавленість, бо чим більше створюєш робочих місць, залучаєш інвесторів, тим більше маєш доходу в бюджет.

Але і це ще не все. Враховуючи акцизний податок і медичну та освітню субвенції, нам нав’язали ще й утримання профтехучилищ, а це майже 100 млн. видатків у рік. До того ж якщо до децентралізації у 2014 році ми мали 110,5 млн. дотації з держбюджету, то зараз маємо реверсну дотацію і 21 млн. повертаємо державі. Якщо все це підсумувати, то значної переваги  від фінансової децентралізації місто не відчуло.

– Але доходи міського бюджету все ж зросли?

–  Ми відчули збільшення бюджету за рахунок єдиного податку і ПДФО. Підприємства почали активно працювати. Ми маємо хороший приріст обсягу реалізації продукції та приріст експорту майже у два рази. За рахунок інвесторів створено більше чотирьох тисяч робочих місць. А за рахунок збільшення розміру мінімальної зарплати за 10 місяців ми отримали більше 84 млн. ПДФО. Непогано працює малий бізнес. Кількість підприємств малого бізнесу збільшується, і за 10 місяців маємо 92,5  млн. податку, що майже на 15 млн. більше, ніж за аналогічний період минулого року. Тому в основному приріст загального фонду міського бюджету, який іде на захищені статті та реалізацію багатьох комунальних проектів, ми маємо за рахунок росту заробітної плати, створення робочих місць, доброї роботи малого бізнесу та індексації плати за землю.

– Чи не призведе анонсоване урядом збільшення мінімальної зарплати до нової хвилі тінізації бізнесу?

– Якщо взяти великий бізнес, якого у нас менше 1%, і середній бізнес, де є  більше 50 працівників, то вони майже всі легалізовано платять зарплату, бо керівники бояться платити щось у конверті. Середня зарплата за перше півріччя у місті склала 4 тис. 25 грн. Тобто вона уже більша, ніж 3200. У малому бізнесі й справді ще зберігається зарплата у конвертах. Але я думаю, що 80% малого бізнесу, який працює у Івано-Франківську, цілком під силу платити своїм працівникам 3200 грн. зарплати. В принципі, вони і так її платять, а, може, і більше. Просто тепер їм доведеться не платити у конверті, а офіційно. Але це може негативно вплинути на працівників. Якщо їм платили 1450 грн. офіційно та ще щось у конверті, то вони мали більше п’яти тисяч. А тепер, враховуючи, що роботодавцю треба платити відрахування 15% з зарплати і 22% єдиного соціального внеску, він може платити їм лише 3200 грн. офіційної мінімальної зарплати. Але у цьому є й позитив для робітників, бо єдиний соціальний внесок зараз має персоніфікований код, і це впливатиме на нарахування пенсій. Ті ж, хто працюють на ринку чи мають якийсь кіоск, вони переважно найманих працівників не мають і зарплати як такої не беруть. Вони платять 10 чи 20 % від мінімальної зарплати і єдиний соціальний внесок. Це всі їхні виплати. На них оті 3200 грн. не впливають. Ті ж, хто має найманих працівників, або повинні думати про оптимізацію праці, скорочувати працівників, або трохи піднатужитися і офіційно платити їм мінімальну зарплату.
Єдине, про що державі треба думати, як допомогти тим, хто живе з державних субвенцій, пенсій і стипендій. Бо, хочемо ми того, чи не хочемо, збільшення мінімальної зарплати дасть поштовх до збільшення цін на продукцію, в тому числі й першої необхідності. Ну і всі ті, хто розраховував на субсидії, тепер  переживають, що 3200 грн. мінімальної  зарплати  можуть зараз їх позбавити субсидій.

Загалом, я не відкрию таємниці, якщо скажу, що, за нашими дослідженнями, біля 22 тисяч іванофранківців або виїжджають на тимчасові роботи, або ніде не працюють, або працюють в тіні. У той час, як зараз нам не вистачає в середньому біля 7-8 тисяч працівників, яких вже сьогодні можуть взяти на роботу наші підприємства.

– Які інвестори прийшли у місто і які нові підприємства запрацювали у  цьому році?

