Іван Монолатій: Наше молоде громадянське суспільство готове до перевиборів
В інтерв’ю для газети «Галичина» академік Академії наук вищої школи України, доктор політичних наук, професор ПНУ ім. В. Стефаника та Університету ім. Яна Кохановського (Польща) Іван Монолатій висловлює сподівання, що наша країна прозріє у політичному сенсі після формування нового складу парламенту, який все ж буде «старо-новим» з чималою кількістю демагогів, популістів і радикалізованих політгравців, а також прогнозує, що вибір українців буде змішаним — і прагматичним, і емоційним.
- Як відомо, Президент України підписав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради VII скликання і було призначено парламентські вибори на 26 жовтня. Проте дехто з політологів ставить під сумнів доцільність парламентських перегонів з огляду на ситуацію на сході України. Якою є ваша думка з цього приводу?
— Мабуть, Верховна Рада України цього скликання стане найаморальнішою в історії українського парламентаризму, адже на совісті більшості так званих народних обранців дії, які призвели до розстрілів мирних людей у лютому цього року. Усі пам’ятаємо, що розпуск цього псевдопредставницького органу усіх українців — це одна з вимог Майдану. І не тільки. Наше, наразі молоде, громадянське суспільство вже готове до таких змін — перевиборів. Однак чи будуть ці зміни враховувати зміну чинної нині виборчої системи, чи ні, є велике запитання. Теперішні депутати, найімовірніше, не будуть готовими до зміни правил гри — переходу до пропорційної системи з відкритими партійними списками, зокрема і на регіональному рівні. Навіть в умовах гібридної російсько-української війни на сході України, навіть за проблеми віднайти величезні кошти для проведення виборів і неможливості виборів в окремих місцевостях цілих регіонів — Крим, Донецька і Луганська області, їх важливість і своєчасність не викликають жодного сумніву. Адже мусить настати зміна політичних еліт, навіть якщо така зміна буде суто формальною. Нашій країні, навіть з незрілою демократією і специфічними політичними режимами, котрі були дотепер, слід прозріти у політичному сенсі. Таке прозріння, можливо, настане після формування нового складу парламенту. Правда, за таких геополітичних (російська агресія) і внутріполітичних умов (старий виборчий закон) нова Верховна Рада України проіснує не більше року-півтора. Але навіть за такого сценарію в нашій країні буде цілком легітимний законодавчий орган — представництво інтересів усіх потенційних політичних гравців.
- Що стане особливістю цієї виборчої кампанії?
— Кожна українська виборча кампанія має свої плюси і мінуси. І кожного разу виборець стає на цілком свої політичні граблі. Дотепер їх було дуже багато: виборець не надто переймався програмами політичних сил, окремих партій чи реноме політиків. Зазвичай увага акумулювалася на партійних лідерах, їхніх виступах, благодійництві «вряди-годи», регіональному представництві цих політиків по лінії «свій — чужий». Не йшлося і радше не йтиметься про внутрішньопартійну консолідацію здорових і прагматичних політсил. Ми, схоже, не побачимо багатьох знаних політиків в їхніх, дотеперішніх, політсилах. Такі процеси вже спостерігаються. І це, звісно, позитив, адже відбувається розрив зі «старими» ідеями та партійними вождями і творення чогось відверто «свого». На цьому шляху буде ще чимало помилок і прикрих непорозумінь у персональному складі як партій, так і політичних угруповань. Лише невелика частина «нових» облич увійде до парламенту, а загалом новий склад Верховної Ради України буде «старо-новим» з чималою кількістю демагогів, популістів і радикалізованих політгравців. Обмеженість адмін- та фінансового ресурсу для багатьох потенційних учасників перегонів стане каменем спотикання: виборець уже не піддаватиметься на обіцянки кращого життя вже сьогодні і т. д. Однак і політичних маніпуляцій тут не уникнути — вимоги миру і стабілізації внутрішньополітичної ситуації, особливо на сході і півдні держави, будуть активно використовувати навіть ті маргінальні сили, які не мають натепер морального права щось заявляти і пропонувати виборцям.
— Згідно з результатами опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг», протягом останнього року кількість людей, які вважають себе патріотами, зросла до 86 відсотків. Тобто нині у середньостатистичного українського виборця помітно зросли патріотичні почуття. Все ж деякі експерти вважають, що виборці робитимуть радше емоційний вибір, ніж раціональний. Як ви вважаєте, кого підтримають українці на дострокових парламентських виборах?
