П’ять років за… Роман Струц звинувачує міліцію у підроблених доказах по справі вбивства

Ще у 2010 році Романа Струца звинуватили у вбивстві валютника Руслана Макара в Івано-Франківську. Тоді 21-річний хлопець кричав, що не вбивав, що міліціонери фальсифікують докази у справі. Але суд повірив краплям крові на одязі Романа. Тепер вони десь зникли.

Результати експертизи – внизу публікації, пише Репортер.

Минулого тижня в Івано-Франківському міському суді Роману Струцу змінили запобіжний захід – із тримання під вартою на домашній арешт. У скаргах проти міліціонерів Роман писав, що його катували у міськвідділі, аби зізнався у тому, чого не робив. Також він заявляє, що саме міліціонери накапали крові вбитого на його одяг.

Лише зараз з’явилася надія на те, що Струца виправдають. Речові докази, вилучені в його квартирі, повернули зі столичної експертизи. Там мали дослідити, чи кров убитого потрапила на одяг Струца під час бійки, чи навмисно – за допомогою шприца, як вважають рідні й сам обвинувачений. Але на одязі немає не тільки крові, а й частин матерії, де плями були раніше. На фото у результатах експертизи на светрі й штанах – лише дірки.

Зараз Роман на волі, але з елект­ронним браслетом на нозі, ввечері з дому не виходить – з 18:00 до 8:00. Він поділився із «Репортером» власними думками стосовно ходу справи та розповів про вин­них у тому, що віддав п’ять років свого життя СІЗО. Адже те, що Роман удома, не означає, що справу закрили, а його виправдали.

Лом, пляшки і зброя

У січні 2010 року на вулиці Миколайчука в Івано-Франківську невідомі ввечері накинулись на валютника Руслана Макара, побили його та відібрали значну суму. Через тиждень він помер у лікарні, не прийшовши до тями. А в березні того ж року у франківця Василя Гошовського, якого тоді підозрювали у хуліганстві, при обшуку вдома знайшли 100 тис. грн. Той сказав, що гроші належать його товаришу Роману Струцу.

«Гошовський показав на мене і тому став свідком у справі по вбивству, – каже нині Роман. – Їм було байдуже, кого робити винним. Знайдені гроші належали Гошовським, окрім цих грошей удома не знайшли ні копійки. Спочатку Василь та його батько свідчили, що то кошти сімейні, а потім сказали, що їх дав я. Він не винен, його просто залякали».

За словами Романа, 31 березня та 1 квітня 2010 року в міськвідділі міліції на вулиці Бельведерській його катували правоохоронці. Струц не боїться називати їхні прізвища, хоч там і є люди, які зараз на посадах.

«Між руками та під колінами просували залізний лом і підвішували між сейфами. Це робив і Прокопчук, тепер начальник міськвідділу міліції. Тоді я не знав, хто це, але тепер я їх усіх знаю добре, бо пізніше вони приходили до суду як свідки, – говорить Роман Струц. – Били пляшками з водою. Коли отямився, то пропонували підписати явку з повинною. Між пальцями пхали клапті паперу, підпалювали. На голову натягували кульок, перекриваючи повітря. Розмахували зброєю. Я питав їх: «Що ви робите, ви ж міліціонери?!». Казали – підпишеш документи, перестанемо, а ні – то повеземо до лісу. Грозили, що сяду на 15 років, а відпустять – хіба коли квартиру продам».

«Репортеру» Ростислав Прокопчук сказав, що мав стосунок лише до обшуку в домі Струца.

Сам Роман говорить інше: «Він віз мене до Тисменицького суду. По телефону казав комусь, що має там «свого» суддю. Суддя Струтинський дав мені тоді чотири дні адмінарешту. А потім Прокопчук возив мене у відділок міліції у Тисмениці, де в мене брали відбитки пальців. І бив мене на Бельведерській разом з іншими».

А «інших» було багато, каже Роман:

«Петро Марухній, колишній начальник відділу карного розшуку Івано-Франківського міськвідділу, його підлеглий Володимир Атаманчук. До речі, обоє відсиділи за фальсифікацію розкриття злочинів. Андрій Редько, раніше заступник начальника міськвідділу. Оперативник Юрій Олійник, Василь Фелик – тоді начальник міськвідділу. Мене били всі».

Поки не звільнять

Роман Струц вважає, що на його місці міг опинитися будь-хто.

«Міліціонери питали в моєї мами, чи маємо серйозних знайомих, чи маємо гроші. А ще мене відпустили б, якби я вказав на когось, як це зробив Гошовський, – стверджує він. – У міліції Марухній пропонував мені написати будь-яке прізвище та йти додому. Я не міг звинуватити когось, хто не винен, бо я віруючий і не можу оббріхувати. Пізніше Марухній сказав, що кров на моєму одязі з’явиться там, де я й не підозрюю…».

Паперів Струц не підписав. Його тіло було синім від побоїв, лице розцарапане, рука напухла. Це, каже Роман, бачила на засіданнях і суддя Іванна Ковалюк. Він говорив у суді про катування, називав оперативників. 8 квітня 2010 року суддя Ковалюк винесла додаткову постанову «на виявлені порушення вимог закону під час затримання за підозрою у вчиненні злочину Романа Струца».

Як йдеться у документі, «під час затримання працівники міліції, які причетні до цього, допустили ряд грубих порушень КПК України і ознаки службових злочинів». Але вже 22 квітня прокуратура заявила про відмову у порушенні кримінальної справи. У прокуратурі тоді зазначили, що слова Струца «об’єктивного підтвердження не знайшли».

До 12 квітня 2010 року Роман був у ізоляторі тимчасового тримання, потім – понад п’ять років у слідчому ізоляторі.

«У СІЗО було добре, звісно, порівняно з міськвідділом. Ті, що насправді вбили валютника, напевно, ходять і сміються з мене, – каже обвинувачений. – Якщо таке сталося зі мною, то таке було не раз, і не тільки у Франківську. Міліціонери провели мене через коло брехні, насильства. Зараз вони надіються, якщо мене відпустять, то я не матиму претензій. Але не буде такого. Я йтиму до кінця, поки їх не звільнять. Навіть нехай не посадять, але звільнять. Я не хочу, щоб у моїй країні хтось страждав через таких міліціонерів».

Експертиза дірок

Наразі Роман звикає до волі, планів на майбутнє поки не будує.

«Ходжу по вулиці, дихаю свіжим повітрям. Ще тиждень-другий звикатиму до свободи, – говорить він. – Єдине у голові – добитися правди і справедливості».

За матеріалами справи, кров убитого експерти брали на досліди кілька разів. Ініціатором бувВасиль Фелик, не так давно начальник обласної міліції. Речі Романа досліджували теж за ініціативою Фелика, хоча таке право мав лише слідчий. Мало того, одяг Романа, який вилучили франківські оперативники, потім два дні був невідомо де – у міліції «Репортеру» й тепер казали, що не пам’ятають, коли й кому передали речові докази.

При дослідах експерти вирізають ділянки одягу, на яких ймовірно є сліди крові. Але франківські правоохоронці направили у Київ одяг Романа просто з дірками на тих місцях, де мала бути кров. А мати підсудного Жанна Струц ще й заплатила за експертизу 2999 грн.

«Репортер» таки спробує з’ясувати, куди поділися шматки матерії з одягу Струца, на яких раніше була кров. Чи винні у цій пропажі експерти, які робили досліди ще у 2010 році у Франківську, чи міліціонери, які направляли речі на досліди.

Наступне засідання у справі Романа Струца – 21 липня цього року.