Терористи проти карикатуристів

У Франції жалоба, у Європі - скорбота і потрясіння. Тероризм, первісна етнічна інтолерантність проявилися в центрі західної цивілізації, в Парижі, який дивував світ літературою, мистецтвом і свободою думки. Що стоїть за терактом і що ховається за фасадом центру світового туризму, країни фестивалів і вічних свят сенсорного світу людей? Про це сьогодні розмірковують журналісти та політики всіх країн. Поміркуємо і ми.

Франція, мабуть, єдина європейська країна, де корінне населення навчилося співіснувати з емігрантами в ізольованих один від одного соціальних сотах. Франція, так само, єдина європейська країна з найвищим рівнем мусульманського населення. (Понад 2 мільйони людей у віці від 18 до 50 років). До того ж це країна, яка воює на ісламських територіях, наприклад в Сахелі - тропічній савані північної Африки.

За численними соціальними опитуваннями, на які посилаються британські та французькі журналісти, з 2010 року в країні неухильно зростають ксенофобські антиісламські настрої, про що свідчить популярність партії династії Ле Пенів. У той час, коли дочка Марін пропонує французам вирішення соціальних конфліктів часів раннього Де Голя, сотні жителів бідних кварталів записуються найманцями в знаменитий іноземний легіон, який воював у Малі, а інші сотні отримують зброю в ісламських військових організаціях Африки та Близького Сходу.

І хоча країна до межі переповнена ображеними національними і релігійними почуттями, в «Шарлі Ебдо» та інших виданнях відверто сміються над наболілим. «Ми такого собі не дозволяємо», - говорять сьогодні журналісти американських медіа, оцінюючи сюжети карикатур і горе в Парижі. Іншими словами, рівень громадянської відповідальності журналістів Франції поставлений під сумнів.

Крім не завжди зрозумілої позиції з актуальних європейських проблем (стежачи за освітленням війни на Донбасі по «Фігаро», переконався у відстороненості видання від реальності) є ще небезпечний крен французької дипломатії геть від моральних цінностей у бік меркантильних міркувань. Досі не вирішена проблема з продажем терористичній Росії «Містралів», показала, що сучасна Франція замкнулася у своєму національному світі, не бажаючи жертвувати доходами корпорацій в ім'я спільної справедливості на континенті.

Так у різних сферах французького життя з року в рік накопичувалися вибухові речовини, поки не рвонуло.

Те, що зробили терористи, чиї фотографії та фотороботи зайняли перші сторінки європейських газет, - жахливо і не повинно викликати ні виправдань, ні поблажливості. Злочин вчинено проти життя людей, і проти їх думок, нехай і не однаково близьких для всіх верств суспільства. Однак, одностайне обурення не повинно затуляти від наших поглядів коріння проблем, які підірвали Францію. Вони властиві не тільки цій країні. Як виходить, що величезні соціальні шари не володіють представництвом у державі і муніципалітетах? Як виходить, що історично сформоване духовне розмаїття не знаходить свого вираження в політичному і культурному устрої країни? Невже і далі можна розвивати суспільство XXI століття на платформі ідей початку минулого, як це робить Марін Ле Пен? Невже все, що артикулює президент Ф.Олланд - це і є інтелектуальний і культурний потенціал П'ятої республіки, що створила сучасну Європу?

Сьогодні ми в жалобі разом із французами, розуміючи глибину тріщин, які руйнують країну. Вони проходять і по наших містах, по наших душах, які загрузли в пороках, висміяних художниками «Шарлі Ебдо». Тероризм не здатний знищити карикатуру - стародавнє мистецтво сатиричного узагальнення аморальних вчинків. Зате карикатура здатна приборкати невігластво, злість, помилки і короткозорість, які властиві людям, незалежно від їх статусу в суспільстві і релігійних переконань. Щоб не було вибухів, варто більше заглиблюватись у сюжети газетних сторінок тим, хто їх читає, хто випускає у світ і хто те й інше зобов'язаний проектувати на політику.

Олександр Прилипко, День