"Людина підбирає орнаменти за покликом своїх генів". Майстриня з Косова розповіла про особливості вишиванок
Викладачка Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Ганна Фартушинська майже 21 рік вишиває сорочки. Майстриня відновлює старовинні узори та разом із чоловіком розробляє орнаменти для нових вишиванок.
Про те, як змінилося ставлення в українців до вишитих сорочок після початку повномасштабного вторгнення РФ, як правильно модифікувати вишиванку та на що звертати увагу, аби обрати сорочку для себе, майстриня розповіла в інтерв'ю Суспільному.
Особливості косівської вишивки
— Вишивка Косівського району є дуже різноманітною та насиченою. Вона містить чимало технік. Наприклад, у самому Косові переважає хрестик і вишивка є кольоровою, здебільшого зеленого відтінку в поєднанні з червоним. Якщо ми візьмемо сусіднє село, що розташоване за кілометр від міста, то це — такі відомі на всю Україну та й у світі рукави або "рукавівки" вербовецькі. У селі Космач, що славиться сонячними мотивами, вишивка відрізняється і за колоритом, і за технікою.
У Бабині зберігається автентична традиція — там з'являється мальована вишивка. Якщо взяти Соколівку, там переважав хрестик, а з кінця 70 років ХХ століття, коли приїжджала вишивальниця Анна Микіцел, вона ввела туди бісерну вишивку. І зараз Соколівку всі знають, як місце, де люди вишивають бісером.
Вирізнити якусь техніку вишивки чи визначити найскладнішу — важко. Можливо, найскладнішою ми можемо назвати техніку "кучерявий шов". Є три її види. Вербовецька сорочка вишивається "кучерявим швом". Вона є насправді збережена.
Схеми автентичних вишиванок у проєкті "Одягові традиції Гуцульщини"
— Наше місто виграло грант і участь у цьому проєкті брала Косівська художня школа, тобто наша майстерня вишивки інституту, і коледж у Вижниці Чернівецької області. Робили репліку автентичних строїв. Однією з реплік було відновлення орнаменту "Помальований". Постало питання схеми, бо ця вишивка своєї схеми не мала. Директорка Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини Вікторія Яремин звернулася, чи можна таку схему зробити. Я розробила. Там була серія сорочок — копії вербовецьких, із села Черганівка, кутських і вижницьких вишиванок. Пізніше ми з Вікторією розробили майстер-клас, поставили це на сучасну технологію, там є QR-код. За посиланням є прямий і дуже простий спосіб доступу.
Бабусин спадок Ганни Фартушинської
— На жаль, так склалися обставини, що через клятих мос**лів немає спадку, бо його спалили. Але, слава Богу, бабуся могла вишивати до кінця свого життя, до 95 років вишивала. Вона для мене вишила сорочку низинкою, яка є характерною лише для села Білоберізка, я її так попросила. Потім бабуся вишила моєму чоловіку і для моїх дітей вишила сорочки. Тож в мене від неї буде така реліквія. Збережена мамина дівоча сорочка — одна єдина.
Наше село (Білоберізка — ред.) дуже постраждало від приходу радянської влади і там майже кожну сім'ю вивезли в Сибір. Дуже багато спалили будинків. І в нашому селі, якщо так по етнографічному району дивитися, то майже не було збережених автентичних строїв.
Старовинні сорочки: зберігати, відшивати копії чи одягати?
— Якщо чесно, я переконалася в тому, що є автентичні сорочки, які можна носити. Автентична сорочка зобов’язує і ти її не можеш одягнути, коли хочеш. Ти її одягаєш на дуже важливу подію. Це є Великдень, якийсь виступ. Просто автентичну сорочку куди-небудь ти не одягнеш. Я вважаю, що правильно і носити, і відшивати. Відшити, наприклад, ідентично — майже неможливо через матеріали. Ми не маємо зараз у доступі сучасних матеріалів, які би могли точно відтворити старовинну вишиванку. Техніку ми можемо відтворити, бо ми її знаємо.
Я хочу навести такий приклад. У творчій майстерні вишивки 1 курс вивчає 105 технік вишивки, і багато людей, які не навчаються професійно, так само вони вивчають техніки, бо вони передаються. Чому ідеально неможливо зробити? Через те, що ми не маємо доступу до такого полотна. Була краща тканина, вона була м'яка і на ній легше вишивалося. А полотно, яке збережене, яке простояло у скрині декілька років, коли ти його береш до роботи, мусиш привести до ладу: випрати, підбілити трохи. І після того, коли ти починаєш вишивати, то не всі техніки на випраному полотні можеш вишити. Не всі техніки вийдуть, бо сировину привозили.
Карпатський торговельний шлях
У нас був торговельний шлях з Індії через Карпати, він так і називався "Карпатський торговельний шлях". І з-за кордону був доступ до матеріалів. Привозили якісні матеріали і гуцули це купляли, коли вони вишивали сухозолоть, наприклад. Сухозолоть використовувалася у тканих запасках і ця золота ниточка була зовсім іншої якості. В сучасних умовах вона просто не виробляється і тому може бути тільки репліка, ідеальна копія не може бути.
Є ще такий момент, мене дуже тішить, що наші гуцули настільки вишивку бережуть. Я вважаю, що вона і врятує нашу націю. Її дуже хочуть знищити, особливо зараз ми це бачимо явно, але вони її знищити не зможуть, бо є такі приклади, наприклад, моя бабуся.
Вишивала низинкою на Сибіру
Бабусю виселили з рідного села у 21 рік. Все їхнє майно було спалене. Мені у спадок від бабусі нічого не передалося. То навіть там, коли був вільний час, на Сибіру, вони відновлювали по пам'яті. У мене є такий приклад, це вона на Сибіру вишивала низинку.
