Патріарх Філарет: Якби не існували Київський Патріархат і УГКЦ, то Путін уже б підкорив Україну

На Прикарпатті із Першосвятительським патріаршим візитом побував предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Патріарх Київський і всія Русі-України зазначив, що його архіпастирський візит в Івано-Франківську єпархію відбувається щороку.

Тут його святість має нагоду поспілкуватись із архієреями і вірними. Манявський скит як духовний центр паломництва з кожним роком все більше притягує до себе вірних не тільки з Галичини, але й з усієї України. Це значить, що Манявський скит духовно впливає на всю Україну. Після спільної молитви патріарх зустрівся іх пресою і поділився своїм баченням теперішньої ситуації в країні, а також звернув увагу на процес об’єднання Української православної церкви Київського патріархату із Українською автокефальною православною церквою, котрий, імовірно, відбудеться вже у вересні цього року. Подаємо найцікавіші фрагменти з прес-конференції, пише Західний Кур'єр

«Миру в неволі нам  не треба»

Всіх сьогодні турбують події, які відбуваються на сході. Церква, яка завжди була з народом, є і буде, у цих складних умовах підтримує український народ і зокрема українську армію. Коли ми на Всеукраїнській раді поставили питання про збір коштів українській армії, то предстоятель Московського патріархату митрополит Онуфрій сказав, що вони не будуть цього робити. Чому? Тому що вони не хочуть, бо, за його словами, наша армія слабка. Тоді я йому пригадав, що під час Другої світової війни російська церква збирала кошти на танкову колону і на ескадрилью. Тоді вона чомусь не боялась, що радянська армія слабка. З цього видно, що вони просто не хочуть підтримувати нашу армію. Якщо вони і підтримують, то тільки біженців і сепаратистів на сході. Не хочу говорити про весь Московський патріархат, бо серед них є і патріоти.
УПЦ КП активно підтримує армію, біженців і дітей. За час війни ми зібрали понад 50 тисяч тонн гуманітарної допомоги. Крім того, ми відправили в армію майже 100 автомобілів швидкої і мікроавтобуси. Наші священики і греко-католицькі перебувають у військових частинах добровольчих батальйонів, де звершують служіння, спілкуються із воїнами, підтримують їх дух, моляться. І цим самим Церква бере участь у захисті України.

Хочу зазначити про різницю у погляді на події на сході між нами, УГКЦ, УАПЦ, з одного боку, і Московським патріархатом – з другого боку. Наша позиція така: іде боротьба наших українських сепаратистів з українською владою. А з другого боку йде пряма агресія з боку Росії. Ми її бачимо в тому, що на Донбасі присутня російська військова техніка: танки, гради, смерчі, урагани. Ніхто не може сказати, що це зброя сепаратистів. Крім того, на Донбасі зараз є понад 50 тисяч представників російських спецслужб. Тому є явні докази російської агресії до України. Наша Церква називає причиною сепаратистів. Московський патріархат каже, що агресії нема, а йде громадянська війна. Якби не було російської присутності, то ми б цю проблему давно вирішили. Хочу наголосити, що Путін обманює свій народ, Європу і весь світ, коли каже, що Росія не воює з Україною.
Війна закінчиться, і Росія Україну не переможе з тієї причини, що наша армія обороноздатна. А по-друге, український дух настільки сильний, що його зламати російські спецслужби не можуть. Тому Путін помиляється: він не врахував український дух. Не треба забувати, що з нами Європа і Америка. А Росії воювати з ними нема сил і духу.

Ми молимось за мир і хочемо миру, але миру в свободі, в незалежній державі. Миру в неволі нам не треба. Навіть у Гімні закладені слова: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу». Прийшов час, коли ці слова стають дійсністю.

«Повинні погодитися без всяких умов»

На фоні війни на сході продовжується процес об’єднання УПЦ КП з УАПЦ. Коли почалася війна, наш Синод звернувся до Автокефальної Церкви з пропозицією об’єднатися в одну православну українську церкву. Керівництво Автокефальної Церкви на своєму помісному соборі відповіло нам, що вони за об’єднання. Наші церкви утворили комісії і підтвердили, що ми за об’єднання. Тоді й призначили скликання Об’єднавчого Собору на 14 вересня. Але комісії не мають права, згідно зі статутом, скликати собори. Тому потрібно, щоб Київський патріархат і Автокефальна церква підтвердили скликання собору. Наш Синод підтвердив, як визначили комісії, до 30 червня. Автокефальна Церква попросила відтермінувати до 9 липня. Архієрейський Собор УАПЦ повинен прийняти рішення про прийняття чи неприйняття згоди. Якщо не підтримає або поставить умови явно для нас неприйнятні, то тоді Об’єднавчого Собору не буде. Тільки не з нашої вини. Комісії домовилися, що всі питання повинні вирішуватися на Об’єднавчому Соборі. Якщо Автокефальна церква щиро бажає об’єднання, то вони повинні погодитися без всяких умов.

