Душа Майдану

Від перших днів революції до сьогодні на Майдані знаходяться священики різних віросповідань та конфесій. Вони теж беруть активну участь у подіях, що розгортаються на теренах нашої країни. Тільки замість коктейля Молотова у їхніх руках молитовник, а тіло захищає не бронежилет, а хрест на шиї. Вони не визнають ніякої зброї, окрім зброї Слова Божого. Вони підтримують тих, хто пав духом, розчарувався, заплутався чи знесилився. Вони проповідують Слово Боже, вони – це душа Майдану.

Церква з народом

У ніч проти 30 листопада 2013 року відбувся силовий розгін студентів, які вийшли на Євромайдан, щоб відстояти свої права. Як відомо, мирне зібрання було жорстоко розігнане. Закликати духовенство бути з народом, як закликали свого часу міліцію, не було потреби. Адже в той же день свою позицію висловили українські Церкви. У своїх зверненнях духовенство засуджувало злочинний розгін та закликало до мирного вирішення проблеми.

Предстоятель УГКЦ Святослав Шевчук у своєму зверненні заявив, що в разі війни церква готова до капеланського служіння. Як тільки з’ясувалося, що влада не бажає створювати мирних діалогів, «люди в рясах» почали масово прибувати на Майдан. Вони днями і ночами стояли разом зі своїми парафіянами, надаючи їм духовну та молитовну допомогу. Тепер, коли Майдан переживає втрати своїх побратимів, священики все ще там, поруч з українським народом.

«Наше основне завдання полягало в тому, щоб бути з народом в скрутний час. І я думаю, ми, в свою чергу, його добре виконуємо. Ми будемо стояти до кінця, адже Майдан нікуди не розходиться», – запевняє отець Михайло, настоятель храму Нижнього Вербіжа, який їздив до Києва 5 разів.

Будні на Майдані

Багато священнослужителів, прибуваючи на Майдан, бралися за роботу волонтерів. Власне, київські отці вважали своїм обов’язком прихистити демонстрантів у своїх храмах. Як свого часу надали притулок студентам у Михайлівському Золотоверхому соборі. Відвідували також хворих у лікарнях, опікувалися немічними. Варто зазначити, що «слуги народу» (як вони себе називають) ніколи не брали участі в акціях опозиції, найважливішим завданням вважали прочитати разом із мітингувальниками молитви.

«Молитви для Майдану ми читати кожного дня. В ночі, коли була більша ймовірність нападу «беркутівців», ми молилися щогодини. Молилися за український народ та просили в Бога милості. В ніч проти 11 грудня 5 священиків, серед них був і я, читали молитви 8 годин. Я впевнений, що молитви скріплювали український народ на барикадах та давали сили вижити», – ділиться отець Михайло.

Надавали священики багато духовної та психологічної підтримки: сповідь, духовні розмови тощо. Траплялися випадки, що люди хрестилися на Майдані, щоб в разі чого померти «чистими». Було навіть таке, що й одружувалися. «Приходив до мене один хлопчина, який хотів, щоб я дав йому шлюб. Я відмовився, адже це справа не клопітка, потрібно усе перевірити, узгодити».

Слово Боже

Українські священики в потрібний час і в необхідному місті завжди нагадували людям про суть християнської віри: вчасно виявити милосердя і любов до ближнього, як словом, так і ділом. Саме щира молитва поєднала людей, які володіють різними мовами, людей різних політичних та релігійних поглядів, поєднала навіть священиків різних конфесій. Особливо зараз люди потребують простого доброго та теплого слова. Адже саме воно єднає всю Україну.

Джерело: Коломийські ВІСТИ