Моя бабуся вишивала низинкою все життя і оцей такий зразочок вона нашивала. Це вона робила у в'язниці. Тобто, якщо у генах є закладено, то хіба дійсно вбити можна, а зникнути воно не може і ніколи не зникне, я у цьому впевнена.
Вишила з чоловіком стрій на весілля
Ми з чоловіком почали працювати з вишивкою, коли одружилися. Наша перша спільна робота — наш весільний стрій. Така авторська, де в основі — квіткові мотиви села Білоберізка. Ми розробляємо орнамент, маємо його виконати на картоні, на кальці. З кальки перемальовуємо на полотно по розрахунку. Виготовляється розрахунок, і дуже часто мені допомагають доробляти роботу вишивальниці.
У мене в характері так закладено, що я дуже люблю експериментувати і завжди мушу щось придумати нове. І тут є таке замовлення, де верхоплут перевела на мальовану техніку, бо верхоплут — це традиційна рахункова техніка борщівських сорочок. А коли я вишила цю техніку, зрозуміла, що її можна якось подавати по-іншому. Зробила пробу і в мене з'явилася замовниця, яка захотіла якийсь оригінальний орнамент, захотіла, щоб у неї була сукня. Верхоплут перевела на плаття, де орнамент іде пластичний, нехарактерний для техніки верхоплуту борщівської вишивки. І я вважаю, що так і мали би працювати художники, тобто техніка є старовинною, дуже давньою, але її можна інтерпретувати на сучасний лад.
Як правильно модифікувати вишиванку
— Якщо брати сорочку, то дуже важливо, де є зона декору, бо це — інформація наших предків, яка зберігалася, адже у вишиванку вкладалося дуже багато символів. Тому немає жодної випадкової смуги, яка розміщена на сорочці. І правильно, щоб дизайнери звертали на це увагу.
Так само має значення полотно. За цей час роботи переконалася, що бажано використовувати дороге полотно. Тканина, вона себе так поводить — минає якийсь час і полотно вицвіло, випралося і не має вигляду. Замовнику дуже важко це пояснити, і з часом люди шкодують, що вони не послухали, що треба було дорожче полотно.
Для мене дуже важливо, щоб були якісні матеріали. Вони краще розкривають вишивку, вона не збивається. Наприклад, є такий контингент людей, які знають ціну вишивки, які хочуть суто автентичних орнаментів і автентичного малюнка. Є люди, які хочуть етно, тобто на основі старовинного щось сучасне. Це також правильно. Зовсім щось сучасне — так само правильно. Але моя така думка, що все ж таки потрібно дотримуватися стилістики, щоби відчувалося, що воно є наше — українське.
"Кожна людина собі підбирає орнаменти за покликом своїх генів"
Коли людина до тебе звертається і хоче, наприклад, поради, то я починаю розповідати. І вже переконалася, що кожна людина собі підбирає орнаменти за покликом своїх генів. Багато хто з людей обирає візерунок, а потім виявляється, що він є з Тернопільської області чи, наприклад, зі Львівської. І його все ж таки тягне, не знаючи про це, до того орнаменту, який є рідний йому за генами. Я вважаю, що не треба боятися висловлювати свою думку, потрібно постійно захищати своє коріння: хто ти є, де народився. І треба берегти пам'ять своїх предків.
Чи змінилися смаки у людей на вишивку після початку повномасштабної війни
— Я відчуваю, що люди почали розуміти цінність вишивки. В інтернеті можна знайти гарні старовинні полотна чи гарні зразки, які продають колекціонери. Я побачила, що піднявся попит, більше людей хочуть мати строї. Нам оцінювати ситуацію дуже складно, бо ми перебуваємо у такому лоні народного мистецтва, ми цим живемо. Беремо участь у виставках, популяризуємо, навчаємо студентів, робимо майстер-класи. У всіх школах є уроки трудового навчання, де вчаться вишивати.
Заміж — у строях
Якщо взяти Косівський район, тут у кожній сім'ї, наприклад, Соколівка, Бабин, Річка, навіть не може бути мови, що дівчина не вміє вишивати. Час змінився, усе стало дуже сучасне, але все одно має стояти скриня, у якій має бути у приданому декілька вишитих сорочок, полотно і це навіть не може обговорюватися. Чи дівчина зможе одягнути 20 сорочок за своє життя, то невідомо. Але коли вона виходить заміж, то мама має їй це підготувати.
Дотепер у Бабині, Соколівці і Річці виходять заміж у строях. Коли дівчинці виповнюється 11 років, починають готувати стрій, бо він є дуже дорогим і затратним у часі.
Ручна чи машинна вишивка
— Є люди свідомі, для яких дуже важлива ручна вишивка. Я би сказала, що попит на ручну вишивку з'явився більше, бо зараз є ліпший доступ до матеріалів. Якщо раніше ти міг це лише у фондах музеїв побачити, то зараз можеш знайти на сайтах, майстер-класах і можеш це відтворювати. І по Україні я починаю спостерігати, що, навпаки, популярнішою стала ручна вишивка порівняно з 2013-2014 роками. Тоді попитом користувалася більше машинна вишивка.
Як обрати правдиву українську вишиванку
— Треба звертати увагу на орнамент, на регіон — так правильно. Бо людині дуже важко визначитися, що їй подобається. Коли ти бачиш різні орнаменти, то тобі все подобається, але треба приміряти на себе, чи тобі це буде пасувати.
Я вважаю, що вишивка, її орнамент є дуже важливими для кожної людини. Для наших предків вона була не лише натільним одягом, а і захистом для душі. Вишиванка — це наше обличчя і це — доказ того, що стерти наше коріння просто нереально.
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!
