Городенка й Умань: як їх пов’язує минуле і до чого тут єврейський Новий рік

Нині в Городенці, що на Прикарпатті, немає жодного єврея. Втім колись вони були однією з найчисленніших громад міста. Німецька та радянська влади доклали всіх зусиль, щоб знищити і самих євреїв, і пам’ять про них.

У містечку вціліли споруда єврейської школи, будівля великої синагоги, яку за СРСР переобладнали на спортзал і добудували до неї приміщення спортивної школи, та два цвинтарі на околиці містечка. Однак і ці залишки спадщини ховають багато секретів, вартих ретельного вивчення: лише нещодавно виявилося, що в місті є не один, а два єврейські цвинтарі, а легенди говорять, що Городенка має тісні зв’язки з Уманню та похованим там хасидським цадиком. Видання "Еспресо.Захід" взяло участь у семінарі організації "Європейська ініціатива зі збереження єврейських кладовищ", проведеному в партнерстві з Міжнародною міждисциплінарною сертифікатною програмою з юдаїки за фінансування міністерства закордонних справ Німеччини.

Учасникам семінару, крім лекцій та практикуму читання єврейських епітафій, провели екскурсію містечком та єврейським цвинтарем у Городенці. Організатори кажуть, що прагнуть дати людям інструменти та знання для вивчення єврейського спадку своїх міст і сіл, який є частиною загальноукраїнської спадщини, але часто залишається набагато менш дослідженим.

Ким були євреї Городенки: міфи та правда

Краєзнавець Володимир Бурденюк розповідає, що євреї почали селитися в Городенці, яка тоді належала Речі Посполитій, ще в XVII столітті.

У 1743 році єврейській громаді дали право на торгівлю й заняття ремеслом, їм виділили ділянку під будівництво синагоги та кладовища. У 1775 році в Городенці проживали 863 єврейські родини. Далі єврейське населення Городенки лише зростало. У 1900 році з 11613 жителів міста 4255 були євреями, їм належала майже половина місць у міській владі. Свого часу в місті, крім великої синагоги, було ще 15 малих.

Місцева влада була зацікавлена в євреях

Єврейське населення Городенки становило інтерес для графів Потоцьких, які тоді володіли містечком. Євреї приносили непоганий прибуток місту. До сьогодні збереглися листи Потоцького до місцевого шляхтича з проханням переглянути й полегшити покарання єврею, який сидів у тюрмі.

Євреї були не лише купцями

Вважається, що євреї були переважно залучені в торгівлю. Втім у Городенці було не зовсім так. Інвентаризація міста 1768 року показує цікаву статистику, зокрема: євреїв-торговців у місті було двоє, лікарів – також двоє, міняйлів – один, музикантів – один, пекарів – п’ять, різників – вісім, кравців – сімнадцять. Євреї також були серед воскобійників, палітурників, мірошників.

Для євреїв штучно створювали конкуренцію

У Городенці свого часу жило багато вірмен, які разом з поляками єдині не платили жодних податків. Мета була одна – утримувати разом зі шляхтою конкуренцію з євреями.

Александр Ґранах, німецько-американський актор і письменник єврейського походження, який виріс у Городенці, так описував життя євреїв Городенки в міжвоєнний період:

"Єврейська дільниця міста була поділена трактом на дві частини: верхні й нижні вулиці. Верхні вулиці прибирали, підмітали й скроплювали двірники, а нижніми не переймався ніхто. Там був великий рів, який називався провал і в який люди скидали сміття й відходи, виливали помиї, а вдосвіта там можна було побачити цілі гурти з оголеними части­нами тіл — люди справляли свої найінтимніші потреби.

Нижні вулиці були брудними та смердючими, і якщо бруду не змивав дощ чи мороз не очищував повітря, то люди просто інфікувалися. Маленькі будиночки стояли суцільним рядом, адже було дешевше прибудуватися до стіни сусіда. Хати притискувалися одна до одної, нава­лювалися й опиралися одна на одну, немов крихкі й хворобливі істоти, що від слабости, холоду й страху три­ маються купи.

У цих хатах мешкала біднота: шевці, кравці, столяри, бляхарі, бондарі, муляри, кушніри, пе­карі, всілякі візники й вантажники — усе працьовиті люди, які з рання до смеркання метушилися, щоб заро­бити хліб або п'ять крейцерів і принести щось їсти в по­вну дітей хату. Особливо чекали вівторка, коли селяни і євреї із сорока восьми сіл з'їжджалися на ярмарок. З цього вівторка, з цього ярмарку всі й жили."

Інколи єврейський спадок буквально знаходять під ногами. Нещодавно сім’я в Городенці знайшла в землі на подвір’ї свого будинку дрейдл – єврейську іграшку для дітей, якою граються під час Хануки. Від цілої родини, яка колись жила в будинку, залишився лише маленький металевий кубик.

Городенка та вплив на історію хасидизму

Катерина Малахова, керівниця відділу історичних досліджень "Європейської ініціативи зі збереження єврейських кладовищ", каже, що в 16-18 століттях у Городенці жили та працювали кілька видатних постатей єврейської інтелектуальної історії.

Меїр Маргаліот

Видатний законодавець і одна з найвизначніших рабинських постатей того часу Меїр Маргаліот свого часу був рабином Городенки. Пізніше він став головним рабином Острога, а також значився рабином усієї Галичини.

Нахман з Городенки

Городенка тісно пов'язана з іменем Нахмана з Городенки, одного з найзагадковіших персонажів ранньої історії хасидизму – містичного руху, що виник на території Поділля, Галичини та Волині в середині 18 століття. Засновником цього руху був Ісраель бен Еліезер на прізвисько Баал Шем Тов, а Нахман із Городенки був його учнем і одним із найближчих сподвижників. Свого часу Нахман був рабином Городенки.

Як Городенка пов’язана з хасидським цадиком, похованим в Умані

Катерина Малахова розповідає легенду про цікаву домовленість Нахмана з Городенки та Ісраеля бен Еліезера: якщо в першого народиться син, а в доньки другого – донька, їх мали одружити. Так і сталося. У Сімхи та Фейги народився син, Нахман, який нам відомий як Нахман з Брацлава – один з найвидатніших духовних лідерів європейського єврейства. Саме його могилу в Умані щороку відвідують тисячі хасидів з усього світу. 

Їдучи на цвинтар, наш автобус випадково минув головні ворота, проїхавши трохи далі. Катерина Малахова не без усмішки підмітила, що у вченні Нахмана з Городенки, зокрема, йшлося про те, що перешкоди на дорозі – це знак, що ти рухаєшся правильно. Якщо ж навпаки – не туди їдеш.

Лише нещодавно з’ясувалося, що в Городенці є два єврейські цвинтарі

Катерина Малахова зазначає, що в Городенці існує два єврейські цвинтарі. Втім донедавна про старий знали тільки деякі краєзнавці, а в жодних документах він не фігурував. "Європейська ініціатива зі збереження єврейських кладовищ" уперше нанесла його на карту. Ці два місця поховань, за словами історикині, є величезними й досі недослідженими джерелами знань про історію не тільки єврейської громади Городенки, а й самого міста та загалом Прикарпаття.

На Франківщині достеменно відомо про 53 єврейські цвинтарі, а загалом в Україні їх є 1323. Більшість з них ще не досліджена. Організатори семінару кажуть, що проводять такі навчання, аби люди цікавились історією своїх сіл та міст, а також отримали інструменти та знання, які допоможуть її досліджувати.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!