Перетягування дороги або Як на Прикарпатті бунтують проти бездоріжжя

У середу, 13 травня, люди перекрили всі в’їзди-виїзди з Косівського району. Вони бунтували проти поганих доріг і вимагали віддати їх на утримання громади. Водії та пасажири були з протестувальниками солідарні. Казали: якби не кермо, самі б долучилися до протесту, адже в районі – суцільне бездоріжжя.

Гроші зникають у столиці

Косівчани вперше провели такий масштабний протест – перекрили дороги, паралізувавши автомобільний рух, одразу в шести місцях. До їхньої акції долучилися й окремі громади сусідніх Снятинщини та Коломийщини, а також Городенківщини, пише Галицький кореспондент.

Люди, які вийшли на протест, не просто вимагали активних дій влади щодо ремонту доріг, вони пропонували власне вирішення проблеми. На початку березня всі села району об’єдналися у Комітет громад Косівщини. Це прототип реального місцевого самоврядування, вважають сільські голови, саме тому вони долучилися до створення організації. Відтак вони ініціювали громадський рух "Спільна дорога", щоб зрушити з місця ремонт знищеного асфальтного полотна на шляхах.

Протяжність доріг на Косівщині майже 400 кілометрів. Активісти підрахували: дорожній збір лише з їхнього району складає 150 млн. гривень, а на обслуговування доріг повертають не більше 0,5% від цієї суми. Оподаткування з транспортних засобів, 50% якого перераховувалось місцевим радам, зняли, а натомість діє так званий податок з реалізації пального, кошти з якого у повному обсязі йдуть у державний бюджет, майже не повертаючись на місця.

Два місяці тому координатори Комітету громад Косівщини підготували звернення до президента та уряду з вимогою пояснити обмеження фінансування та повернути його разом з дорогами у власність громади. Час минув, але ні поради, ні розради вони не отримали.

"Уряд ігнорує громаду Косівщини, а це понад 100 тисяч мешканців. Звернення ми відправили, а відповіді немає, – обурюється координатор комітету Олександр Вуйцік. – Раз нас не чують, тоді нехай побачать. Ця акція – це демонстрація нашої позиції".

За підрахунками Вуйціка, на ремонт тамтешніх доріг держава на рік виділяє 1,5-2,5 млн. гривень. А Косівський район у держбюджет перераховує 150 мільйонів гривень. Тож Комітет запитує: хто за що платить та хто куди виділяє гроші?

Активіст запевняє, що громада готова створити комунальне підприємство, яке самостійно освоюватиме кошти та ремонтуватиме дороги. Лише тоді, на його думку, корупційна складова при розподілі грошей у дорожній сфері буде знищена взагалі. "Ми хочемо достукатися до президента і довести, що не є дотаційним районом, готові об’єднатися та використовувати свої гроші", – підсумовує Олександр.

Швидка не встигає, катафалк трясе

Життя на периферії не тішить. Понищені від бездоріжжя машини, аварії, швидкі не встигають на виклики. Навіть коли везуть покійника на цвинтар – труну з боку в бік кидає… Водії транспортних засобів постійно об’їжджають величезні ями, створюючи аварійно небезпечні ситуації.

Складність ситуації полягає в тому, що ці дороги перебувають у державній власності, є в підпорядкуванні Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області та, відповідно, фінансуються з державного бюджету. Підсипати щебеню, не те що прокладати асфальт, село самотужки не може.

Старі Кути – крайній пункт на межі з Буковиною. Його війт, а заодно голова Асоціації сільських голів Косівщини Григорій Лаврук каже, що з нового року села залишили без засобів для існування. Бюджет перевели на самофінансування, про державну субвенцію на ремонт дороги взагалі забули, залишки – на нулі. У Старокутській сільраді, зокрема, залишилося 300 тис. гривень. Цифра доволі мізерна, хоча ця сільрада ще вважається однією із найприбутковіших.

"Було звернення Комітету до президента, прем’єр-міністра і профільного міністерства. Відправили листи і чекаємо відповіді. Хоча ми знаємо, що на Івано-Франківщину виділили немалі кошти – понад 300 млн. гривень. З них на Косівський район на дороги державного значення мають розподілити  більше 100 млн. гривень", – з надією говорить Лаврук.

Латка на латці

Щойно трапляється надзвичайна ситуація, дорожники та керівники району майже миттєво прибувають на місце. Бездоріжжя пояснюють відсутністю коштів, виправдовуються, що на річне утримання доріг в Івано-Франківській області виділяють 73 млн. гривень, а це лише 15% від потреби.

Перший заступник начальника Служби автомобільних доріг Івано-Франківської області Любомир Семенів навіть не намагається приховати, що жодного капітального ремонту цього року підприємство не робитиме. Дороги лише лататимуть, і ямковий ремонт, за його прогнозами, протримається до зими.

"На сьогодні немає такого механізму, аби передати державні дороги на баланс людям. Буде проведена дорожня реформа, коли деякі дороги будуть передані місцевим органам самоврядування, і тоді вони зможуть проводити ремонт", – каже Семенів. Коли відбудеться таке нововведення, він не знає. Дорожник розтлумачує, що на баланс зможуть передати лише дороги місцевого значення, а не міжнародного. Жодних юридичних підстав передати дороги у власність громаді наразі він не бачить.

Голова Косівської РДАЗеновій Томащук вважає, що прохання горян надати їм більше автономії, повернути податки на місця та передати опіку над шляхами – поза законом. Громада не може обслуговувати державні дороги, а комунальні та дороги місцевого значення мають обслуговуватися з бюджетів інших рівнів. "Громада може брати участь у роботах, які виконуються, але повністю зобов’язання щодо утримання доріг вона на себе взяти не може", – наголошує Томащук.

Емоції людей керівник району розуміє: суцільне бездоріжжя – то наболіле. Визнає, що дороги державного значення в районі не ремонтувалися роками, лише підрихтовувалися окремі ділянки, вкрай небезпечні для проїзду. Між тим, чиновник твердить: є закон і його слід виконувати.

На завершення Зеновій Томащук повідомляє, що в державному бюджеті на 2015 рік було закладено 700 млн. гривень на ремонт доріг у чотирьох областях так званого Карпатського регіону. Але наразі з невідомих йому причини розподіл грошей зупинився. Якби роботи з їх освоєння розпочалися швидше, то, можливо, цієї акції не було б, додає він.

Далі буде?

Цього разу рух транспорту на Косівщині був паралізований на дві години. Тим часом протестувальники налаштовані рішуче. Кажуть: якщо їх не почують – бойкот більше не обмежуватиметься якимись часовими рамками. Трасу, що сполучає Прикарпаття з Буковиною, перекриють на кілька діб.

Комітет громад Косівщини також вирішив звернутися за підтримкою до Євросоюзу і вже підготував відповідного листа до голови Європейської Ради Дональда Туска. Наприкінці травня кілька фахівців ЄР з реалізації місцевого самоврядування обіцяли приїхати на Косівщину та вивчити ситуацію.

Уряд запровадив децентралізацію – передачу значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Але повноваження надають, а бюджети міліють… На жаль, органи місцевого самоврядування на цей процес не мають жодного впливу, хоча приймають і шлють десятки звернень як у відповідні державні структури, так і до перших осіб держави.