Блог Тараса Прохаська: Дрейфуючий меридіан
новий Блог Тараса Прохаська на Збручі.
На нашому велетенському континенті, набагато довшому, ніж ширшому, якраз довгому орієнтирові – із заходу на схід – найбільше не пощастило. Із віссю північ-південь все набагато простіше. Люди, які живуть на різних широтах розрізняються і класифікуються більш-менш за законами природи, фізики. Якось подібно до загальноприйнятих схем флористики, екології і фізіології. На півночі життя менше, на півдні більше. Кількість освітлених днів і годин впливає на темперамент, стійкість, лабільність, інтенсивність і таке інше. Відчуття часу, швидкість реакцій і дозрівання, періоди активності і релаксації, інтонації, жести, величина різниці між температурою тіла і зовнішнього середовища, зміна смуг рослинності від холодної напівпустелі до гарячої напівпустелі, пігментація шкіри, потреба різних ґатунків жирів і цукрів, врешті кольори і тембр звуків. Відмінності цілком природні, а тому й зрозумілі, очевидні, отже закономірні. Фізика, отже простота. Нічого іншого, крім симпатії, хай навіть з елементом доброзичливої іронії, загальмованість одних і прискореність інших одне в одного не викликають. Італійці мріють про блондинок, а шведки – про брюнета.
Натомість історія іншої координати, від заходу до сходу – суцільна драма і ускладнення складного. Не фізика, а метафізика. Не темперамент і форма черепа, а реальність абстрактних ідей. Якби сказати якнайм'якше – шкала нелюбові. Цивілізаційна градація зверхності, зневаги і заздрості. Дивно також, що весь цей схід-захід вміщається між двома островами, які властиво поза континентом, які є одночасно гіпертрофованим виявом двох протилежностей, але фактично не можуть брати участі у цій грі, бо у своїх межових виявах вони живляться тим, що прийшло з континенту: із сходу у випадку найзахіднішої Британії, із заходу, у випадку найсхіднішої Японії. І дивно, що у своїй глибинній суті ці два острови, ці дві крайності подібніші одне на одного більше, ніж усе, що таке довжелезне між ними.
Впродовж цілого континенту проблема сходу і заходу, східнішості і західнішості переміщається, залишаючись відчутною і болісною на усіх відрізках. Доторк захід-схід постійно мігрує, залишаючись таким, який вартий уваги настільки, щоб у кожному місці говорити про відмінності сходу і заходу.
Наша українська проблема теж є важливою у вимірах нашого відрізку. Ми тут, в Україні, не втомлюємося про це говорити. І навіть у таких формулах-заклинаннях як «схід і захід разом», «ми однакові», «єдина країна» головним елементом є не однорідність, а намагання применшити значення такої виразної іншості, яку так важко сформулювати.
Але не варто мислити тільки своїм відрізком найдовшої координати. Досить включити периферійний зір, щоб зауважити, що для західніших спільнот ніякої видимої відмінності між західними і східними українцями не існує. З точки зору більшого сходу, до речі, теж. Навіть для поляків і словаків – ми однакові, східні. Незважаючи на те, що і поляки, і словаки, виразно відчувають різницю між сходом і заходом у межах своїх країн. Хоч самі є майже таким самим сходом, як і ми, для країн західніших. Зрештою, Німеччина і Австрія – теж схід, для тих, хто є справжнім заходом. Так само, як для нас – усіх разом в Україні – щораз дивнішим сходом є Росія, різні частини Росії, Середня Азія, Центральна Азія, Сибір і Далекий Схід. Велика таємниця кордону між заходом і сходом полягає у тому, що він мігрує залежно від того, хто про нього говорить, хто його проводить і встановлює, хто які значення вкладає у те, що спочатку розмежовує, а тоді намагається поєднати.
Можливо, вся метафізика цих стосунків базується не на чім іншім, як на тілесності. Але не такій, як південь і північ, не на темпі, а на ставленні до тіла. Свого і чужого. На більшому чи меншому володінню ними – своїм і чужим, на більшому чи меншому дбанні про нього – свого і чужого, на більшій чи меншій присутності у тілі Бога. І так – із заходу на схід, із сходу – на захід. З різними пророками і церквами, з різною густиною у просторі, з однаковою, але вже зрозумілою, бо тілесною, нетерпимістю і заздрістю. На своєму відрізку і місці, позираючи вправо і вліво. Нервуючись через спокій Британії і Японії. Носячи межу у власному тілі.
