"Самооборона": все для фронту, все для перемоги

Поїздками на схід уже нікого не здивуєш. Ми починаємо звикати до стрілянини, вибухів, смертей, що переросли у статистику. До людей, які з мінімальним набором речей залишають життя позаду і вирушають кудись у невідомість. До необхідності допомагати іншим, адже кількість тих, хто потребує підтримки, зростає в геометричній прогресії щодня.

Багато громадських організацій та волонтерів допомагали від самого початку: координували збір коштів, закуповували необхідне, передавали в зону АТО. Інші виникли порівняно недавно на фоні ситуації, коли люди готові віддавати останнє, аби допомогти іншому. Наміри і діяльність деяких з цих організацій викликають сумніви, але сьогодні ми поговоримо про тих, хто справді жертвує власним часом, допомагаючи військовим, і на ділі доводить правдивість своєї роботи, пише Галицький кореспондент.

Перевірених організацій, які допомагають учасникам АТО вже понад півроку, ми нарахували дванадцять. Почнемо із "Самооборони" Івано-Франківська та області. Діяльність цієї організації розпочалася ще під час Майдану. Члени "Самооборони" активно впливали на революційні процеси, а після початку російської експансії почалася їхня співпраця з військовими.

У магазинах стартували акції зі збору продуктів та всього необхідного. Приміщення в ОДА, де розміщений пункт прийому допомоги, постійно заповнений продуктами харчування, одягом, взуттям, засобами гігієни та іншими потрібними речами, які регулярно транспортуються на схід.

Заходів і акцій зі збору коштів та продуктів харчування, організованих "Самообороною", було доволі багато. Більше того, щоразу запроваджуються нові способи допомогти військовим. Останній із них– різдвяний вертеп.

Прифронтова коляда

З 4 по 14 січня в зоні АТО проводився "фронтовий вертеп". Координатор "Самооборони" Івано-Франківська Юрій Лоп'янецький (його знають як Тихого) розповідає про те, що за десять днів відбулося 28 виступів вертепу, деякі з них проходили на блок-постах при температурі майже мінус 30.

"Важко стояти на КПП і при температурі мінус 25-30 градусів та сильному вітрі нести вахту, – каже Лоп’янецький. – Бачив хлопців зі значними обмороженнями та поранених з ампутованими руками і ногами".

За його словами, не було таких частин, військових формувань чи добровольчих корпусів, де не служать хлопці із Прикарпаття. Побут дуже різниться. Одні живуть у доволі пристойних умовах, інші - в землянках чи палатках.

Запам'яталися очі хлопців, щирі, неприховані емоції, особливо тих, хто родом із Західної України. "Хотілося на таке велике релігійне свято подарувати військовим частинку домашнього тепла, затишку. На війні людина стає холодною, а такі речі, як вертеп і розуміння того, що учасники дійства проїхали через цілу країну, щоб подарувати їм частинку дому, розтоплюють кригу на душі", – наголошує самооборонівець.

За час перебування на сході самооборонівці також відвідали два госпіталі з пораненими бійцями та виступили в будинках сиріт. І діти, і дорослі були вражені побаченим. Адже такої традиції, як вертеп, на сході не збереглося.

Лоп'янецький каже, що їх всюди зустрічали приязно. Але на звичне для нас вітання "Христос народився!" там відповідали "С праздничком вас!".

"Ми й досі сильно програємо інформаційну війну, – ділиться враженнями Тихий. – Я не побачив, щоб з боку нашої влади велася проукраїнська політика на сході. Те, що стосується традицій, звичаїв, варто доносити до людей. Наприклад, проводити більше таких заходів, як вертеп, коляда, щоб люди знайомилися з ними, переймали традиції, звикали до українського".

А найтрагічнішою, відзначає волонтер, була остання його зустріч з тими однодумцями, з якими пліч-о-пліч проходили Майдан. "Це були два "двохсотих", один з Коломиї, а другий із Львівщини, які загинули під час обстрілу. Ми бачилися за кілька днів до обстрілу. Страшно було усвідомити, що ти знав людину, бачив її, а тут мить – і її вже немає".

Запитання без відповідей

Інший член "Самооборони", військовослужбовець з позивним Юх має військовий стаж 28 років. Він бачив Чечню та Придністров'я, а на сході України служив у другому взводі другої роти батальйону оперативного призначення ім. Кульчицького Нацгвардії. Каже, що після кожної війни залишаються однакові спогади, бо ніколи не звикнеш до того, що гинуть твої близькі друзі.

"Понад чотири години ми тримали оборону, надворі було мінус 28, – пригадує Юх. – У нас були лише автомати АК, без важкого озброєння, танків чи БТРів ми не мали дати ворогу пройти далі. На відео обстрілу в "Ютубі" ми побачили, як чеченці розказували, що їх штурмував польський спецназ. Насправді ж, у нас на машині були польські номери... Тоді ми втратили двох найкращих друзів, а десятеро наших були поранені".

Перед виїздом на бойові позиції Юх підходив до командирів і питав про озброєння, але відповіді не дочекався. "І серед нашого військового командування є багато підкилимних, продажних генералів, тому й немає злагодженості, – вважає Юх. – Буває, зустрічаю начальників, які купили погони та звання. Дехто приїжджає в зону бойових дій, сидить у штабі, в теплі, не уявляючи, що відбувається на передовій. Вони роблять документи учасників бойових дій. За таке треба судити! Такі люди є зрадниками, хамелеонами, не достойними носити звання офіцера. Вони ганьблять не лише армію, а й український народ!"

Військовий каже, що не може зрозуміти, як так: на сході – війна, а на території України й досі функціонують "путінські" банки. Відкритими залишаються магазини та інші установи, що належать родині Януковича. Чому досі на території Росії працюють заводи нинішнього президента? Чому здали Крим без єдиного пострілу? І чому винних у розстрілі на Майдані досі не знайшли й не покарали? Для нього все це – зрада!

"Війна на сході триватиме, поки нинішня влада та Генштаб не зміняться, – переконаний Юх. – Хто буде відповідати за Іловайський котел, за Небесну сотню, за замовчування, зраду і злиття інформації? А тих, хто говорить правду, називають зрадниками чи запроданцями і "пришивають" їм статті".

У військових виникає запитання, куди зникають кошти на армію. Те, що офіційно озвучують, не завжди є правдою. Як приклад, Юх наводить військові навчання, для яких отримав половину іржавих куль…

Юх не раз чув розмову про "третій Майдан". Адже хлопці обурені несправедливістю. На багато запитань є дуже мало відповідей.

Слід додати, що на сході чоловік отримав подвійне, кульове та осколкове, поранення в праву лопатку. Переніс три операції, готується до четвертої. Найближчим часом планує повертатися на схід. Юх зауважує, що треба віддати за все і сповна - за смерть друзів і за загарбницькі настрої на території України - тим, хто питає: "Зачєм ты прішол на мой земля?!" І з'ясувати, що вони загубили на нашій території і чому себе так вільно тут почувають...