Фах з іноземною пропискою, або Чому українці здобувають освіту за кордоном?

Попри те, що Україна славиться чи не найбільшою кількістю ВНЗ у світі, українські випускники дедалі частіше здобувають майбутній фах за кордоном.

Тож «Галичина» вирішила з’ясувати, що змушує українських абітурієнтів ставати студентами чужих країн, оминаючи свою.

Географія університетів

Охочих отримати диплом іноземного ВНЗ серед української молоді чимало. За даними Центру дослідження суспільства кількість українських студентів, які виїхали на навчання за кордон за останні п’ять років, зросла в півтора раза. У 2008 році їх було 21,5 тисячі, у 2013-му — 32,6 тисячі.

За підсумками 2012/2013 навчального року найбільшу популярність серед вступників з України мають Польща, Німеччина, Росія, Чехія, Італія, США, Іспанія, Франція, Канада та Австрія. Найбільші темпи зростання в себе кількості студентів-українців демонструють Польща, Іспанія, Канада, Італія, Чехія, Австрія та Великобританія. Впродовж останніх п’яти років кількість громадян України у ВНЗ Польщі потроїлась, іспанії, італії та Канади — подвоїлась, а в університетах Чехії, Австрії та Великобританії зросла на 41%. із 2010-го по 2012-й зменшення числа української молоді на 6% відчули російські ВНЗ. інтуїція підказує мені, що цьогорічної вступної кампанії охочих навчатися в Росії стане ще менше. Адже якщо бойкот — то у всьому. А от європейська освіта щороку стає дедалі популярнішою серед українців. 2008 року в країнах Європейського Союзу навчалося 18 тисяч студентів з України, а 2013-го — вже 29 тисяч.

Вибір іванофранківців

Щороку збільшується й кількість івано-франківських абітурієнтів, котрі віддають перевагу іноземним ВНЗ. За інформацією начальника Івано-Франківського міського управління освіти Наталії Микули, за останні три роки ця цифра коливається від шести до десяти відсотків загальної кількості випускників шкіл івано-Франківська. «Якщо цього року ми маємо 
1 178 випускників, то десь сто з них навчатиметься за кордоном», — констатує освітянка.

Заступник директора з навчально-виховної роботи спеціалізованої школи №5 з поглибленим вивченням німецької мови Тарас Головатий каже, що кожного року із 60-70 їхніх випускників троє-четверо їдуть здобувати фах у вищі навчальні заклади Німеччини, Австрії, Великобританії, Канади, Польщі. Вчитель зауважує, що їх кількість з кожним роком зростає. За словами Наталії Микули, найбільш популярні серед іванофранківців університети Польщі, трохи менше — Великобританії, Німеччини, Австрії, Канади, коледжі США, трапляються поодинокі випадки навчання в ізраїлі, італії та Голландії.

Вища школа сусідньої Польщі невипадково має неабиякий попит серед українців загалом та прикарпатців зокрема, адже  недалеко, недорого, легко вступати. Тарас Головатий застерігає, що рівень навчання у польських ВНЗ не надто кращий, аніж в українських. 

— Так склалося, що найсильніші діти вступають до Німеччини, Австрії, Великобританії, Канади, а от в Польщу, принаймні такою є тенденція останніх двох-трьох років, їдуть найслабші учні, — зауважує Тарас Головатий. — Це пов’язане з тим, що для вступу до більшості польських ВНЗ не треба складати ЗНО та жодних інших іспитів. Привозять атестат про закінчення нашої школи, платять гроші за навчання — і вони вже вчаться. Щоб вступити в медичний ВНЗ Австрії, потрібно пройти співбесіду з трьох предметів — біології, фізики, хімії. Зрозуміло, що не всі польські ВНЗ беруть на навчання всіх підряд, у престижні заклади треба вступати за так званою матурою (аналог нашого ЗНО).

Мотивація вибору

Основною мотивацією вибору іноземного навчального закладу українськими абітурієнтами, звичайно, є те, що такий диплом визнаватимуть у країнах Європи та світу. На жаль, українські дипломи не визнають у більшості держав. Щоб влаштуватися на роботу за своєю спеціальністю, здобутою в українському ВНЗ, за кордоном потрібно дуже багато предметів доскладати, а по суті наново навчатися. Крім того, отримати диплом іноземного ВНЗ престижно.

