Переселенці з Криму: Ми не хочемо жити в Росії
.jpg)
Через події в країні деякі жителі південно-східних областей змушені були залишити власні домівки і шукати притулку деінде. Нині вони живуть без будь-якої визначеності у майбутньому, часто на утриманні в чужих людей, сподіваючись на сторонню допомогу, а також на присвоєння статусу біженців всередині держави.
«Ми поїхали ще тоді, коли розпочалися події в Криму, - розповідає колишня жителька півострова, Фатімі (прізвища жінка просить не називати, адже має підстави не довіряти нинішній владі Криму). - Спочатку до Києва, пізніше були у Вінниці, а далі нам порекомендували поїхати в Івано-Франківськ. Люди тут привітні, без жодних роздумів простягнули руку допомоги, запропонували помешкання, допомагають і підтримують постійно».
Фатімі зауважує, що переселенці сподівалися на швидке завершення конфлікту в Криму. «Але нині бачимо, що все начебто повисло в повітрі, - ділиться жінка. – Від самого початку всі події на півострові сприйняли дуже негативно. Крім того, були занепокоєні відсутністю дій з боку українського уряду. Пізніше припускали, що конфлікт може перерости у воєнні дії, тому намагалися якнайшвидше врятувати дітей».
Через деякий час колишні жителі півдня зрозуміли, що відбулася анексія півострова. «Ми не хочемо жити в Росії і повертатися на територію, яка вже стала російською – теж не можемо, - продовжує Фатімі. - Адже вважаємо, що там немає демократії, лояльного відношення до громадян, людей зомбують через медіа, а по телеканалах транслюють неправдиву інформацію. Тому не хочемо виховувати своїх дітей в такій обстановці».
Жінка зазначає, що приїхала з чоловіком, мамою і двома маленькими дітьми, віком одного і трьох років. Розповідає, що дуже важко опинитися в такій ситуації, коли не знаєш, чого чекати попереду. Все, до чого звик, де виріс, роботу, друзів, родину - довелося зоставити позаду.
Нинішню ситуацію сприймає так, що Росія продовжує звичну для неї політику. «Ще починаючи від Катерини Росія захоплювала землі і жорстоко поступала з різними народами, - продовжує жінка. - Тому нічого доброго від обіцянок Путіна про те, що він реабілітує кримсько-татарський народ, ми не чекаємо. Крім того, бачимо, як він себе поводить на сході України, дає одні обіцянки, а після цього відбуваються зовсім протилежні дії. Думаю, що ніхто в Україні не чекав такого відношення від сусіда».
Відмінностей між людьми на півдні та заході країни жінка не відчула. Хіба наголошує, що тут жителі трохи толерантніші, терпиміше ставляться один до одного. Відзначає й те, що переважна більшість спілкується українською мовою. «В плані людських відносин відмінностей практично немає. Лише з точки зору релігійних переконань. Тут одні свята, а ми святкуємо інші. А з наближенням посту ще більше відчуваємо віддаленість від дому».
