Головний освітянин Франківська про реформування освіти
Влітку, саме у розпал підготовки до нового навчального року та напередодні реформ української школи, міська влада замінила очільника департаменту освіти і науки.
До цього Ігор Максимчук був директором одного із навчальних закладів міста, а тому систему освіти та актуальні проблеми шкільництва знає зсередини. Про підготовку до навчального року, проблеми в освітній галузі міста та про «нову українську школу» – в інтерв’ю із директором департаменту освіти та науки Ігорем Максимчуком, пише Західний кур'єр.
— Для початку, Ігоре Євстаховичу, розкажіть трохи про себе і про те, які амбітні плани для втілення на цій посаді ви підготували. Можна очікувати чогось кардинального в освіті міста і чи працюватиме на вашу користь досвід керівника школи?
— Після закінчення 13-ї школи я вступив на філологічний факультет Прикарпатського університету. Здобувши освіту, зразу почав працювати вчителем української мови та літератури та класним керівником у 18-й школі. Пізніше став заступником директора школи, з чого й почався мій управлінський шлях. Тодішній начальник управління освіти та науки Михайло Верес побачив мою роботу і запросив мене на посаду методиста в управлінні. Через півтора місяця я вже був заступником начальника інформаційно-методичного центру. Але це тривало недовго, бо у січні 2008 року мене призначили директором загальноосвітньої школи № 6 в Опришівцях.
Протягом останніх десяти років я реалізовував себе як управлінець, як керівник. У 2010 році був обраний депутатом міської ради, працював у депутатській комісії з питань освіти. Коли міський голова запропонував мені очолити департамент освіти та науки, я довго думав над цією пропозицією, зважав усі «за» і «проти». Для мене це було непросте рішення.
В мене були великі амбітні плани в Опришівецькій школі на добудову другої черги та будівництво дошкільного закладу на території школи. Уже на виході була проектно-кошторисна документація на 125 мільйонів гривень. Я мав надію, що це буде один із найкращих навчальних закладів не тільки в місті чи області, а в Україні.
Для себе я виокремив стратегічні і тактичні завдання. Стратегічним, звичайно, є реалізація концепції «нової української школи» і нового закону України «Про освіту». А в Івано-Франківську – це побудова нового освітнього простору. Це буде доволі різноманітний процес, але його треба робити. Зміни почалися із об’єднання шкіл-садків, із реорганізації 13-ї школи. У кінцевому результаті в Івано-Франківську мають бути навчальні заклади різного типу. Це будуть і початкові школи, гімназії, ліцеї.
Для мене пріоритетом є збереження вже існуючих напрацювань. Наприклад, Українська гімназія № 1 є лідером не тільки в області, але й в Україні. Тому дуже не хочеться, щоби такі заклади втрачалися, а мали свій розвиток. Я прекрасно розумію, що яким би не був хтось великим управлінцем, самому зробити нічого не можна. Для цього треба формувати колектив однодумців.
— Часто складаються стереотипи, буцімто начальник – як неприступна фортеця, а підлеглі його бояться як вогню. Який ви управлінець?
— Коли я починав управлінський шлях, то завжди дотримувався демократичного принципу. Моя демократія, напевно, закінчується там, де починається відповідальність кожного, хто працює на тій чи іншій посаді, за певні результати. Відповідальне ставлення до своїх обов’язків для мене є апріорі. Людина повинна бути професійна і відповідальна. Інколи буває так, що приходить молодий працівник, який ще чогось не вміє чи не знає, але його можна навчити. Головне, щоби в нього було бажання працювати, у нього повинні горіти очі.
— Пане Ігоре, ви вже проінспектували школи міста. Розкажіть про готовність навчальних закладів до початку нового навчального року. Чи все вдається довести до ладу? Чого бракує навчальним закладам для справді європейського рівня освіти?
— Для мене цікаво вникнути в систему роботи різних закладів освіти, порівняти їх. Якщо брати загальні речі, то у всіх 89 навчальних закладах міста тривають як поточні, так і капітальні ремонти. 100 мільйонів гривень виділено на капітальні ремонти. Для мене це безпрецедентна сума, бо вона дійсно надзвичайно велика. Звичайно, окремо йдуть поточні ремонти, котрі щорічно відбуваються перед початком нового навчального року. Під час об’їзду шкіл я побачив різний ступінь готовності. Є школи, які ідеально готові, а є такі, де ще щось треба допрацювати.
— А як щодо забезпечення усім необхідним школярів? Адже щороку виникають ті самі питання – підручників їм вистачить?
