Що не сказав Президент

Президент України Петро Порошенко підбив підсумки 2014 року. Похвально те, що глава держави з тим гамузом проблем, які сьогодні звалились на країну, вийшов на відкрите спілкування з пресою. Але відвертості Президенту все ж забракло.

За трохи більше ніж дві години 220 журналістам, які прийшли на прес-конференцію глави держави вдалося поставити 25 запитань. Більшість з них торкались гострих тем. Чи не вперше журналістська команда продемонструвала наступальний стиль. Хоча, звичайно, було помітно, що в жанрі «гострих запитань» наші ЗМІ почуваються ще не дуже впевнено. Що, власне, і дозволило Президенту «заговорити» ряд принципових для країни тем, як от питання Іловайського котла і зраду військового командування, бездіяльності призначеного ним Генерального прокурора, та визнання війни  з Росією «війною»…

Пропоную зупинитися на трьох питання, у відповіді на які Президент відверто «замовчав» правду.  

Про «Рошен» на російському ринку 

На запитання «Дня» про те, чи не вважає Президент, що Україні бракує визначеності в питаннях стосунків з Росією, що світ просить пояснити: «ми воюємо, чи торгуємо», в контексті продажів корпорації «Roshen», Петро Олексійович спочатку порадив нам звернутися за інформацією до самого Roshen, а потім запевнив, що  його цукерки «на російському ринку майже не мають продажів». 

«Я би дуже Вам радив задати всі питання, щодо Roshen-а в Roshen . І ви отримаєте всі відповіді… Моя відповідь була би, що я не знаю про обсяги продажів Roshen на  ринку РФ. Але я Вам стверджую, що на сьогоднішній день продажу в Російській Федерації майже не існує. Ще в 2013 році для Roshen була заборона постачання на ринок Російської Федерації, і вона не знята до сих пір. По-друге, мільярди рублів були заблоковані на рахунках російського  Roshen в 2013 році, заблокувавши можливості роботи підприємства. Цей арешт не знятий!», - відповів Президент. 

Відзначимо, що за даними Roshen, прибутки російських фабрик корпорації в 2013 році збільшилися на 23% порівняно з попереднім роком і склали 2,16 мільярда рублів, що становить  7% російського ринку. Про скорочення частки компанії на ринку РФ у 2014 році корпорації не повідомляли. Натомість учора стало відомо, що слідство припинило голосну кримінальну справу відносно кондитерської компанії «Рошен», фактичним власником якої є нинішній президент Петро Порошенко.  Про це повідомив Інтерфакс-Україна із посиланням на адвоката Віолету Волкову. «Слідство у відношенні одного з головних фігурантів цієї справи - гендиректора компанії «Рошен» припинене за відсутністю складу злочину», - повідомила Волкова. Вона зазначила, що одночасно знято арешт із рахунків компанії в розмірі 2,5 млрд. рублів. Адвокат повідомила, що кримінальна справа була порушена приблизно два роки тому по ч. 3 ст. 180 КК РФ (незаконне використання товарного знака). «Розслідування вів слідчий відділ УВС ЦАО м. Москви. У справі проходило кілька фігурантів, у тому числі й мій довіритель. Проводилися активні слідчо-оперативні заходи, обшуки, вилучення із силовою підтримкою», - розповіла Волкова.

Про справу Гонгадзе

Журналіст каналі «1+1» запитав позицію Президента, щодо того чи має бути процес над генералом Пукачем відкритий і коли будуть названі замовники вбивства Георгія Гонгадзе та побиття журналіста Олексія Подольського, а також народного депутата 2-го та 3-го скликання Олександра Єльяшкевича.

Відповідь Петра Олексійовича показала, що для нього це складна тема.  

«Ви задаєте запитання, відповіді на які, на перший погляд, очевидні. Хто проти відкритого процесу? Ніхто не проти. Хто проти того, щоб назвали замовників? Теж, очевидно, що ні. Я не проти першого, не проти другого. А знаєте проти чого я? Ім’я Георгія Гонгадзе для мене святе. Я з ним працював. І я проти того, щоб вбивство Георгія використовувалось як елемент в «розборах», які не мають нічого спільного з метою об’єктивного розслідування справи Гонгадзе. Я думаю, що ви і я розуміємо про що йдеться».

Ні, не розуміємо! Президент уник прямої відповіді, скориставшись версію екс-журналіста Сергія Лещенка, написаною у «Фейсбуці»? Питання ж було про інше.  Що він як гарант конституції і людина, яка вважає ім’я Георгія Гонгадзе святим, готовий зробити, щоб справедливість була встановлена, а винні були покарані.  І його відповідь, а точніше, її відсутність на це запитання більш ніж красномовна. Для тих, хто уважно стежить за цією справою, вона прозвучала як написав редактор відділу ЗМІ газети «День» Вадим Лубчак так:  «Любі друзі, з Кучмою я вже давно домовився. Інакше б він би не представляв Україну на «мінських перемовинах»… Замовників вбивства Гонгадзе за мого президентства покарано не буде…». 