– За 10 місяців у підприємства, які працюють і розширюють виробництво, вкладено майже 110 млн. грн. інвестицій.  Крім цього, ми отримали 12 нових іноземних інвестицій у створення підприємств. Серед них «Ектос», яке спеціалізується на комп’ютерному програмуванні і виробництві, датське підприємство HRT TEXTILES, ЗоВ «Конфеціон «Роза» і ряд інших, у які вкладено більше 1,5 млн. доларів США. За рахунок цих підприємств ми маємо 4350 нових робочих місць. До речі, наші інвестори входять у 50-ку тих, що платять найбільші зарплати. Загалом середня зарплата на їхніх виробництвах сягає 8-9 тис. грн.

На чергових засіданнях міськвиконкому і сесії міськради будуть затверджуватися нові земельні ділянки під інвестиційні проекти. Ми провели інвестиційний форум, ведемо переговори, і з нами уже працюють дві фірми з іноземними інвестиціями, які хочуть розпочати свою діяльність у Івано-Франківську. Але всіх їх турбує робоча сила, бо зараз це основна проблема. Хоча наша тактика не стільки збільшувати кількість інвесторів, як дати можливість зміцніти тим підприємствам, які вже інвесторами побудовані, розширити їхню діяльність, обсяг випуску продукції, збільшити кількість робочих місць. На тому ж ВО «Карпати»  найближчим часом уже має працювати 4 тисячі робітників.
Також ми намагатимемося у майбутньому не створювати конкуренції існуючим виробництвам. От нас критикують, що у місто не зайшло «Леоні». Але воно спеціалізується на випуску аналогічної продукції, яку випускає ВО «Карпати». Так, вони хотіли тут працювати, але згодом пішли у Коломию. Це нормальне явище, бо, можливо, Коломия має більше вільної робочої сили.

Натомість цього року до нас зайшли два інвестори легкої промисловості, які не є конкурентами для існуючих виробництв. На фурнітурному заводі і на «Позитроні» розпочали працювати датська та італійська фірми. І якщо датська фірма набрала на роботу іванофранківців, то італійська змушена довозити працівників з Тисменицького району.

Зараз ми робимо ставку на інвесторів з ІТ-технологіями. Тобто тих, які би могли виготовляти велику кількість продукції, платити високу зарплату працівникам, але не мати великого штату. Наприклад, той же «Ектос». Там всього сім працівників. Але потужність цієї фірми досить висока. Вони виготовляють продукцію, подібну до тієї, яку свого часу випускав «Позитрон», де працювали десятки тисяч працівників. Незабаром відкриє свій новий офіс компанія по ІТ-технологіях «Елекс», яка з 2014 року входить до списку топ-100 найкращих аутсорсингових компаній світу. і де буде працювати близько 70 працівників. Ми також їх вітаємо і сприяємо їм. У травні почне працювати новий норвезький бізнес-інкубатор з ІТ-технологіями. Тобто, ми хочемо, щоб до Івано-Франківська приходили інвестори з передовими ІТ-технологіями, які б давали ефект у виробництві і залучали до роботи розумовий потенціал молоді, котра б залишалася у місті, а не виїздила за кордон.

– Які ваші прогнози на наступний рік, яким буде бюджет і  що місто фінансуватиме у першу чергу?

– На наступний рік нам додатково хочуть нав’язати фінансування центру репродукції людини і оплату енергоносіїв освіті та медицині, що зараз держава бере на себе через відповідні субвенції. Це значна сума. Не менше 6% від загального фонду на утримання цих галузей. По суті, зарплата  може виплачуватися з державних субвенцій, а всі енергоносії і ремонтні роботи додатковими витратами ляжуть на міський бюджет. І ті розміри мінімальної зарплати для техпрацівників та тих працівників, що  не мали таких ставок, доведеться збільшувати за рахунок бюджету.

Також залишаються пріоритетними продовження будівництва дитячих дошкільних закладів, спорудження моста, яке, я думаю, розпочнеться у травні наступного року, завершення розпочатих ремонтів доріг, внутрішньодворових проїздів і прибудинкових територій. Проблематика і завдання не змінюються. Зі збільшенням мінімальної зарплати, за рахунок податку з доходів фізичних осіб ми очікуємо приріст надходжень до бюджету. До речі, темпи росту з ПДФО до минулого періоду у нас цього року становлять 140-150%. А коли мінімальна зарплата буде 3200, ми очікуємо приріст до 170%.