Новий керівник Івано-Франківської ОДА: криза жанру в кадровому питанні

Революційні події замість спричинити до повного перезавантаження влади, поки мають дуже скромні наслідки: повернення до старого (також недосконалого) варіанту конституції та відміни низки законів. По факту, революція ще не відбулась, тобто не закінчилася. На місцях свої чудеса і метаморфози.

В активній фазі революції багато говорилося про самоврядування, про те, що єдиним легітимним органом влади є обласна рада – виборний орган. Влада обрана, за словами опозиціонерів має більшу легітимність аніж влада призначувана. За цією логікою, обласна рада мала б утворити виконавчий орган – виконком, котрий би взяв на себе виконавчі функції по управлінню майном та активами нашої області. При цьому, і дійсно повнота відповідальності мала б лягти на обласну раду – сама бюджет формує, сама приймає, сама виконує – і за це має бути політично відповідальна. Але вже сам факт того, що голова облради Василь Скрипничук після зміни опозиції на владу і навпаки висловився, що «завтра тут буде голова ОДА або виконуючий його обов’язки, який власне змушений буде брати на себе повноваження виконавчої влади і не треба буде формувати жодних виконкомів» тільки підтвердив той факт, що ніякої відповідальності на себе стара нова влада не хоче брати. Славу небесної сотні – так, але аж ніяк не відповідальність. Громадськість проти такого.

Революція дійсно ще триває, або й навіть не починалася… Окрім питань морально-етичних (наскільки це можливе в політиці), котрі є питаннями зовсім іншого й окремого дослідження варто сказати, що основною причиною такої «несміливості» щодо відповідальності за управління майном і активами є питання кадрове. Кадрове питання – основоположне. Одне діло прапорами махати, приймати політичні заяви, що не мають ніяких наслідків окрім піару на телебаченні, навіть бігати з мегафонами і кувалдами – все це ще не значить (вірніше, точно не значить) ефективного управління народним добром.

Серед всього іншого, кадровий голод можна пояснити тим, що за всі ці роки людям професійним і талановитим без підтримки партійної чи відверто корупційної досить важко було пробитися і набути фахового досвіду у владі. Частина тих, хто таки зміг прийти на ключові управлінські пости в держслужбі за всі ці роки зігнили разом із системою. Навіть їх професіоналізм тут може знадобитися мало – оскільки тяга до корупційних схем і дерибану іноді навіть сильніша за інстинкт самовиживання. Політичні і партійні монополісти вперто не допускали молодь до спільної праці по управлінню країною, боячись сильних і талановитих конкурентів, адже ці монополісти виплили на гребені хвилі комсомолу та компартії, де була добротна кузня кадрів. Фактично, Ленін та його сподвижники спричинилися до того, що в період ранньої незалежності люди талановиті, але не заангажовані на комсомол, компартію (і взагалі партії як фірми) чи відвертий бандитизм так і не пробилися в структуру влади і було втрачено плинність поколінь.

В сучасній історії променем надії стала Помаранчева революція, де все-таки відбувся приток нових облич, нових людей, можливо – не ідеальних, але нових і професійних. Ця тенденція фактично була збережена до виборів Президента в 2009-2010 роках, а потім різко згасла.

Якщо зараз із вини обласної ради неможливо говорити про «виконком», котрий би міг перебрати на себе функції ОДА, то слід загострити увагу на питанні кандидатури на пост голови ОДА і його команди, і взагалі, на кадровому резерві нинішньої влади – вчорашньої опозиції.

Як відомо, по Івано-Франківській області на противагу керівництву облради свободівського штабу є домовленість про квоту від «Батьківщини» в структурах ОДА. При цьому «Удар» претендуватиме на одного із «малих» заступників голови ОДА або керівництво окремими департаментами. Якщо ж поглянути на кадрове питання «Батьківщини», то одразу ж постане питання взаємодії двох політичних груп впливу – власне «Батьківщини» і колишнього «Фронту змін», яке буде перехрещуватися бізнесовими групами впливу. Крім цього, фактично вперше за всю історію існування інституту обласних адміністрацій, свою роль зіграє громадськість і Майдан, що, безумовно, буде наполягати на своїх принципах формування нової влади і люстрації.

