Прикарпаття ховає втікачів
Івано-Франківщина готова приймати біженців, змушених полишати рідні домівки. Для цього в області вже п’ять місяців діє Координаційна рада з надзвичайних ситуацій.
Штаб ради раніше дбав про приїзд людей із Криму, а нині ледве встигає приймати втікачів з південного сходу. Загалом, до нас приїхали 58 родин із Луганська та Донецька. Волонтери займаються їх розселенням, адаптацією, навчають жити без страху.
Життя під кулями
При логістично-інформаційному центрі Координаційної ради діє «гаряча лінія». Тут працюють волонтери, які щодня спілкуються із сотнями східняків. Якщо раніше вони вивчали ситуацію, то зараз все частіше по той бік дроту чути вибухи та істеричний плач. Зазвичай просять про допомогу, а часто не знають, куди потрапили.
«Недавно мама трьох дітей подзвонила. Каже, вони живуть недалеко від Слов’янська, там все потрощено. Питає, чи можуть вони до нас приїхати, - розповідає керівник логістично-інформаційного центру Ганна Крисюк. - Місця для поселення у нас закінчуються. Якщо з Криму молоді сім’ї приїжджали, то зараз багато пенсіонерів. Розуміємо, яку відповідальність на себе беремо. Попри те, що вони мають соціальні виплати, їм набагато важче адаптуватися, знайти роботу та житло».
Перший період перебування переселених – сім днів. Цей час виділений на адаптацію, спецперевірку документів. Тим часом дітей оглядає педіатр, людям облаштовують побут. В логістичному центрі пояснюють: доки люди не пройдуть спецперевірку, їх не поселяють до івано-франківських родин. А чоловіків зі сходу взагалі просять не приїжджати сюди.
Офіційно зареєстровано 400 осіб, які тимчасово мешкають на Прикарпатті. Понад дві сотні вже повернулися додому. Зазвичай це кримчани. Цифра «плаваюча», адже люди мігрують щодня. Одні від’їжджають, а інші в пошуках миру готові їхати до чужинців, аби убезпечити життя дітей. Багато з них приїхали до родичів, тому опіки від влади не шукають. Вірять, що приїхали не на завжди.
З області в область українці мігрують півроку, а жодних затверджених державою документів, які б надавали їм не те, що статус, а хоча б права, досі немає. Івано-Франківська область єдина, яка працює за форматом підписання тристоронньої угоди. Її підписує людина, яка поселяється, той, хто приймає, та представник Координаційної ради. Кожен із підписантів має права та обов’язки, документ засвідчує, що приїжджий офіційно потребує соціального супроводу та допомоги від державних структур. Не виключено, що тимчасова реєстрація сприятиме отриманню субсидій чи соціальної допомоги під час їх призначення. До речі, довідки у банку чи в департаменті соцполітики видавали саме на основі тристоронньої угоди.
Без України не повернуся
Ельвіна Танташова з дворічною донечкою Регіною та батьком на материкову Україну приїхала з Ленінського району, село Вулкановка.
«Вулкановка - це між Керчю та Феодосією, але ближче до моря, - пояснює 31-річна кримчанка. – Коли ми їхали з дому, то загрози життю не було. Але тато боявся, що Росія знову виселятиме татар з обжитих територій. Свою внучку він дуже любить і, аби не відправляти в далеку дорогу нас самих, прийняв рішення їхати також». Каже, родина розірвана, бо вдома залишились оберігати два будинки мати та брат.
Спершу їх прихистила івано-франківська родина, згодом вони переселилися в комунальний готель «Бандерштат». Нині невеличка сім’я винайняла на місяць маленьку однокімнатну квартиру на Набережній. А стіни тимчасового житла, куди поселили їх одразу після приїзду, вони полишали з острахом. Утім, в тристоронньому договорі йдеться про забезпечення житлом на період адаптації тимчасово переселених на термін 7-14-21 день…
«Нам пропонували житло в селі. На Городенківщині жіночка старенька із хворим сином живе, просила до неї переїхати. Тато був там, каже, далеко добиратися, і запевняє, що поруч із сином-інвалідом мені з маленькою дитиною буде важко жити», - каже Ельвіна. Нещодавно нам знову запропонували доглядати за будинком на Коломийщині. Чоловік їде на заробітки, просив на хазяйстві побути. Все для життя там є, і умови прийнятні, але проблема в тому, що дитячих садочків немає. А тато вічно опікувати не буде, треба шукати роботу.
Зараз сім’я живе на батькову пенсію та соціальну доплату на дитину. Більшість із тих, поруч з ким мешкала Ельвіна, вже влаштувалися на роботу. Вона теж готова працювати, але куди подіти дворічну дочку на той час, не знає. «Ми завжди були проукраїнськими, не визнаємо Росію в Криму, і як тільки півострів повернуть, ми поїдемо додому», - каже Ельвіна.
Алгоритм дій
Більшість кримчан повернулася на півострів, ті, хто залишився, шукають засоби до існування. Нині в Координаційній раді виробляють алгоритм дій, як надати допомогу тим, хто тікає від життя під дулом автомата.
Усім, хто перебуває на офіційному реєстрі в області, виплачують одноразову фінансову допомогу. На кожного, незалежно від віку, видають півтисячі гривень. Першу частину перерахували до Великодніх свят. Гроші отримали 173 особи, допомогу на суму 86 тисяч 500 гривень отримали 63 сім’ї. Нині затверджують другий етап соціальної фінансової виплати, кошти шукають в обласному бюджеті.
«Уточнений список складається, зараз у ньому 126 осіб. Чоловіки працездатного віку у цей перелік не входять. Їм пропонують будь-які можливості влаштуватися на роботу. Гуманітарну чи спонсорську допомогу отримують усі», - стверджує директор обласного департаменту соцполітики Ярослав Лаган.
Упродовж півроку за допомогою звернулося 327 сімей-втікачів. Їм надають консультації спеціалісти міграційної служби та соцполітики, допомагають з зайнятістю, а душу лікують психологи. В Координаційному центрі переконують, що сил у них достатньо, щоб продовжувати роботу і надалі.