А ще перед українськими студентами відкривається багато можливостей — побачити світ, подорожувати, спілкуватися зі студентами інших країн і таким чином розвиватися. Також не таємниця, що іноземна вища школа має кращу технічну базу, індивідуальний підхід до навчання та неспотворену систему здобування та оцінювання знань. «У нас уже дійшло до анекдоту, що заліки, іспити купують, і диплом в результаті виявляється купленим, — констатує директор Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти (ІФРЦОЯО) 

Богдан Томенчук. — Система зовнішнього незалежного оцінювання виявилася мітлою тільки від шкільного порога до порога вищої школи».

Для багатьох українських студентів однією з перепон на шляху до іноземного навчання є його висока вартість. Якщо вартість навчання та проживання у Польщі приблизно співмірна з вартістю навчання та проживання студентів в Україні, то навчальні заклади Західної Європи та світу не можуть похвалитися доступними цінами для багатьох українців. Тут навчатися та проживати, звичайно, престижно, але й дорого. Наприклад, рік навчання в Массачусетському технологічному університеті  коштує 36 000 доларів, Гарвардському — 38 891, Кембриджському та Оксфордському — 14 000, Стенфордському — 42 690, Єльському — 43 100, Чиказькому — 45 324, Прінстонському — 40 170. Звичайно, це найкращі вищі навчальні заклади світу, проте навчальний рік у менш знаних ВНЗ Америки, Великобританії та Європи також коштує чимало.   

Гарант роботи

А чи дає диплом іноземного ВНЗ гарантії випускникам на працевлаштування? Таких гарантій, на жаль, не дає жоден університет у світі. «Далеко не всі випускники вищих навчальних закладів західних країн мають можливість працевлаштуватися, навіть в Україні, — констатує Тарас Головатий. — Але їм настільки прищеплюють конкурентоздатність та навчають вузької спеціалізації, що нашим ВНЗ до цього ще далеко. Зрозуміло, що вузькоспеціалізований спеціаліст у своїй ніші майже гарантовано знайде роботу».

Богдан Томенчук вважає, що диплом престижного закордонного ВНЗ дає своїм випускникам стартові гарантії, що на них пильніше подивляться їхні потенційні роботодавці. А гарантії на працевлаштування може дати не так диплом про вищу освіту, як реальні знання, навики та професійна кваліфікація.  

А наші — конкурентні?

Невже провідні українські вищі навчальні заклади не можуть конкурувати з іноземними? Звичайно, що можуть. Шкода, що не всі, а лише окремі. На думку Тараса Головатого, потужну конкуренцію іноземним університетам можуть скласти ВНЗ Львова та Києва. «Випускники КНУ ім. Т. Шевченка, КПі чи Києво-Могилянської академії мають великі перспективи влаштуватися на роботу в європейських країнах і за океаном. Багато компаній, зокрема «Microsoft», «Google», заохочують наших студентів до співпраці, переманюють їх до своїх фірм», — зазначає педагог.

— Якщо з наших провідних ВНЗ «вивітрити» корупцію, вони однозначно спроможні конкурувати, тому що у них ще є той золотий кадровий потенціал, — переконаний Богдан Томенчук. — Хоча не секрет, що умови для таких людей значно кращі за кордоном. У нас гірша матеріальна, дослідницька база університетів. Українська вища школа поставлена в такі умови, де вона не ціниться, де ніхто не бачив її головної функції — відтворення нації як об’єкта духовного, інтелектуального потенціалу.  

Що далі?

Як правило, в іноземних ВНЗ навчаються найкращі випускники — ті діти, котрі закінчили школи із срібними чи золотими медалями, мали високий рівень навчальних досягнень. 
«З одного боку, ми радіємо, що наші діти їдуть в Європу та здобувають там освіту. Якщо вони повернуться в Україну і здобуті знання зможуть реалізувати в рідній країні, то це, безперечно, позитив. Але шкода за тими хорошими учнями, інтелектуалами, які вступають у ВНЗ Європи, осідають там, працевлаштовуються і свій інтелектуальний набуток, мудрість вкладають у розвиток інших держав. Добре тоді, коли їдуть за кордон, здобувають освіту і все-таки повертаються додому», — констатує Наталія Микула.

