1,5 тис.га прикарпаських земель потребують рекультивації

В Івано-Франківській області площа малопродуктивних земель – 15,8 тис. га; 1,5 тис. га потребують рекультивації, повідомляють в Головному управлінні земельних ресурсів в області

У результаті використання важкої техніки відбувається ущільнення ґрунту, розвиваються ерозійні процеси, надмірне використання добрив призводить до засолення ґрунтів, разом з тим родючість зменшується, однією з причин чого є виніс з полів родючого шару ґрунту.

Основним напрямком з охорони земель, підвищення родючості ґрунтів і економії енергоресурсів повинні стати біологічна система землеробства, впровадження нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, зокрема, ґрунтозахисних та енергозберігаючих, проведення робіт із вилучення з інтенсивного обробітку малопродуктивних, ерозійно-небезпечних земель, впровадження ґрунтозахисно-меліоративної та агроландшафтної організації території.

Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням не стосується процесу утворення чи розширення пустель як таких. Її метою є консолідація світових зусиль для боротьби з різними видами деградації земель під впливом природних та антропогенних чинників. Саме тому, сторонами Конвенції на сьогодні є 193 країни світу. Україна приєдналася до Конвенції у 2002 році

Опустелювання – це один з найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища яке характеризується пониженням природно-ресурсного потенціалу території нижче допустимого рівня, що зумовлює деградацію рослинного покриву, погіршення продуктивності земель. Щороку опустелювання і посуха призводять до втрат сільськогосподарської продукції орієнтовно на суму в 42 мільярдів доларів США.

Людство стало «інтенсивніше проникати» у важко доступні райони та залучати в сферу своєї діяльності природні ресурси. Під серйозним антропогенним пресом опинилися і арідні території, що складають майже 30% площі земної суші, які розглядаються нині як останній для людей резерв земель. На ці райони припадає майже 80% зрошуваних земель, 170 млн. га використовується під богарне землеробство і 3,6 млрд. га - як пасовища. Тут проживає близько 800 млн. осіб, або майже 20% населення світу.

Серед багатьох глобальних проблем, мабуть, проблема опустелювання є найменш відомою, хоча кожен знає, що пустельні території відрізняються надзвичайно спекотним кліматом, великим дефіцитом вологи і досить крихкою екологічною системою, але в той же час ці землі володіють високим економічним потенціалом. У науковій літературі та офіційних документах характеризується, як остання стадія процесу повільної деградації навколишнього середовища в посушливій зоні і є продуктом складної взаємодії між соціально-економічною системою і природно-антропогенними факторами.

Саме на аридних землях зараз страждає від бідності, голоду і хвороб населення десятків країн, що розвиваються Африки та Азії. За оцінкою ЮНЕП у світі щорічні втрати тільки зрошуваних земель в результаті опустелювання становлять 6 млн. га. Було встановлено, що площа пустель, створених людиною, становить 9,1 млн. км . Крім того, близько 3,5 млрд. га схильні до опустелювання - ця небезпека загрожує території понад ста країн світу. Щорічно близько 21 млн. га переходить в стан повної деградації, а 6 млн. га поглинається пустелями. Найбільш високий рівень опустелювання спостерігається в країнах Африки, Азії та Латинської Америки. Особливо небезпечні і поширені ці процеси в країнах, що розвиваються.

Опустелювання, викликане діяльністю людини, це лише певна частина глибокої соціально-економічної кризи, що охопила країни, що розвиваються. За посиленням експлуатації природних ресурсів більшості цих країн стоять колишні метрополії з їх розгалуженою системою транснаціональних корпорацій. Таким чином, проблема опустелювання - це насамперед проблема соціально-економічна, а потім вже екологічна.

Щороку в пресі - нові і нові повідомлення про зменшення врожайності, про втрату чорноземів і про опустелювання. Багато хто певні, що причина халепи: зміна клімату. Звісно, по всій планеті опустелювання поглинає щороку тисячі гектарів колись родючих земель. Але українське опустелювання має зовсім інше коріння.

Кліматичні й погодні умови останніх років, підтверджені спостереженнями, дослідженнями і висновками впливових вчених, вказують на те, що Україна переходить у зону надвисоких температур і погодних катаклізмів. Нам у найближчі 30-40 років загрожує опустелювання великих територій з просуванням цієї небезпеки з південних до центральних і навіть північних областей. Необдумана господарська діяльність людини з вирубування карпатських лісів заради сьогоднішньої вигоди, знищення і забудова природних заповідних територій, розорювання берегів рік і бездоглядність та замулення малих річок посилюють цю зовсім не уявну, а цілком реальну небезпеку. Україна може повторити долю деяких азійських держав і стати напівпустелею з усіма економічними, екологічними та демографічними наслідками, оскільки організм українців не пристосований до проживання в таких умовах.

Цю загрозу можна відвести, але для цього потрібно вжити надзвичайних заходів для порятунку держави й нації. Україні робити це треба не в віддаленій перспективі, а сьогодні, завтра, післязавтра. Як підказують серйозні знавці цієї сфери, протягом найближчих 8-10 років в Україні потрібно додатково посадити 10-12 млн га лісів. Необхідно обсадити лісами береги всіх великих і малих річок, озер, водойм, засадити ними малопродуктивні землі, а за необхідності - і сільгоспугіддя. Це не зашкодить аграрному виробництву, можливості сортів і технологій дають змогу зберегти і врожаї, і валові збори зерна, овочів, садовини. В кожному селі треба мати сади, гаї, діброви. Міста потребують посиленого озеленення. Тому слід зупинити бездумне вирубування і знищення зелених насаджень.

Потрібна мобілізація всіх верств суспільства, всіх ресурсів, залучення до порятунку України великого бізнесу, молоді. Нам випадає здійснити це відповідальне завдання і стати рятівником України, її теперішнього й майбутнього, рятівником української нації від загрози опустелювання і вимирання, знищення генофонду нашої вічної землі, щоб закласти сьогодні основи того природного середовища, яке відведе від країни кліматичну катастрофу.

Нераціональне використання земель призводить до тяжких екологічних наслідків, деградації земель, ерозії, техногенного забруднення, вторинного осолонцювання та підтоплен