— До вимог «нової української школи» та державних стандартів повинні бути створені відповідні освітні середовища у навчальних приміщеннях. Останнім часом можна було багато почути про те, скільки коштів виділяє Кабінет Міністрів. Нас лякали тим, що ми це все отримаємо. Не буду говорити про всю Україну чи область, а конкретно про місто Івано-Франківськ.
До першого класу «нової української школи» підуть 3443 учні. Ми їх повинні забезпечити відповідним обладнанням. Найперше це навчальні меблі. Ми однаково забезпечуємо усі перші класи усіх шкіл міста. Важливим етапом забезпечення перших класів є сучасне інтерактивне мультимедійне обладнання. На це з міського бюджету було виділено майже 22 мільйони гривень. Комплекти складаються із інтерактивної панелі, ноутбука та багатофункціонального пристрою. Якщо нам це вдасться, то зможемо говорити про якісь досягнення на рівні європейських країн.
Зараз виникла проблема через тендери. На жаль, на рівні Києва Антимонопольний комітет призупинив цю процедуру. Якщо тендер буде відновлено, то сподіваюся, що до кінця місяця інтерактивні комплекси будуть у кожному класі. Ще одним блоком йдуть дидактичні матеріали. Тут було співфінансування як із державного, так і з міського бюджету. У питанні забезпечення школярів підручниками м’яч на полі Міністерства освіти і науки. За останньою інформацією, є проблиски того, що до 1 вересня підручники з’являться в Івано-Франківську. Загалом на «нову українську школу» з міського бюджету виділено 25 мільйонів гривень.
— Із запровадженням «нової української школи» говорять про так зване нове освітнє середовище. У цьому контексті йде мова про те, що має бути у навчальних закладах, – новітні парти, обладнання, електронні підручники. Але чи буде це все насправді втілено, бо скептиків із цього приводу є достатньо навіть серед освітян?
— Недаремно кажуть, що коли хочуть побажати чогось поганого, то бажають жити в час реформи. Ми увійшли у важкий період реформування освіти. Я так бачу, що це реальна реформа, бо ведеться конкретна всеоб’ємна робота. Звичайно, в нас є багато скептиків щодо «нової української школи». І це природно, бо люди судять за результатами роботи. До цього треба бути готовими.
Під час об’їзду шкіл я спілкувався із директором школи № 9, де якраз впроваджувався пілотний проект «нової української школи». Мене подивувало, що в директора горять очі. Діти, вчителі і батьки задоволені такою системою навчання. Звичайно, у процесі навчання буде виникати багато клопотів і проблем, не все буде так гладко, як інколи здається. Але я вважаю, що наші вчителі найбільше готові до роботи в «новій українській школі». Вони пройшли різноступеневі курси.
Що стосується матеріального забезпечення, то воно буде здійснюватися впродовж усього навчального року. Реформа розрахована на 12 років. Вже сьогодні нам треба думати над тим, як ті діти, котрі закінчать початкову школу і підуть у гімназії, будуть там навчатися. Чи далеко нам до Європи? У кожному освітньому закладі можна судити окремо. Якщо до моєї школи № 6 приїжджали європейські делегації, то вони казали, що в нас Європа. Є школи більш матеріально забезпечені, є менш. Але ідея української школи полягає в тому, щоби в усіх закладах надавали однакові умови. Це і є пріоритетом моїм та департаменту освіти.
— Як ви реагуєте на рейтинги навчальних закладів за підсумками зовнішнього незалежного оцінювання?
— Рейтинги – доволі болюча і дратівлива тема для всіх керівників. Вона більше цікава громадськості та журналістам, можливо, батькам. Щоби створити об’єктивний рейтинг, напевно, треба враховувати дуже великий комплекс усього. Були такі ідеї впровадити рейтинг за різними критеріями, але до цього не дійшли. Тепер беруть за основу ЗНО. Але тут треба враховувати, що в нас є спеціалізовані школи, школи нового типу, котрі при вступі мають відбір учнів. Тому там може бути один рейтинг.
Як на мене, рейтинг – це лише інформація для роздумів. Кожна школа хоче бачити себе якнайвище. Про покарання тих, хто внизу списку, мови не може бути. Я би визначив рейтинг учнів, котрі працюють на результат. А також радив би кожному керівнику для себе проаналізувати інформацію про підсумки ЗНО і працювати над покращенням результату.
— В Івано-Франківську почали стрімко розбудовувати дошкільні навчальні заклади, а тому вже зовсім скоро, очевидно, зникне проблема із місцями у садочках. Чи не чекає ця проблема на школи у зв’язку із новими правилами прийому у перший клас?