За основу базового списку претендентів можна поставити ряд народних депутатів від «Батьківщини», що були обрані по одномандатному і багатомандатному окрузі і які мають відповідні амбіції, а також впливові особи партії, фінансово-промислових груп і громадських груп впливу в протестному русі.

Як виглядає менш-більш реальний список?

Це – Шлемко Дмитро Васильович, Шкварилюк Володимир Васильович, Ткач Роман Володимирович Романчук Андрій Володимирович, Гладій Василь Іванович, Дирів Анатолій Борисович, Левицький Олександр Михайлович, можливо Романюк Юрій Дмитрович. Крім цього, можуть вестися переговори іншими гравцями, що давно мають певні амбіції і спробують використати квоту в обхід номенклатури, застосовуючи критику до вчорашньої опозиції, це – Олійник Ігор Мирославович, Насалик Ігор Степанович, Болюк Зінаїда Андріївна, Волковецький Степан Васильович, Гусак Руслан Олегович, Палійчук Микола Васильович, Шевченко Олександр Леонідович, Соловей Юрій Ігорович. Серед тих, хто в списку – четверо вже були на посту голови ОДА, ще четверо – були замами, п’ятеро – були у вищому керівництві облради – до багатьох є питання по люстрації чи «довгожительстві» у владі, політичній корупції і «тушкуванню», неспівмірності доходів і способу життя тощо. Бачимо, що окреслюється непоганий конкурс на одне місце. Проти окремих кандидатів вже почалися інформаційні війни чи навпаки – збір підписів.

В разі, якщо «Батьківщина» таки використає свою квоту згідно домовленостей і з числа своїх обиратиме кандидатуру, котру міг би нормально сприйняти майдан (в тому числі завдяки участі у всіх подіях на передовій) – то це могли б бути нардепи Василь Гладій та Анатолій Дирів. Важковаговик Дмитро Шлемко, мабуть, матиме іншу місію в цій владі, але намагатиметься проштовхнути свого протеже. Досить високі шанси через особливий протекторат Дмитра Шлемка і Ярослава Федорчука міг би мати Олександр Левицький, більше зараз відомий як «чоловік Божий», але громадськість його агресивно не сприймає через публічний конфлікт в Народній раді. І Василь Гладій, і Анатолій Дирів – кандидатури досить прийнятні для тих, хто дійсно жив на майдані і міг би підтримати таку перехідну революційну владу. При цьому, Василь Гладій як і Володимир Шкварилюк чи, скажімо, Роман Ткач в своїй біографії несуть частину негативу, що тягнеться за ними ще з часів їх роботи в ОДА попередніх періодів. Анатолій Дирів – активний учасник майдану, людина у владі нова, до обрання нардепом недовго був головою Рожнятівської районної ради, і тому дещо менш впізнаваний серед своїх конкурентів, що фактично урівноважує шанси основних фаворитів.

У всякому разі, якщо не буде брудних підкилимних ігор, а основними критеріями партійного сита стануть доволі прозора і зрозуміла трудова біографія, професіоналізм, відсутність корупційного шлейфу, незмінність політичної позиції, активна громадянська позиція без самолюбування і піару претендента та підтримка майдану за конкретні справи і здобутки – може бути знайдено достойне кадрове рішення. Важливим також стане і фактор формування цілої команди заступників, в тому числі з активістів протестного руху які б водночас були профі в своїй галузі – хто зможе презентувати дієву команду і власну репутацію – той і буде запропонований на посаду голови місцевої адміністрації.

Віталій Світлик, політолог