Дивні оголошення про роботу приводять франківців на дивні співбесіди
«Робота для холостяків і холостячок», «…для людей із гарним почерком», «…добропорядної жінки» – то тут, то там франківців хапають за очі оголошення про найм з інтригуючими кваліфікаційними вимогами. За останні кілька місяців такі об’яви, мов черепашки корабель, обліпили стовпи та двері франківських під’їздів. Пошукувачів робочого місця вони приводять на колективну співбесіду, де разом ще з десятком-другим людей, під релаксуючу музику в затишному офісі, кандидати заповнюють анкету, знайомляться і
І тебе працевлаштуємо…
Мар’яна Скакун – випускниця юридичного факультету одного із місцевих вишів. Донедавна працювала за фахом у невеликій юридичній фірмі. На початку року потрапила під скорочення через кризу. І, як десятки інших молодих людей, битий місяць не могла знайти нову роботу.
«На одному з інтернет-сайтів пошуку роботи, в категорії «посада офіс-менеджер», я наткнулася на оголошення про вакансію помічника керівника, – розповідає Мар’яна. – Вимоги дуже абстрактні: потрібна комунікабельна, відповідальна людина. Але такі критерії вказує багато фірм. Тим більше, що тут в якості роботодавця був вказаний приватний підприємець. Я скинула на вказану електронку своє резюме. Незабаром до мене передзвонили і запросили у визначений час прийти на співбесіду».
Призначене місце зустрічі – офіс у новобудові навпроти «білого дому».
«Коли я вже була біля входу, до мене підійшло ще кілька людей, виявилося, вони теж на співбесіду, – продовжує Мар’яна. – Ми піднялися на 6-й поверх, там нас зустріла усміхнена адміністраторка і вказала куди йти. Ми опинилися у просторому приміщенні, грала повільна музика, на екрані крутилася нарізка з якихось незрозумілих кадрів. Стояло кількадесят крісел, на них сиділи люди і щось писали. Я відразу звернула увагу на те, що всі різного віку, від 20 до 60, одягнені по-різному. Мені дали анкету і також попросили її заповнити».
Розмовляючи з людьми, що сиділи поруч, Мар’яна, дізналася, що хтось прийшов сюди, прочитавши оголошення на стовпі, хтось, як і вона, надіслав резюме через інтернет, комусь дали паперову рекламку в центрі міста.
«В анкеті стандартний набір питань, але одне було дуже дивно – не було графи для вказування попередніх місць роботи, – каже дівчина. – Тільки один рядок – чим займалися в минулому. Тобто, мої професійні навички, досвід роботодавця не цікавив».
Після заповнення резюме, хвилин за 10, Мар’яну запросили до іншого кабінету, де було багато невеличких столиків на дві персони. За кожним сидів вбраний з голочки, усміхнений працівник.
«Дівчина, до якої я підійшла теж не запитала мене ні про досвід, ні про попередні місця роботи, – веде далі дівчина. – Почала розпитувати, чого я хочу від роботи, на що я розраховую. Про фірму сказала лише те, що вони займаються торгівлею. На мої запитання про конкретний напрям діяльності відповідала «з’їздами» з теми. Про обов’язки я почула лише те, що робота в офісі, з документами і т.д. Коли я запитала, з якими саме – бухгалтерськими, кадровими, вона знову «з’їхала». Сказала, що мене всьому навчать на тренінгу, офіційно працевлаштують. Що фірма зареєстрована в Києві, має всі дозволи. Закінчилося все на тому, що вона пообіцяла проаналізувати мою анкету і ввечері зателефонувати».
Коли того ж дня Мар’яні зателефонували із загадкового офісу і запросили на безкоштовний тренінг, вона уже знала, що відповість:
«Я відмовилась, бо люди так на роботу не приймають. Я була уже на багатьох співбесідах, і нормальний роботодавець зазвичай питає, де ти працював, що ти вмієш робити. Та й сама обстановка того офісу була мені доволі підозріла. Всі ці працівники з визубреними фразами, музика, по телевізору, мабуть, 25-ті кадри...».
Зателефонувавши за іншим оголошенням, теж про вакансію офіс-менеджера, Мар’яна опинилася в іншому офісі, на вулиці Коновальця:
«Я підійшла до офісу і зрозуміла, що потрапила в ту ж контору. Біля входу знову «вінегрет» з різних людей. Хтось прийшов влаштовуватися на комірника, хтось на торгового агента, хтось на офіс-менеджера. Та ж сама пісня з анкетами і т.д.».
Після спілкування з роботодавцем система внутрішньої безпеки остаточно спрацювала як сигналізація: винось звідси ноги.
«За столом у кабінеті, де проходила співбесіда, сидів презентабельний, приємний у всіх сенсах мужчина років 25-30 не більше, з дорогим годинником на руці, говорив про якісь команди, досягнення якихось цілей. І знову ніякої конкретики щодо обов’язків, навіть щодо назви фірми. Великий холдинг, багато напрямків і «бла бла бла» – все те саме, що й минулого разу. Я сказала, що мені це не підходить і пішла».
Коли роботодавець Гюльчатай
Віктор К. до цього ж роботодавця потрапив, зателефонувавши за одним із вуличних оголошень. Як і Мар’яна, пройшов етап співбесіди. Однак запрошення на тренінг таки прийняв:
«Мене попередили, що він буде тривати 5 днів по кілька годин. Першого разу я прийшов у призначений час в той же офіс. Розповідали загальні речі, про фінансову кабалу, роботу на дядю і т.д. Задали домашнє завдання написати 50 цілей, яких я хотів би добитися. Грошей з мене дійсно не взяли, я вийшов збитий з пантелику, бо звик, що лохотронщики вкладаються в один прийом – давай гроші і гуляй. А тут якось все не так, інтрига чи що. І лише після третьої (!) лекції стало зрозуміло, що офіс співпрацює із китайською фірмою «Tiens Group Corporation». Працювати потрібно у мережевому маркетингу і треба купити продукцію китайської фірми «Тяньші» на 300 доларів (сертифікатів на продукцію немає, і з чого вона зроблена – незрозуміло). Сам ти маєш її їсти або розповсюджувати – справа твоя».
