Менше міліції – більше порядку?


Це вже навіть не смішно. Уже місяць на Прикарпатті ламають списи навколо посади головного міліціянта. І наразі майже забули про те, що мають бути якісь критерії відбору, реформа системи, повернення довіри до МВС і т. д. Єдине, чого франківські майданівці просять у міністра, – поставити свого, місцевого, узгодженого з ними керівника. Але міністр Аваков їх не чує.
Наприкінці минулого тижня перший зас­тупник керівника обласного УМВС (киянин, якого у грудні минулого року направив до нас тодішній міністр, а нині злочинець в еміграції Віталій Захарченко) Олександр Вакуленко повідомив, що в області за останні три місяці спостерігається суттєве зниження злочинності. 
 
«Але я цим не тішуся, – сказав він. – Бо це далеко не заслуга міліції».
 
Мовляв, події, які відбулися, згуртували населення. І навіть якщо врахувати збільшення кількості розбійних нападів (йдеться про злочини в масках, яких на Прикарпатті вже давно не було), як це сталося у Тисмениці, Городенці та Рожнятові, то все одно це не надто зіпсувало загальну оптимістичну картину, пише Репортер.
 
Значно гірше, вважає Вакуленко, те, що кілька тижнів немає керівника. Це розбалансовує УМВС в області. Адже міліціонери не так думають про роботу, як очікують, що ж буде далі.
 
Через кілька днів до Івано-Франківська приїхав заступник міністра МВС Микола Величкович (був заступником коменданта Майдану Андрія Парубія). Він одразу сказав, що не є представником жодних партій і прийшов у МВС саме заради того, за що стояли люди на Майдані: поміняти владу, підходи, систему. Величкович запевнив, що в міністерстві вони вже поміняли 90 % найвищого керівного складу, а після кількох невдалих спроб (кулуарщини чи лобіювання посад) вирішили, що оголошують конкурси.
 
Так, усіх керівників обласних УМВС і ДАІ перевели у виконуючих обов’язки та оголосили конкурс. Усі кандидати, запевнив Величкович, мають пройти через громадське обговорення. І тільки після цього можуть бути затверджені на посаду.
 
А щоб Прикарпаття не було без очільника, в міністерстві вирішили тимчасово призначити сюди уродженця Рівненщини Сергія Піддубного. Деякі майданівці з ним уже одного разу зустрічалися, і думка склалася неоднозначна – питань більше, ніж відповідей.
 
Минулого понеділка громада франківського Майдану знайомилася із Піддубним уже вдруге. Представляв його Величкович.
 
Депутат облради Віктор Неміш спитав Сергія Піддубного про його ставлення до вбивства Сашка Білого і про те, чи повинні люди, які до цього допустили, йти у відставку. Претендент конкретної відповіді не дав. Мовляв, співчуває родині і близьким і покладається на створену комісію, яка має розібратися й дати оцінку.
 
«У нас тут уже «куролєсілі» одеські, донецькі, закарпатські, – сказав Неміш заступнику міністра. – Ми хочемо людину, сім’я якої живе тут. Аби був суспільний контроль. А він приїхав із Рівного і поїде туди ж».
 
«На Рівненщині теж працювали франківські, – відповів Піддубний. – Позабирали квартири, порозвалювали та й поїхали…». Зал сміявся – невже він хоче зробити так само, відомстити за Батьківщину? Відповів, що не такий, хоче працювати чесно й на благо держави.
 
Депутат облради Ярослав Ткачівський сказав, що вони знають «про ваш бізнес, квартири та діяння у податковій адміністрації». А далі Піддубний спростовував майже десять історій зі своєї біографії. Наприклад, що свого часу виконував особливі вказівки по стеженню за Георгієм Гонгадзе. Визнав, що разом із Гонгадзе вигулював собак. І це все.
 
Але люди не вірили. Спитали, чи готовий заприсягтись на Біблії. Погодився. Навіть Біблію принесли. Тож про свої статки (як завжди у таких випадках – мінімальні) Сергій Піддубний говорив, тримаючи руку на Святому Письмі.
 
Врешті, він таки зміг їх переконати. «Нормальний ви мужик», – підсумував Віктор Неміш, пообіцявши лобіювати Піддубного на посаду керівника… Рівненського УМВС. А на Прикарпатті громада таки хоче свого. І не справа, кажуть, у Володимирі Бандурі (написали кілька листів про те, що пропонують його на цю посаду), а в тому, щоб від міністерства прийшла відповідь. Бо в першу чергу люди хочуть знати, що вони на щось впливають. Хоч якось.