Навчання в Ягеллонському університеті — очима іванофранківки

Попри те, що Україна за кількістю вищих навчальних закладів лідирує серед європейських країн, з кожним роком дедалі частіше українські вступники обирають для свого подальшого навчання іноземні університети. Якщо говорити мовою цифр, то нині близько 30 000 українців здобувають освіту за кордоном. І географія їхнього навчання широка: Польща, Німеччина, Росія, Чехія, Італія, США, Іспанія, Франція, Канада та Австрія тощо. Серед івано-франківських абітурієнтів найпопулярніші ВНЗ Польщі, тому що близь

Важливий вибір

Випускниця Івано-Франківської гімназії №3 Ольга Кривень одночасно вступала до кількох університетів як за кордоном, так і в Україні. В своїй рідній країні дівчина подавала документи до Київського національного університету ім. Т. Шевченка,  Львівського національного університету ім. і. Франка, івано-Франківського національного технічного університету нафти й газу та Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. А от іноземними фаворитами для дівчини стали два польські ВНЗ — Люблінський університет ім. Марії Склодовської-Кюрі та Яреллонський університет.
Вона не вагаючись обрала Яреллонський або, як його ще називають, Краківський університет. На її вибір вплинув престиж закладу, адже це один із найстаріших університетів Європи, заснований ще 1364 року, а також найбільший ВНЗ у Польщі. Так склалося історично, що в Яреллонському університеті навчалося і навчається багато українців, зокрема свого часу на медичному факультеті вчився Василь Стефаник. Серед відомих випускників університету — і В’ячеслав Липинський, Юрій Дрогобич, Кароль Войтила, Микола Коперник, Станіслав Лем, Кшиштоф Зануссі та інші. У ньому викладав Богдан Лепкий.

«Захотіла, вивчила, вступила»

Ольга Кривень зізнається, що вступ до Яреллонського університету для іноземців є доволі нелегким, адже, на відміну від поляків, вони мають складати іспити. «Я складала екзамени, на основі яких мене і зарахували на навчання, бо поляки вступають суто на основі тих оцінок, які вони заробляють у школі, а оскільки українська система оцінювання та освіти дещо відрізняється від польської, тому українці зокрема та іноземці загалом складають іспити. Щоб вступити на спеціальність «інформаційний менеджмент», я складала польську та англійську мови. Мій секрет успішного вступу в простому правилі:  захотіла, вивчила, вступила», — розповідає студентка.
Але, окрім всього іншого, іванофранківці вдалося вступити до Яреллонського університету на державну форму навчання, що рідкість для іноземних студентів. Адже, за словами дівчини, іноземці, як правило, навчаються платно, а поляки — безплатно.

Бар’єр мови

Нині Оля почувається в Кракові майже, як вдома, звісно, спочатку було трішки страшно в незнайомому середовищі чужої країни. Проте студентка досить швидко адаптувалася. «Тепер я гуляю містом спокійно, без жодних GPS-навігаторів та карт», — констатує першокурсниця.

Зрозуміло, що навчання в польському університеті відбувається польською мовою. Оля зізнається, що на початках відчувала мовний бар’єр. «Були ситуації, коли викладач ставить якесь запитання до групи, я знаю на нього відповідь, але сиджу і думаю, як сформулювати її польською мовою. і поки я це формулюю, хтось інший уже відповів. У цьому контексті важко було адаптуватися. Я розуміла все, що говорять поляки, але не завжди могла легко з ними розмовляти, бо думаєш все ж таки рідною мовою. Але тепер уже набагато легше: як-не-як, минуло чотири місяці від часу початку мого навчання в Польщі. Тепер я багато спілкуюся зі студентами своєї групи і пристосувалася до мовного середовища», — зізнається вона.

Втім, дівчина переконана, що загалом у Краківському університеті нескладно навчатися іноземним студентам, і їх тут чимало. Тут здобувають освіту люди з різних кінців світу, тому можна почути різноманіття іноземних мов. Серед них — і  українську. Попри те, що в своїй групі Оля — єдина українка, в університеті навчається чимало українців і навіть іванофранківців. «Деколи йду по кампусу (університетське містечко. — Авт.) і чую рідну мову, — ділиться спостереженнями моя співрозмовниця. — Брала участь в Андріївських вечорницях, то було досить багато українців. А нещодавно я познайомилася з двома дівчатами з івано-Франківська, котрі навчаються на магістратурі тієї ж спеціальності, що і я. В університеті добре ставляться до представників різних національностей. Наприклад, одна з моїх викладачок каже, що я  для них — мовний скарб, адже, окрім англійської та польської, маю ще дві мови в запасі — українську та російську».