А от власне у справі Гонгадзе багато ключів, які могли б Президенту допомогти поставити країну на рейки нормального життя. І тут, на мою думку, доречно процитувати інтерв’ю, яке вийшло в передноворічному номері «Дня», президента Центру стратегія ХХІ Михайла Гончара. «Так і виходить, що на новому історичному етапі ми зіштовхуємось із старими викликами, - сказав він. - Звичайно, зараз у нас більше шансів цю проблему вирішити. Для цього потрібна, власне, політична воля. І знову ж питання, чи буде вона, коли  наш президент сам з олігархічного середовища. Причому він не мікро-, а макроолігарх. Хочеться вірити, що в ньому сьогодні  змагаються дві природи: державного діяча і бізнесмена.  Хоча, сам Петро Олексійович часто говорить, що він — з бізнес-середовища. Йому краще не керуватися при прийнятті державницьких рішень бізнес логікою. І добре запам’ятати, що  держава — це не корпорація. Вона не терпить ситуативних рішень. І тяжко карає за відсутність стратегії».

Про Назарбаєва та Лукашенка

Президент спочатку заявив, що Мінський формат єдиний можливий для встановлення миру на Донбасі. Потім сказав, що розглядається питання повернення до Женевського формату переговорів за участю Обами, відхід від якого, до речі, так і не був пояснений суспільству. А на самому початку анонсував зустріч в Астані 15 січня, на якій збирається зустрітися в тому числі з Президентом Росії Володимиром Путіним. Склалось враження, що Петро Порошенко шукає будь-яку можливість дипломатичного врегулювання конфлікту з Російською Федерацією, і готовий на будь-які формати, з будь-якими учасниками. З одного боку, це може бути розцінено похвально – робити все можливе, аби лише встановити мир. Але, власне, це обурило журналіста, який запитав про «межу приниження» України, в контексті того, що нещодавно Петро Олексійович тиснув руку Нурсултану Назарбаєву та Олександру Лукашенку, які офіційно визнали Крим територією Російської Федерації. 

«Ні Білорусія і Олександр Лукашенко, ні Казахстан і Нурсултан Абішевіч Назарбаєв ніколи не визнавали російський сувернітет над Кримом, ні референдум, ні вибори в Донецьку та Луганську фейкові від 2 листопада. Це абсолютно тверда і принципова позиція обох лідерів», - запевнив Президент. 

Але, це на жаль, неправда. Петро Олексійович, мабуть, забув ті заяви, які прозвучали в березні зі сторони Казахстану та Білорусії. 

А насправді 18 березня 2014 року була така заява Міністерства закордонних справ Казахстану: « В Казахстані сприйняли референдум, який відбувся в Криму, як вільне волевиявлення населення  на території Атомної Республіки і з розумінням ставляться до рішення Російської Федерації у обставинах, що склалися». А Олександр Лукашенко 23 березня 2014 року заявив журналістам: «Крим не є незалежною державою так само як і Осетія, Абхазія, тощо. Крим сьогодні – частина території Російської Федерації. Можна визнавати це, чи не визнавати, але від цього нічого не зміниться». 

Українські військові неспроста просять у листах писати не «Повертайтесь живими!», а «Повертайтесь з перемогою!». Мир ціною капітуляції – не те, за що було покладено стільки життів. 

ТРОХИ «РОЖЕВОГО»

Кожен, хто дивився прес-конференцію Президента, не міг не звернути увагу на ще один її штрих  — її кольори. За спиною у Петра Олексійовича стояв світло-рожевий стенд, а на шиї була пов’язана яскраво-рожева краватка. 

Про що хотіла сказати цим кольором команда Президента, важко сказати напевно. Мало того, що  «рожевий», м’яко кажучи нечоловічий колір, то ще й психологи кажуть, що  «людина, яка віддає перевагу рожевому, перебуває у світі мрій і очікуванні чудес. Обожнює комфорт і затишок. Нерідко «рожеві окуляри» замінюють їй дійсність, тому спокій — його друге «я». А ось побачення з суворою дійсністю може надовго вибити його з колії. Буває, що «рожева» людина частенько підводить оточуючих, так як переоцінює свої сили. Зате після неприємностей і життєвих бур вона майже миттєво заспокоюється. Така людина часто обіцяє набагато більше, ніж може виконати, але її плани — це часто ілюзії».

Хоча… Можливо, я таки занадто прискіпуюсь... Люди урядового кварталу , як-не-як, давно демонструють, що зі смаком та стилем у них не завжди все гаразд. Чого лише варті атласні рожеві шпалери в кабінеті Президента часів Віктора Ющенка, наприклад!  І, зрештою, поганий смак - це чи не найменший гріх, з тих, які водяться в нашому урядовому кварталі. Тому  його, мабуть, можна пробачити. Навіть, якщо цей поганий смак  — у команди Президента. 

Алла ДУБРОВИК, Фото Миколи ТИМЧЕНКА, "День"