«Пральня» для мільйонів
Всі екологічні біди Калуша — від захланного чиновництва.
Кілька рясних травневих дощів — і Калуш, відчувши загрозу водозабезпеченню міста через руйнування так званого «добровлянського водозабору №1», зокрема одного з його виробничих блоків, знову згадав про те, що вже роками разом із селами Сівкою Калуською і Кропивником на державному рівні місто означене зоною екологічного лиха. Складається враження, що міська громада настільки ж патріотична і національно свідома, наскільки абсолютно байдужа до своїх щоденних проблем життєдіяльності. Бо важко й второпати, чому роками на бідах регіону нахабно і безкарно наживаються чиновнища, чиновники і чиновнички різного пошиву, а калушани відмовчуються чи літепло загрібають жар руками кількох громадських екологів-подвижників. Невже так важко зрозуміти, що Калуш зі своїми хронічними екологічними бідами — Домбровським кар’єром та хвостосховищами, гексахлорбензольним полігоном токсичних відходів і карстовими сюрпризами, екологічними ризиками від діяльності підприємств довкруж, тепер ще й із проблемами водозабезпечення, — насправді ставав для спритних посадовців просто зручною стежиною до чергових виборних посад чи безперебійною «пральнею» для відмивання мільйонів гривень.
Замість того, щоб невідкладно й оперативно вирішувати проблеми, районні і міські адміністратори направляли всі свої керівні потуги на десятки нарад, засідань, комісій, скликання екологічних сесій та складання захмарних фінансових кошторисів. і чекалиѕ на чергові державні грошенята. А обласні виконавські чільники покірно, як за командою «струнко», споглядали, як, імітуючи боротьбу з екологічними проблемами Калуша, рік за роком липкорукі міністри, заручившись підтримкою низки таких самих захланних і продажних наукових чи навіть громадських екологічних організацій, знаходили для бюджетних коштів бездонні приватні кишені.
Під лежачий камінь вода не тече...
Майже півроку тому в статті «Беззахисні водозабори» ми разом з місцевими екологами били на сполох, що навіть незначний паводок на річках Лімниці чи Чечві може завдати відчутної шкоди незахищеним ще після водяної стихії 2008 року міським водозаборам. Нас не почули. Аж після того, як один із добровлянських водозаборів не витримав паводкового натиску і місто відчуло на собі проблеми з водопостачанням, знову забідкалися. і вкотре причину екологічної біди почали шукати не у своїй чиновницькій бездіяльності впродовж п’яти років, а деінде. Наприклад, у раптовому скиді води на Чечвинському водосховищі на Рожнятівщині, яке орендує ТОВ «Карпатнафтохім», і
т. д. Таким чином видаючи наслідки за причини.
Тепер блукає інформація, що впорядкування водозаборів міста Калуша і їх захист від можливих паводків може обійтися в кругленьку суму — до 20 мільйонів доларів. Але ж ще у листопаді 2013 року голова обласної громадської екологічної організації «Грінпіс—Карпати» калушанин Роман Переймибіда після спільного із «Галичиною» моніторингу головних міських водозаборів — «хотінського», «добровлянського №1» і «добровлянського №2» — бив на сполох та констатував, що проблему захисту водозаборів добре знає керівництво і міста Калуша, і Калуського району: «Для її вичерпання вистачило б 30 мільйонів гривень. Адже загальна довжина незахищеної дамбою берегової смуги уздовж річки Лімниці на трьох водозаборах сягає не більше кілометра. Але, як кажуть, під лежачий камінь і вода не течеѕ». Зате час збігає немилосердно швидко і неспинно.
Роман ПЕРЕЙМИБІДА, голова ГЕО «Грінпіс—Карпати»:
— Збитки від зруйнованого у травні водозабору на річці Чечві, за попередньою оцінкою техногенної комісії з участю міських і обласних «еменесівців», і справді сягають 20 мільйонів доларів. А тоді, у дні травневої біди, з водозабезпеченням міста був, як кажуть, повний завал. Хоч воду у місто і подавали із діючих водозаборів. У місті дитячі садки не працювали, а у школах діти харчувалися сухпайками — навіть мити посуд у тій воді не дозволяли. Тепер, виглядає, ситуація стабілізувалася. Очікуємо засідання позачергової сесії депутатів Калуської міської ради.