Атмосфера толерантності

Оля зізнається, що їй надзвичайно подобається навчатися в Яреллонському університеті, адже тут приємна атмосфера і хороші викладачі. «Тут дуже толерантна атмосфера, неважливо хто ти, звідки і якою мовою розмовляєш. А манера викладання предметів — зрозуміла, ти не просто сидиш на парі, кліпаєш очима і нічого не розумієш, а справді чогось вчишся. Також дуже подобаються нові кампуси університету, бо вони більш сучасні. Під час лабораторних занять на кожного студента в групі  відведено комп’ютер, підключений до інтернету. Тут хочеться вчитися», — наголошує першокурсниця.

Дівчина не може порівняти навчання в польському та українському ВНЗ, адже знає про будні студента лише європейського ВНЗ. Хоча, спілкуючись зі своїми колишніми однокласниками, здогадується про деякі їхні відмінності. Але як і в кожному університеті, незалежно від того, в якій країні, тут потрібно вчитися. «Одна з відмінностей навчання від українських ВНЗ, яка мені надзвичайно подобається, це дистанційне навчання, — ділиться студентка. — 7 січня на Різдво я була в івано-Франківську, а вже розпочалося навчання, і у нас в групі було багато студентів, які не мали змоги приїхати на пари того дня. То це заняття пройшло дистанційно за допомогою спеціальної платформи. Мої однокласники, котрі тепер навчаються в Прикарпатському університеті, розповідали, що в лютому у них теж має бути щось на кшталт цього».

Дорогі гуртожитські будні

У Кракові Оля живе в гуртожитку, каже, умови хороші, хоча порівняти їх з умовами гуртожитків українських ВНЗ не має змоги, адже ніколи в них не була. «З розповідей своїх друзів можу сказати, що польські гуртожитки все-таки трошки кращі за наші. Гуртожиток — платний, за нашими мірками досить дорогий, — констатує вона. — Я сплачую за проживання в гуртожитку 370 злотих на місяць, це близько 1 800 гривень. Це досить дорого, але тут є така програма, що можна подавати прохання на стипендію у збільшеному розмірі у зв’язку з тим, що ти живеш у гуртожитку або на орендованій квартирі, що ти не живеш разом із батьками, а мусиш платити за своє проживання. і в такому разі тобі можуть дати підвищену стипендію. До речі, розмір стипендії залежить також і від доходів твоєї родини. Студенти надають довідку про доходи своїх батьків, а вони вже там вираховують, кому і скільки».

За кордоном — більше можливостей

Майбутня професія Олі пов’язана з інформаційним менеджментом, після закінчення університету вона може працювати як бібліотекарем, так й інформаційним брокером. Наразі дівчина не вирішила остаточно, чи залишатиметься в Польщі по закінченні університету. «З одного боку, диплом, який буде у мене, дійсний в Україні, але, з другого — в Польщі матиму більше пропозицій роботи. В принципі про це ще зарано говорити, бо я лише розпочала навчатися», — резюмує моя співрозмовниця.

Щоб здобути вищу освіту в Польщі, потрібно вчитися п’ять років — так, як і в Україні. Три роки триває навчання для здобуття ступеня бакалавра, два — магістра. А після трьох років навчання Оля, як й інші студенти Яреллонського університету, зможе працювати за своєю спеціальністю та набиратися ще й практичного досвіду.  

Оля переконана, що українські вступники з кожним роком все частіше обирають для навчання іноземні ВНЗ, а не українські, тому що перші відкривають перед ними більше можливостей. А також через диплом європейського зразка та вищі шанси бути працевлаштованими. Тим паче, що інтелект більшості українських абітурієнтів дозволяє легко втілити в життя їхню мрію навчатися за кордоном. 

Тим українцям, котрі також хочуть вчитися в якомусь з іноземних університетів, дівчина радить добре вчитися, ретельно обирати майбутній фах, а також багато читати про ту країну, в якій вони хочуть навчатися. А ще Оля наголошує, що попри все вступ до іноземного ВНЗ — не складний.