Чи виживе Івано-Франківськ на своїх хлібах?
Чи може Івано-Франківськ обійтися без привізного продовольства Може, чому б і ні, впевнені і місцеві виробники, і влада. У разі якого-небудь «пожежного випадку», залишившись без привізних товарів, які становлять нині більшість асортименту великих супермаркетів, 242 тисячі 810 франківців все одно будуть нагодовані та забезпечені брусочком мила. Франківський крам цілком успішно зможе замінити свої завізні аналоги. Підтвердження цього – мобілізаційний план міста, розроблений спеціально на випадо
Мобілізаційний план Івано-Франківська – грубезна, сантиметрів десять, папка з незліченною кількістю підшитих документів різного формату. «Тут у нас усе розписано на випадок особливого періоду – хто, що, як і скільки», – розповідає її головний укладальник, начальник відділу з питань діяльності правоохоронних органів, оборонної та мобілізаційної роботи МВК Богдан Маланюк. Щоправда, журналістові у теку зазирнути чиновник не дозволяє – майже вся інформація лише для службового користування.
Такі ж розроблені плани на випадок надзвичайної ситуації є для кожного окремого міста України. Час від часу до них тільки вносять корективи, зважаючи на те, що деякі підприємства стають приватними, інші банкрутують.
«Зараз ми розіслали запити в усі підприємства, установи та організації щодо того, чи здатні вони будуть забезпечити покладені на них мобілізаційні плани, будемо коректувати», – каже Богдан Маланюк.
Денна норма продуктів харчування для дорослої людини, за якою розрахований мобілізаційний план, включає в себе, приміром, порцію чорного хліба 150 г, пшеничного – 200 г, м’яса 150 г, риби 100 г, картоплі та овочів по 400 г, фруктів 100 г, 1 яйце, склянку молока, дві порції чаю та одну кави і т.д. (ці норми, між іншим, взято ще з додатку до наказу Міністерства охорони здоров’я СРСР від 1985 р., де цей набір продуктів визначено як середньодобовий для одного хворого в лікувально-профілактичних закладах).
Усі ці потреби для франківців на сто відсотків здатні забезпечити місцеві виробники. Які саме підприємства, чого і скільки можуть постачати конкретно – теж інформація під грифом «ДСК», каже Богдан Маланюк. Звичайно, не треба мати логічне мислення як у Шерлока Холмса, щоб здогадатися: «молочкою» мешканців забезпечуватиме єдиний у місті молокозавод, м’ясною продукцією – м’ясокомбінат та птахофабрика, хлібом – хлібокомбінат.
Однак, окрім великих підприємств, до виконання мобілізаційних замовлень можуть бути підключені деякі приватні підприємці, гуртові бази. За неофіційною інформацією власних джерел «ЗК», у цьому переліку ПАТ «Івано-Франківська харчосмакова фабрика», ТОВ «Залізнична пекарня», «Юко С», «Прикарпатський торговий дім», ПП Кукурудз, ПП Долішна, ПП Кубішин.
З усіма заключено спеціальні договори на поставку в особливий період, підписані бізнесменами та міським головою.
«Всього в особливий період в Івано-Франківську буде задіяно 265 «точок», які будуть забезпечувати городян різними групами товарів, – продовжує Богдан Маланюк. – 71 продовольчий магазин, 46 непродовольчих та 148 ресторанів і кафе. Плюс продукція, яка постачається у місто безпосередньо жителями ближніх сіл».
Минулі ті часи, коли в івано-франківських бомбосховищах зберігалися недоторканні запаси різноманітних закруток, консерв та іншого провіанту. Зараз усі резерви зберігаються або на самих підприємствах, або на базах, що зобов’язуються це робити.
«Для нас, виробників, головне питання – це сировина, – переконує керівник ТОВ «Залізнична пекарня» Марія Карач. – Свого борошна в Івано-Франківську немає. Переробне підприємство у Хриплині є, але воно немає що молоти. Всі закупівлі для місцевих виробників зараз повністю ідуть через Київ, через аграрну біржу. Є можливість закупівлі борошна у Коломиї, але ціна майже вдвічі вища».
В особливий період на підприємствах може відбутися перепрофілювання на соціальні товари та сорти, організована робота в додаткові зміни відповідно до потрібного замовлення. Приміром, місцевий хімзавод ТДВ «Полімер», у разі потреби, може виготовляти мило.
«Місцеві виробники могли б цілком і повністю забезпечувати місто, – впевнена Марія Карач. – Але проблема в тому, і вона не нова, що більшістю торгових мереж Франківська керують не франківці, а люди із Києва, Львова, Луцька і т.д. Кожен веде свою політику, вибирає, з ким співпрацювати. Часто вони просто не пускають нашого виробника у свої магазини чи вимагають додаткових бонусів і т.д».