Отож Україна втрачає свій безцінний інтелектуальний потенціал, адже дуже багато молодих і розумних залишається працювати на розвиток чужих країн. і від цього ці держави лише виграють. 
— Що від цього отримала Європа? Боюся, що не менше, а навіть і більше, — каже директор ІФРЦОЯО. — Вона отримала непропите, непрокурене покоління, яке хоче чогось досягти у житті, яке вбирає в себе знання, як губка. Більше того, воно готове ці знання «переварювати» і видавати нові. Європа отримає колосальну вигоду, тому що вона інвестує в тих, хто зможе продукувати нові знання. А нові знання для світу нині надзвичайно важливі.

Листи з-за кордону

Чим аргументують свій вибір іноземних вищих навчальних закладів самі іванофранківці, вирішили дізнатися з перших уст.

Софія ШАДЛОВСЬКА, магістр Гірничо-металургійної академії  ім. Станіслава Сташиця в Кракові: 
— Для випускників ІФНТУНГ уже кілька років поспіль діє спеціальна програма, що дозволяє протягом трьох місяців навчатися за кордоном й отримати диплом міжнародного зразка. Цього року на навчання вирушило 88 студентів із восьми різних факультетів університету.
У Польщі ми навчаємось на безоплатній основі, а один семестр тут коштує понад 2 000 євро. За проживання в гуртожитку ми на правах гостей теж не платимо. Щоправда, є певні труднощі з мовою. Викладання ведуть польською, тому не все зрозуміло. Та й, зрештою, ми будемо тут лише три місяці — ррунтовних знань за такий короткий час не здобути. А от Європу побачити можна. Тут діють 50-відсоткові знижки на транспорт для студентів — гріх не помандрувати.

Богдан НИКОРОВИЧ, магістр Гірничо-металургійної академії  ім. Станіслава Сташиця в Кракові:
— Між ПНУ ім. В. Стефаника і Гірничо-металургійною академією в Кракові укладено угоду про отримання подвійних дипломів, і я нею скористався. Навчання безплатне, чимало предметів з мого університету тут перезараховано, польські викладачі ставляться до українських студентів із розумінням, стараються допомогти. Академія обладнана сучасною технікою, навчання проходить на дуже високому рівні, а студентів після закінчення університету забезпечують роботою.

Олександр ХРОМ’ЯК, магістр Гірничо-металургійної академії  ім. Станіслава Сташиця в Кракові:
— Навчання за кордоном відкриває інші перспективи, на відміну від навчання в Україні. Це дозволить легше працевлаштуватись у Польщі, а також у країнах Євросоюзу з дипломом європейського зразка. Таке навчання дозволяє порівняти підходи до освіти в Україні та в Польщі, а також вдосконалити знання з англійської мови, довести до досконалості польську, перебуваючи безпосередньо в тому мовному середовищі.

Ольга ТЕРЕШКУН, магістр Гірничо-металургійної академії ім. Станіслава Сташиця в Кракові:
— Навчання проходить досить цікаво, все оснащене мультимедійними технологіями. Проживання в гуртожитку коштує близько тисячі гривень і відповідно потрібні гроші на харчування. Деякі продукти дешевші, аніж у нас, але є також і на порядок дорожчі. Студенти, які тут отримують стипендію, можуть жити навіть дещо краще, ніж звичайні люди, які ходять на щоденну роботу. Вони сповнені оптимізму і часто відпочивають.

Роман ВИПРИНЮК, студент першого курсу Академії фінансів і бізнесу Вістула у Варшаві:
— Після закінчення коледжу я зрозумів, що рівень здобутої в Україні освіти дуже низький. Хотілося відкрити для себе більші можливості у працевлаштуванні. Навчання в польському ВНЗ нічим не відрізняється від навчання в Україні, навіть вартістю. Ціни на проживання і харчування також майже ідентичні. Цього року в університети Польщі також вступило дуже багато українців. У деяких ВНЗ їх навіть більше 60% загальної кількості студентів. Напевно, тому, що в умовах здорової конкуренції переможе все ж таки випускник іноземного університету, адже там ставлення до навчання та й рівень освіти геть інший. Вимагають не хабарів, а ррунтовних знань.