На Франківщині понад 100 кандидатів на державні посади пройшли народну люстрацію
Активісти Майдану вже третій тиждень публічно обговорюють політичні і ділові риси претендентів на ключові посади в області та рекомендують найкращих. Минулого тижня «об’єктами» народної люстрації стали і майбутні чільники райдержадміністрацій, яким «зелене світло» попередньо дали місцеві Майдани.
Нагадаємо, кандидат на владне крісло не може бути ні теперішнім, ні колишнім членом Партії регіонів чи КПУ, повинен мати досвід роботи у галузі, куди його рекомендують, і чіткий план дій на посаді, спосіб життя посадовця має відповідати розмірам задекларованих доходів, також у нього не може бути кримінального минулого. Крім цього, громадські активісти особливо звертають увагу на те, як ті чи інші претенденти на державні посади проявили себе в недавніх подіях української революції.
Як ми повідомляли, громадське обговорення пройшла більшість претендентів на «високі» кабінети в обласному центрі.
За словами голови обласного Штабу національного спротиву Василя Поповича, наразі перед Майданом уже, образно кажучи, склали іспити понад 100 кандидатів на державні посади.
Координаційна рада Штабу національного спротиву та громадських об’єднань області рекомендувала голові ОДА Андрієві Троценку подати на призначення на посади голів райдержадміністрацій таких претендентів, які отримали мандати народної довіри: Богородчанський район — Ярослава Гоголь (депутат обласної ради, ВО «Батьківщина»); Верховинський район — Ярослав Скуматчук (громадський активіст, безпартійний); Галицький район — Ігор Дашевич (депутат Бурштинської міської ради, ВО «Батьківщина»); Городенківський район — Василь Мельничук (депутат районної ради, ВО «Батьківщина»); Долинський район — Руслан Франків (голова районної організації ВО «Свобода»); Калуський район — Дмитро Жекало (заступник голови районного Штабу національного спротиву, НРУ); Коломийський район — Роман Підлужний (громадський активіст, безпартійний); Косівський район — Роман Матейчук (депутат районної ради, голова районної організації ВО «Свобода»); Надвірнянський район — Михайло Іваночко (депутат районної ради, голова районної організації ВО «Свобода»); Рогатинський район — дані будуть пізніше; Рожнятівський район — Василь Рибчак (громадський активіст, безпартійний); Снятинський район — Дмитро Дякур (депутат обласної ради, ВО «Батьківщина»); Тисменицький район — Микола Зелінський (депутат обласної ради, ВО «Батьківщина»); Тлумацький район — Володимир Габурак (заступник голови Тлумацької районної ради, ВО «Батьківщина»).
Михайло Іваночко, який отримав вотум народної довіри на посаду чільника Надвірнянської райдержадміністрації наголосив, що позитивно оцінює процедуру громадської люстрації, оскільки народ має делегувати своїх представників на ті чи інші високі посади.
«Претендентів на керівні посади в області «люструють» активісти недавніх революційних подій, яким довіряє народ, — звернув увагу М. іваночко. — Вони добре знають, з чого треба розпочинати відроджувати Українську державу, хто це зможе зробити, а також здалека бачать тих, які, як кажуть, хотіли б обернути кашкета і знову повернутися до владиѕ Від Надвірнянщини було, крім мене, ще два кандидати — Ігор Писклинець від «Батьківщини» і громадський активіст Тарас Олендій. У нас не було жодних суперечок. Ми троє зайшли в «люстраційну» залу, де відповідали на різноманітні запитання громадських активістів, починаючи від біографії і закінчуючи участю в революційних подіях. і коли на віче в Надвірні жителі району дізналися, що не тільки вони мене підтримують, а й що я також отримав перемогу на люстраційних змаганнях, то дуже зраділи. А це мені найбільше до душі. Вірю, що зможемо зробити істотні зміни в державі. Адже хто як не ми?».
За словами В. Поповича, були намагання спекулювати місцевими Майданами, які підтримували і висували своїх представників на чільників райдержадміністрацій. «Окремі претенденти навіть звозили своїх прихильників на Майдани, аби переголосувати попередньо схвалені рішення щодо справжніх народних кандидатів, — сказав В. Попович. — Вдавалися навіть до збирання підписів сільських голів на користь претендентів, підвозили групи підтримки за кандидатів, які не пройшли люстрацію місцевими Майданами, і т. п. Проте до переліку претендентів на посади голів РДА, який ми рекомендували А. Троценку подати на затвердження в Київ, увійшли лише люди, що отримали найбільший кредит довіри з огляду на свої знання, досвід, принципову позицію і готові на належному рівні керувати районами у цей складний час».
Також минулого тижня почали обговорювати й кандидатури керівників структурних підрозділів ОДА. Погоджений Майданом претендент на посаду директора департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю кандидат політичних наук ігор Дебенко розповів нашому кореспондентові про те, як складав іспит перед громадськими активістами: «Безумовно, громадськість має право висловлювати свою думку щодо претендентів на ті чи інші посади, контролювати їхню діяльність. Люстрацію я проходив так. Спочатку розповів про себе, окреслив програму дій на посаді, а потім відповів на різноманітні запитання громадських активістів, починаючи від того, чим я займався у ті чи інші роки і на чому зосереджуватиму увагу під час роботи в департаменті. З огляду на специфіку департаменту акцент робитиму на об’єктивному висвітленні роботи органів влади і сприятиму, щоб люди мали вільний доступ до інформації».
Коментар до теми
Євген ГІРНИК, громадський діяч, народний депутат України IV і V скликань:
— Люстрація — дещо новий для нас спосіб фільтрації перед призначенням посадових осіб. На мою думку, він викликаний негативним досвідом Помаранчевої революції, коли вибрали «Вашінгтона» — Ющенка, і роби що хочеш, без усякого контролю. Результат відомий — «через незгоди всі пропали, самі себе звоювали». Остання революція дісталася нам дорогою ціною, тому її не можна так просто «злити». Отож громадянське суспільство хоче контролювати наших новітніх «вашінгтонів» як на всеукраїнському, так і на місцевому рівнях і відповідно вибирає різні форми контролю. У нас в області це люстраційна комісія, до якої належать активісти Майдану. Ми не дуже звикли до такого способу призначення, чесно кажучи, і я також. Я представник старої формації і завжди вважав, що керівник має сам вибирати собі команду. Але те, що команда має бути кимось контрольована і фільтрована — це більш західний підхід. Ясна річ, що цей досвід треба належним чином адаптувати до наших нинішніх реалій, аби максимально знизити рівень допущення помилок. Дехто вважає, що найкраща люстрація — це вибори. Проте це не так, оскільки маємо досвід Врадіївки — повстання, вигнали голову ОДА Круглова, а на виборах за нього ж «врадіївці» проголосували. Чи, скажімо, Пилипишин у Києві! На мою думку, на парламентському і місцевому рівнях потрібно теж провести певні люстраційні процеси. Але все ж треба чітко формулювати критерії оцінки і позбавляти деякі політичні структури монополії на люстрацію. інакше монополія Партії регіонів може бути замінена монополією іншої політсили.