У процесі об’єднання Київського патріархату і Автокефальної церкви негативну роль відіграє Москва, бо вона не зацікавлена в об’єднанні українського православ’я в єдину Церкву. Росії вигідніше мати роз’єднане православ’я. Тоді їм легше боротися з Україною. В інакшому випадку Росія ніколи не підкорить Україну, і в Москві це добре знають.
Це тільки початок об’єднання українського православ’я. продовження – об’єднання із Московським патріархатом. Ми всі православні повинні утворити одну православну церкву. Цього страшно боїться Москва. Коли Путіна запитали про гарантії безпеки Росії, він сказав, що це ядерний щит і Церква. Церква є гарантом того, що якщо вона підпорядкована Москві, то Росія підпорядкує Україну. І якби не існувало Київського патріархату і Греко-католицької церкви, то думаю, що Путін уже б підкорив Україну.
На зло ворогам, процес об’єднання уже почався, але не зверху, а знизу. Зараз ми бачимо, що десятки тисяч православних Московського патріархату переходять у Київський патріархат. Це відбувається спокійно в обласних центрах, віруючі переходять безболісно. А ось у селах іде боротьба. Храм один, громада хоче перейти, а якась група залишається і починає боротися за храм. Керівництво Московського патріархату вважає, що це є захоплення храмів. Це неправда, захоплення нема.

Не зійшлись на назві?

Автокефальна Церква ставить умову – збереження назви авфтокефальна. Ми не підтримуємо цього, бо в назві Українська православна церква Київського патріархату уже закладено слово «автокефальна». Нема патріархатів неавтокефальних. Якщо взяти Константинопольський патріархат, то там нема слова автокефальний. Так само румунська, болгарська, сербська, російська, грузинська та інші не вживають цього слова у своїх назвах. Бо це буде масло масляне або неграмотна назва. Ми пішли на поступки і погоджуємось, що єпархії УАПЦ, які з’єднаються, можуть у своїх статутах зберегти слово «автокефальна».

Їхня друга умова – по 50 відсотків делегатів від обох церков. Ми  на це не згідні, бо це не справедливо. Київський патріархат підтримує 44 відсотки населення України, а УАПЦ – 1,2 відсотка. Це величини неспівставні. Як може бути на Соборі однакова кількість делегатів? Ми пропонуємо від 15 зареєстрованих парафій одного делегата. В Автокефальній церкві зареєстровано 1200 парафій, але реально їх є не більше 600. Це статистика державного органа, котрий рахує парафії за статутами, а наших багато парафій на Галичині зберегли у своїх статутах назву автокефальна. За пропозицією спільної комісії у нас на соборі буде понад 300 делегатів, а в них до 100. Крім того, комісія винесла пропозицію, що рішення приймається більшістю. А більшість буде за Київським патріархатом. Тому вони перебувають у такому важкому стані.
Греко-католицька церква до цього об’єднання не має ніякого відношення. Тому що мова йде про українське православ’я. А об’єднання з Римо-католицькою церквою, яку очолює Папа, можливе, але на рівні всього православ’я і всієї Римо-католицької церкви. Окремі помісні церкви не можуть вирішити таке питання, бо це не в нашій компетенції. Перед нами стоїть завдання не про об’єднання православної і греко-католицької, а про те, щоб ми разом захищали одну Українську державу. Поки що ми в цьому питанні єдині.

Запасний варіант

Якщо Собор не відбудеться і вкотре УАПЦ відмовиться, тоді ми будемо вирішувати питання, чи варто взагалі вести переговори. Бо є інший шлях до об’єднання – перехід парафій Автокефальної церкви у Київський патріархат. Це більш реальний шлях. Зараз уже багато парафій переходять (в Івано-Франківській області ще таких фактів не зафіксовано). Якщо УАПЦ відмовиться, то процес приєднання все одно продовжиться до повного завершення.

Умови нашого об’єднання такі, що духовенство залишається на своїх місцях. Якщо митрополит Івано-Франківський Андрій керує сотнею парафій, то він і залишиться керувати цими ж парафіями. Якщо єпархія не має 30 зареєстрованих парафій і 25 священиків, то це не єпархія. Ми таких приймаємо як вікарних єпископів. Тоді вони будуть підпорядковуватися колишньому архієреєві УАПЦ сусідньої єпархіє. Для прикладу, вікаріатство закарпатське чи буковинське буде підпорядковуватися митрополиту Івано-Франківському Андрію. А якщо по сусідству немає великої єпархії, як у Полтаві, тоді вони будуть підпорядковуватися архієрею Київського патріархату. Наші пропозиції схвалені Вселенським патріархом. Їх вважають розумними і справедливими і закликають УАПЦ об’єднуватися. Якщо не відбудеться об’єднання, то Вселенський патріарх не припинить допомагати Україні в цьому процесі. А це значить, що ми ведемо свою церковну політику на визнання Київського патріархату як автокефальної церкви. Тоді і Московський патріархат піде на об’єднання. Чому? Бо їх архієреї кажуть, що УПЦ КП неканонічна, бо не визнана світовим православ’ям. Коли нас визнають, то питання постане так, що, будучи українцями, вони їдять український хліб, а служать російському пану.