«Коли я як слід «погуглив» назву фірми, в мене волосся дибки стало, – продовжує Віктор. – Це пояснює те, чому вони не називають її на співбесіді відразу, або ж кажуть так, що неможливо розчути. А у нас реєструються і працюють під іншою назвою».
Якщо ввести в пошуковий рядок в інтернеті «Тяньші» або «Tiens Group Corporation», вам сходу видасть, як мінімум, десяток посилань зі словом «лохотрон».
«Я не пішов на наступні лекції, бо не хочу промивання мізків. Вони можуть казати, що це все брехня і підступи конкурентів. А я скажу, що нормальний роботодавець відразу розповість про свої вимоги і умови роботи і не буде заманювати гіпнолекціями», – впевнений Віктор.
Компанія дійсно пропонує офіційне працевлаштування, договір і т.д. Тим не менше, на його думку, назвати її роботу чесною язик не повертається: «По-перше, пишуть фантастичні вакансії, які в інших місцях дуже добре оплачуються. Скоро дійде до того, що будуть писати «потрібен на роботу Президент», «мер Франківська» і т.д., – пояснює Віктор, чому, на його думку, люди, як бджоли у вулик, злітаються на подібні співбесіди.
– Головний лохотрон у тому, що відразу не говорять, що зарплати не буде, а гроші будуть з доходу продажів і приваблення нових «лохів». Не говорячи уже про те, що ці китайські товари дуже дорогі і їх доведеться купувати самому, щоб здати фінансовий план». Як-то кажуть, якщо в слові «хліб» зробити чотири помилки, то справді вийде слово «пиво».
Звідки ноги ростуть
Явище, про яке йдеться, — не місцеве ноу-хау. І річ не лише в тому, що приклади чогось схожого зафіксовані і в столиці, і в центральній Україні. Такого роду «бізнес» був розгалуженим на сході країни. Цим і можна пояснити його активну окупацію Франківська: освоєння нових «цілин» через втрату тамтешнього ринку.
В цілому хвороба має зарубіжні корені, в Україну та інші держави СНД просочилася з Росії. Туди, своєю чергою, безпосередньо з Китаю – батьківщини компанії «Тяньші».
Знайомство з цією компанією у більшості людей починається однаково. З оголошень у газетах або на сайтах з пошуку роботи, дивних оголошень на стовпах. Такі об’яви бачив, мабуть, кожен, хто шукає роботу. В інтернеті вони висять у різних розділах, пропонують різні вакансії, з різними номерами телефонів. Але всі вони у підсумку приводять у один і той же офіс.
Такого роду співбесіди завжди проводяться у ділових центрах та інших офісних будівлях. Знайшовши потрібний офіс, вас зустріне привітний адміністратор, поруч ви неодмінно виявите таких же, як і ви, пошукувачів роботи, як мінімум, чоловік 10-20. Кожному видається анкета, далі розмова з куратором, де він всіляко ухиляється від конкретних відповідей на запитання, обіцяючи все пояснити згодом. Ввечері запрошення на безкоштовний тренінг, начебто саме з цією метою.
«Пізніше я проаналізував, що в аудиторії під час тренінгу практично весь час були присутні «підсадні качки», які нібито були особливо зацікавлені проектом «Тяньші». Вони погоджувалися з усім, високо піднімали руку, коли це потрібно, підтакували і проявляли всіляке схвалення викладеним ідеям. Самі лекції мають гостро нігілістичний характер, яскраве емоційне забарвлення. Якщо хочете, відверте програмування і непрямий гіпноз. Заперечення загальноприйнятих цінностей, нав’язування поглядів і суджень компанії «Тяньші», – переконує Віктор.
«Схема в цілому поставлена дуже грамотно, – продовжує Віктор. – У перші дні толком нічого не кажуть, навіть назва фірми нібито інша, створюють вакуум інформації, викликаючи інтерес. І мало-помалу гіпнотизують людей. По ходу лохотрон-марафону випадають адекватні люди і залишаються загіпнотизовані товариші, які готові купувати їх неконкурентоспроможний товар за дуже завищеною ціною і при цьому ще й крутитися, як білка в колесі, для пошуку нових «лошків» за мінімальний відсоток».
Основна концепція: кожен співробітник (дистриб'ютор) купує продукцію в компанії, потім заробляє стільки грошей, що покриває свої витрати на продукцію. Тобто займається не продажем, а рекрутингом. А саме дає об'яви про наймання на роботу, залучає нових клієнтів (тому-то на вулиці та в інтернеті постійно з’являються все нові і нові «дивні» оголошення). Вони викладають якусь суму грошей, і з цих грошей нараховується відсоток. Процент залежить від того, скільки у співробітника зірок.
«Якщо ти нічого не заплатив, то ти лох беззірковий і відсоток твій копієчний, – каже Віктор. – А якщо ти заплатив трохи грошей, то і відсоточок виросте. Хороший відсоток починається після 300 у.о. Виходить, що компанія роздає співробітникам гроші і товари. Звідки тоді акціонери беруть гроші? Нізвідки, адже продажами ніхто не займається. Погодьтеся, що це не схоже на правду. А на лекціях все це обіцяють. Весь прибуток формується виключно з одноразових закупівель новачків, тобто це ще один вид фінансових пірамід – торгово-кадрові».
