Люди і первоцвіти

На вулицях Івано-Франківська на повну йде квітковий торг. Домашні нарциси чи тюльпани милують око перехожих. Серед різноманіття цих весняних квітів можна побачити й незвичні букетики з фіолетових квіток.

Кожна продавчиня називає їх по-своєму: рябчики, тюльпан дикий, черевички. Та мало хто знає, що вони занесені до Червоної книги.

Літературна назва цієї рослини – рябчик шаховий. Ці гарні квіти схожі на великі фіолетові дзвіночки. Їхнє забарвлення, якщо придивитися, справді нагадує шахову дошку. Купити їх можна у бабусь на стометрівці, біля ринку чи на початку вулиці Мельника. Вони тут є і окремим пишним букетом, і в такому собі весняно-квітковому асорті. Ціна невелика – 5-10 грн.

На жаль, про те, що рябчики занесені до Червоної книги України знають одиниці. А за словами доцента кафедри біології та екології Прикарпатського університету Надії Шумської, вони увійшли ще у перше видання Червоної книги УРСР, тобто під забороною – вже понад 30 років.

«Ці багаторічні весняні квіти ростуть на вогких луках і заплавах річок, – розповідає біолог. –В Україні вони найбільше поширені саме на заході. Тобто це такий центральноєвропейський вид. На Прикарпатті їх найбільше в околицях Галича, особливо, в заплаві річки Гнила Липа. Хоча є й біля Івано-Франківська – у селах Підлужжі та Колодіївці. Саме звідси їх найчастіше й возять на продаж. Ці квіти розмножуються насінням, тому постійне зривання й топтання блокує їхнє поновлення. Вони можуть взагалі зникнути»

…Пані Галина та Ольга до Франківська приїздять із Тлумацького району. Торгують квітами надвечір, біля Вічевого майдану. Кажуть, місце гарне, людне. Про те, що одні з квітів, якими вони торгують – заборонені, стверджують, що не знали., пише Репортер.

«Підсніжники – червонокнижні, то ми ними й не торгували, – говорить одна з жінок. – А от про рябчики вперше чуємо. Ми їх біля ріки збираємо, і то, лиш трошки, додаємо до букетів з нарцисами».

Красуються рябчики і ще на одній квітковій точці – на вулиці Левка Бачинського. Тут із десяток квіткарок. Усі насторожені, огризаються, жаліються на нелегке життя.

«Та може й занесені до Червоної книги, але що робити?! – обурюється старша жіночка у довгому коричневому пальто. – Не з добра тут мерзнемо. Он який час! Роботи нема. У зятя то є робота, то нема. Дочка у декреті, а в хаті ще двоє школярів, то всі на моїй пенсії».

«Розуміємо, що треба берегти природу, не темнота і книжки ж читаємо, – підтримує її сусідка. – Але що зробиш, як лиш дивишся, де б яку копійчину заробити. Були б гідні умови, робота й зарплата, то ми б також цінили природу, як, наприклад, ті німці, що ними всі так тикають».

До речі, жінки кажуть, що їх жодного разу ніхто не перевіряв.

За словами начальника державної екоінспекції Ігоря Яківчука, 4-5 їхніх інспекторів порядку в області не зроблять. Потрібна співпраця з органами місцевого самоврядування – хоча б на рівні роз’яснювальної роботи серед населення.

«Наприклад, минулого року продаж підсніжників був масовіший, то цьогоріч вже менше, – говорить Ігор Яківчук. – Все-таки роз’яснювальна робота серед людей та серед дітей у школах щось таки дає. Ми попередили практично всіх: і директорів ринків, і владу, аби вони зі свого боку, а ми зі свого, вирішували проблему».

Зараз екоінспекція очікує другої хвилі продажу червонокнижних рослин – шафрана Гейфеля (крокус) та рододендрона карпатського червоного.