До речі, в міській раді минулого тижня ми з’ясували, що міський голова ігор Насалик ще не повернувся з Києва, а його перший заступник і секретар міськради — у відпустках. Тож, на наш погляд, важко передбачити, коли збереться позачергова сесія і що від неї очікувати.
Вода — за графіком
Ситуація із водозабезпеченням міста Калуша наразі і справді надзвичайна. Так званий «хотінський» водозабір, мовою водників, зарезервовано, тобто законсервовано, «добровлянський №2» — на реконструкції, а місто напувають лише два блоки із пошкодженого нещодавнім паводком водозабору «добровлянського №1». Якщо хтось хотів би знайти у ситуації, що склалася, цапка-відбувайла в особі «Карпатнафтохіму» через раптовий скид води на орендованому підприємством Чечвинському водосховищі, то доречно згадати події п’ятирічної давності.
Страшна липнева повінь 2008 року збурила підйом рівня води в річках Лімниці та Чечві до п’яти метрів, але водозабори не зруйнувала. Бо захисні споруди — дамби чи кашиці — захистили об’єкти водозаборів, хоч самі й були пошматовані водною стихією. Чому ж цьогорічне травневе двометрове підняття рівня води у річках створило надзвичайну ситуацію?
Тому що водозабори були беззахисні — за п’ять років роботи з берегоукріплення чи відведення русла виконати так і не спромоглися. Тим самим ціна питання із водозабезпеченням міста Калуша відчутно зросла — на мільйони. Якщо в 2010 році для завершення післяпаводкових робіт з берегоукріплення треба було орієнтовно 16 млн. грн., то вже торік — до 30 млн. грн. А скільки бюджетних коштів знадобиться вгепати після нещодавнього руйнування одного з блоків на «добровлянському водозаборі №2»? Адже йдеться вже не лише про берегоукріплення і відведення русла Чечви, а й про збитки виробничі. А «Водотеплосервіс» — міське комунальне підприємство, і мільйони попливуть з міського бюджету Калуша.
Олександр МИКИТИН, виконувач обов’язків головного інженера КП «Водотеплосервіс»:
— Наразі виконуємо за свої кошти першочергові заходи, погоджені міською комісією з техногенно-екологічної безпеки. Адже 350 метрів труби великого діаметру паводком просто розкидало по руслу ріки. Калуш переведено на водопостачання за графіком. Бо один блок «добровлянського №1» водозабору працює навіть не на 50 відсотків. А блок №2, чи, як ви його називаєте, «добровлянський водозабір №2», перебуває на реконструкції і води не подає, «хотінський» — зарезервований і вже три місяці не працює. Тож місто «напуває» водозабір «добровлянський №1» — подає приблизно по 800 метрів кубічних води на годину. Таким чином, ми не встигаємо закачувати воду на деякі резервуари міста. Важко сказати, коли ситуація може стабілізуватися. Бо першочергові заходи передбачають передусім відведення русла ріки від труби. Ми ж лише позбирали труби в руслі та позвозили. Хоч є ще три труби, які так замулені у руслі ріки, що не можемо до них добратися транспортом. Ми ще свої збитки не оцінювали. Але, наприклад, за проектом 2010 року кошторис з відновлення берегоукріплення становив 16 мільйонів гривень, проте тоді гроші не виділили. Тепер вартість зросла приблизно до 25 мільйонів. Тож для виділення коштів оперативно готуємо проект.
За такої ситуації, коли жителям Калуша доведеться перебути літню спекоту з водопостачанням за графіком, їм треба молитися, щоб до осінніх злив проблему було вичерпано, а громадським та екологічним організаціям — публічно контролювати кожну державну копійку. Бо хвороба липкорукості у деяких чиновників, кажуть, невиліковна.