— Важко оцінити ще неіснуючий вибір. Хоча, як на мене, вибір буде змішаним — і прагматичним, і емоційним. Після виборів побачимо, настільки це виявилося виправданим. Однак говорити про великий відсоток абсентеїстів, тобто тих, які взагалі уникають виборів і процедури голосування, не можна. Українці підтримуватимуть ті ж самі політичні сили, які вже були представлені у парламенті, робитимуть вибір не між ідеологіями, а між механізмами, як забезпечити мир і спокій у державі за умови європейського, а може, й євроатлантичного, курсу України. Цими питаннями уміло маніпулюватимуть як проукраїнські, так і ворожі до нашої державності сили. Чи такі будуть у новому парламенті? Так, такі сили — перефарбовані, ребрендовані чи як там ще, таки вилізуть на світло вже під час формування різних за штибом коаліцій і вимагатимуть статусу парламентської опозиції. Хоча, повторюю, здоровий глузд та національні інтереси України все ж таки переважатимуть у недовгій, але, можливо, більш-менш ефективній в умовах війни каденції парламенту.
— Наскільки, на вашу думку, буде оновлено Верховну Раду і які зміни в країні могли б відбутися з обранням нового парламенту?
— Повноцінного оновлення чи очищення парламенту не чекаймо. Немає нині підстав для зміни самої парламентської філософії в Україні. «Старо-новий» парламент не створить старту для оновлення держави на демократичних засадах, оскільки представників громадянського суспільства чи, скажімо, громадських активістів Майдану, героїв АТО, простих, бідних українців там не буде. Якщо ж таке чудо станеться, — їх буде небагато, а тому вони блукатимуть у залі парламенту в пошуках союзників. Нові умови для рівного доступу до публічної політики в Україні відкриються, щойно ми наважимося на новий виборчий закон і виборчу систему, а може, й новий формат — двопалатного парламенту. В умовах війни таких змін очікувати марно. Хоча «новий» виборець в нашій державі не те що вже народився, він уже зростає. Тому, знову-таки, хотілося б сподіватися, що Верховна Рада VIII скликання буде «останнім могіканом» дотеперішньої української політики. Найголовніші очікування від новообраного парламенту — консолідована праця парламентської більшості на захист державності і прийняття соціально необхідних законів, активізація проєвропейського вибору нашої держави. Одна з небезпек, які чигатимуть на новий парламент, — бажання окремих політсил перетворити його на «кишенькову» президентську структуру, представницький орган «без обличчя». Ймовірність цього, безумовно, є.
— Днями партію «Солідарність» перейменували на «Блок Петра Порошенка». Як оцінюєте цей політтехнологічний хід?
— Хід логічний, але не новий. і, певною мірою, є маніпулятивним. Оскільки тепер виборці ототожнюватимуть дотеперішню «Солідарність» виключно з політичною фігурою Президента Порошенка, а присутність у виборчому списку нового утворення інших «претендентів на шапку Мономаха» буде фактично в тіні. Отож матимемо таке собі задзеркалля. Небезпека цього — ймовірне використання адмінресурсу і перетворення президентської політсили в авторитарну структуру вождистського типу. На жаль, і далі наш виборець віддаватиме голоси не за партійну програму, а за партійного боса. А якщо враховувати наразі позитивний рейтинг Президента України, то у його політсили є цілком потенційні можливості створити у новому парламенті чималу фракцію.
— Хто з нових політичних гравців потрапить до Верховної Ради на дострокових виборах?
— Спеціально не називатиму жодного з них. Але «параду» нових партій чи партійних блоків не слід очікувати. Усі «нові» політичні гравці, які подолають виборчий рубікон, уже давно народилися, у них були то одні, то інші політичні батьки, деякі з них уже давно політично розлучені, деякі — готуються до цього. Це, сказати б, уже зрілі й дорослі гравці, котрі за різних обставин по-різному й будуть поводитись у «старо-новому» парламенті. Політичні «немовлята», які вперше потраплять на Говерлу української публічної політики, будуть змушені йти вже второваним шляхом, сповідувати вже давно написані істини і переважно виконуватимуть не свою волю. Проте будуть і винятки. Побачити їх, оцінити їхній політичний потенціал, зіставити з реальним життям простих людей — головне завдання наших виборців, адже самі виборці обирають своє майбуття, хай і у форматі парламенту.
