Єднання у боротьбі проти агресивної поведінки Росії чи подвійний блеф

За два останніх дні Україну відвідали керівники двох чи не найбільш відданих партнерів Російської Федерації – Білорусі й Казахстану, які є членами Митного союзу.

Таку синхронність візитів "друзів Путіна" більшість аналітиків оцінювали як спробу додаткового тиску на українську владу. Мовляв, хочуть показати свою єдність, спільні погляди та узгоджену позицію щодо ситуації в Україні.

Сумніви щодо правильності думок ще напередодні свого візиту до Києва посіяв білоруський президент, який не тільки заявив, що вимагатиме від Росії переведення усіх міждержавних розрахунків на американський долар, але й запевнив у готовності свого війська протистояти російській агресії. А під час зустрічі з Петром Порошенком Олександр Лукашенко запевнив, що Україна може повністю розраховувати на підтримку сусідньої держави.

 "Якщо знадобиться, я вам ще раніше сказав, треба буде від Білорусі щось - скажи, ми тобі за добу все зробимо, що ти попросиш. Все, що президент України не просив, публічно говорю, ми завжди все робили. І так буде надалі", - заявив керманич Білорусії.

Переговори лідерів України та Казахстану виглядають ще більш позитивними для нашої держави. Під час зустрічі президентів було досягнуто домовленості щодо відновлення співпраці у військово-технічній царині, яку можна трактувати як жест підтримки нашій державі.

Окрім того, лідери України та Казахстану обговорили питання активізації співробітництва у сфері енергетичної безпеки, зокрема – поставки енергетичного вугілля до України. Актуальність таких домовленостей розуміють більшість українців, адже відключення електроенергії, спровоковані відсутністю вугілля, раптово стали частиною нашого сьогодення.

Звичайно, керманичі Казахстану і Білорусі розуміють, що шалене падіння курсу російського рубля, запровадження світовими державами санкцій до країни-агресора  потягнуть за собою неминучі проблеми з економікою. Тож матимуть потужний негативний вплив і на партнерів Росії по Митному союзу. Мабуть, саме такі тенденції схилили вибір обох держав на користь зближення з цивілізованим світом. До всього, вони повинні розуміти, що в певний час також могли стати жертвами розбудови "русского міра", а такий розвиток подій до їхніх планів явно не входить.

Категорично довіряти заявам вищевказаних політиків не беремося, але розуміння ситуації і вміння вчасно робити правильний вибір є беззаперечними якостями як Олександра Лукашенка, так і Нурсултана Назарбаєва. До слова, це й допомагає обом залишатися керівниками держав уже десятки років.

 Складається враження, що й зараз ці особи вибирають для себе більш прийнятний шлях і намагаються позбутися тотального контролю з боку Російської Федерації. Подейкують, що замовити слово за колег перед європейськими лідерами зобов`язався Петро Порошенко.

Також не можна виключати спроби подвійної гри від Лукашенка і Назарбаєва. З одного боку, вони можуть намагатися виторгувати в Путіна певні бонуси у співпраці, показуючи свою спроможність домовитися із Заходом. А з іншого – підготувати собі запасний майданчик на випадок провалу цих торгів і агресивної поведінки "ведмедя".  У результаті - маємо принаймні ситуативну підтримку від Білорусі й Казахстану. А це дає додаткові козирі у переговорах з Москвою для усіх трьох учасників нинішніх зустрічей.

Скептики й узагалі схильні вважати поведінку обох президентів зрежисованою грою Путіна, яка має на меті розмивання чітких критеріїв союзників та противників України. Така ситуація може бути спрямована для руйнування одностайності європейських країн в українському питанні.

З`ясувати, що саме ми спостерігаємо в ці дні - єднання у боротьбі проти агресивної поведінки Росії чи подвійний блеф – зможемо уже найближчим часом. Сподіваємося на оптимістичний хід подій, але готуємося до чергового удару в спину. Саме такий підхід повинен бути сьогодні у зовнішній політиці України, адже зараз ми виборюємо можливість жити у цивілізованій європейській країні для наших дітей.

Володимир Джигіта, політолог, спеціально для Бліц-Інфо