— У нас дошкільна освіта розвивається дуже стрімко. І це помітно навіть на рівні України. За останні два з половиною роки в Івано-Франківську здано шість садочків. Це дуже хороша річ. Ми намагаємося розбудовувати дошкільну мережу побудовою нових садочків. Ще сім дошкільних закладів будуть здані у найближчі роки. Ми хочемо, щоби в Івано-Франківську взагалі не виникала проблема із садками. 95 відсотків дітей віком від трьох до шести років охоплені дошкільною освітою.
Пріоритетом для нас є повне охоплення усіх дошкільнят освітою. Це амбіційне завдання я вважаю цілком реальним. Так, після закінчення садочка діти переходять у школи. І тут нам вже треба думати про мережу шкіл. Через два-три роки ми будемо мати 30 тисяч учнів. Тому для цього треба використовувати усі можливі варіанти. Як на мене, треба максимально використовувати технічні приміщення у школах.
Також варто добре продумати мережу, щоби був рівний розподіл дітей у школи. Ми маємо вже думати про розбудову нових шкіл та добудову існуючих. Зараз у нас є проблема із навчанням у другу зміну. Але якщо ми почнемо потроху втілювати той комплекс завдань, про котрий я говорю, то це питання вдасться потроху зняти. Бажання є, натхнення робити також є, основне для нас – фінансовий ресурс.
— Чи зможе врегулювати усі питання електронна черга у школи, котру планують запровадити наступного року?
— Ми почали обговорювати цю ситуацію. 8 травня прийняте нове положення про зарахування дітей до школи. Воно кардинально змінило систему зарахування. Найперше – це територіальний принцип. Школи повинні приймати дітей, котрі проживають у мікрорайонах, закріплених за цими школами. Також потрапити в бажану школу мають шанс ті діти, чиї старші брати чи сестри навчаються у тій школі або батьки працюють там. Якщо у школі з’являються місця, тоді оголошується жеребкування на вільні місця. Електронний реєстр планують запровадити для того, аби уникнути людського фактора. Як воно буде працювати? Це тільки на стадії обговорення. Думаю, такий реєстр був би найдемократичнішим і найчеснішим у таких питаннях.
— Уже цього року міська влада стикнулася з проблемою фінансування професійно-технічної освіти, котра тепер у віданні органів місцевої влади. Яким чином, на вашу думку, можна подолати будь-які фінансові проблеми в освітній галузі міста, адже мережа усіх освітніх закладів сягає сотні?
— Справді, відповідними документами в Києві фінансування закладів професійно-технічної освіти передали на місцевий рівень. Але до кінця ці питання не врегульовані. Ми фінансуємо заробітну плату, комунальні послуги, харчування студентів, але ми до цього часу не мали впливу на призначення керівників навчальних закладів, на підписання з ними контрактів, розвиток матеріально-технічної бази.
Я нещодавно зустрічався із керівниками коледжів та училищ. Вони стикнулися із проблемою набору учнів та матеріальними проблемами. Вони готові до залучення у систему освіти міста. Але нема відповідних рішень на вищому державному рівні. Зараз профтехосвіта перебуває у підвішеному стані. І це їх біда, а не перевага. Залишається чекати відповідного закону про професійно-технічну освіту і врегулювання проблем. Ми готові прийняти ці 9 закладів до мережі освітніх закладів міста.
— Кадрове питання навчальних закладів також залишається актуальним. Чи є на сьогодні достатньо ентузіастів серед педагогів, котрі готові торувати нову шкільну стежку? Чи можна очікувати омолодження педагогічних колективів і таким чином добиватися якихось змін?
— Омолодження кадрів – процес постійний. Переважно ті студенти, котрі закінчують Прикарпатський університет, хочуть залишатися в Івано-Франківську. Зараз, відповідно до закону «Про освіту», всі кадрові питання вирішують керівники навчальних закладів. З досвіду знаю, що сучасні учні хочуть бачити молодих, креативних, емоційних, інноваційних вчителів, про яких кажуть, що в них горять очі і вони хочуть втілювати в життя хороші ідеї. Таких вчителів насправді є дуже багато.
Я ніколи не відкидаю досвіду, але завжди надавав перевагу молодим вчителям. Вдале поєднання досвіду і молодої крові дає позитивний результат. Актуальним для Івано-Франківська залишається питання керівників освітніх закладів. Вже оголошено конкурс на чотири вакантні посади директорів шкіл. Я хочу бачити на цих посадах людей, котрі будуть втілювати у життя хороші інноваційні ідеї. Зовсім скоро ви почуєте ще про нові вакансії керівників шкіл. Ми вже готові оголошувати нові конкурси. Омолодження кадрів у школах міста будемо втілювати поступово.
