Знову про те саме
Сьогодні коротко – просто репліка.
Ви будете сміятися, але я знову про вулицю Шевченка. Пригадую у Владіміра Висоцкого була пісня зі словами «А он ко мне и всё о ней…». Так ото я знову про неї, тобто – про вулицю.
І, зрештою, навіть не про вулицю, бо що ще можна додати до всього сказаного за ці довгі роки, доки триває ремонт (реконструкція?) вулиці. Я про чергові обіцянки влади. Вкотре мешканці міста почули обіцянку від директора депаратменту ЖКГ Михайла Смушака про те, що вулицю Шевченка відремонтують до Дня Незалежності.
От ви знаєте – це вже навіть не смішно. Це вже який День Незалежності, до якого обіцяють закінчити ремонт? Хтось може пригадати. А були ж іще обіцянки закінчити то до дня народження Т.Г. Шевченка, то до чергового дня мвіста, то до Нового року… Чи до Нового року не обіцяли?
Втім, яка різниця, коли цьому черговому бла-бла-бла вже ніхто не вірить.
Я ото одного не можу зрозуміти – для чого давати ці всі обіцянки, потім їх не виконувати, знаходити відмазки, знову обіцяти, знову не виконувати, знову відмазуватися. Самим не соромно?
Сиділи б вже мовчки.
Я не полінувався й пішов подивився, як просувається робота. За десять робочих днів, котрі залишилися до Дня Незалежності виконати ті роботи, які ще залишилися до завершення ремонту, неможливо. Навіть в авральному порядку. Навіть тяп-ляп.
Але, схоже, наша міська влада вірить в чудеса, в Діда Мороза і в те, що вулиця Шевченка буде доведена до ладу.
