Ветхий Івано-Франківськ
Мешканці будинку по вулиці Незалежності, 89 проти сусідньої забудови. Адже їхньому будинку 106 років: споруда тріщить по швах, кімнати всередині, наче павутиною, пронизані тріщинами, вхідні двері перекривлені, дерев’яне перекриття гниє, балкони від старості сиплються на голову.
Старість не радість
«З кінця 1950-х років тут не було ремонту. Туалету в квартирі немає. Наш дім осідає, в підвалі води вище колін. А тут хочуть підбудувати з другої сторони новобудову», – розповідає Тамара Романюк. На першому поверсі цього багатостраждального будинку живе її мама. Старенька – лежача, тому Тамара більше часу проводить біля неї, ніж удома. Поки сходяться сусіди, вона скаржитися на ветхий побут у столітньому домі. Далі - виводить нас у вузький кам’яний коридор. Стрімкі сходи на другий поверх перев’язані аварійною стрічкою.
«І валиться, і сиплеться – нікому до цього немає діла. Хто зав’язав цю стрічку, ніхто з сусідів не знає, але люди все одно ходять», – каже Тамара і показує догори. Штукатурка висить клаптями, тріщини такі, що пальці можна запхати всередину…
Виходимо надвір. «Он валиться балкон, дивіться, що робиться. Позавчора сусідка підмітала, і прямісінько біля неї кавалок відвалився. Добре, що не на голову», – жінка проводить нас далі. Під балконами не зупиняємось – тут також небезпечно.
«У 1979-му році я сюди переїхав жити, то ЖЕО побілила сходову клітку. І більше нічого не робили. Каналізацію люди за власний кошт проводять, ремонт у підвалі – знову самі. Нас до ЄРЦ приєднали, а вони нічого не роблять», – розповідає Броніслав Куявський, який мешкає в цьому будинку понад 30 років.
Закон зобов’язує
Наразі мешканці «воюють» не лише зі старими стінами, а й із забудовниками. Впритул до столітнього будинку вже облаштували будівельний майданчик, планують зводити багатоповерхівку.
«Чи наш будинок аварійний, не можу сказати, приходили комісії, одні казали «так», інші – «ні», – каже ще одна мешканка Галина Ліонова. Вона показує наслідки попереднього будівництва. Балкони на кожному поверсі укріплені металевими підпорами. Перейти ними від квартири до квартири тим, хто не звик долати земне тяжіння, майже неможливо - вони похилені донизу.
З відчуттям лету, точніше, падіння, йдемо до квартири Ірини Ющенко. Жінка живе на третьому поверсі. Вхідні двері перекосилися, аби їх закрити, треба прикласти неабияку силу. Всередині стеля та стіни помережані тріщинами. Її квартира межує із новозбудованим домом. Тому наслідки такого сусідства тут чи не найбільші.
«Нам кажуть: будинок валиться від старості, бо йому 106 років. Збоку один побудували, з другого боку хочуть ще добудовувати. А прокурор кілька років тому нам сказав: будинок відносять до пам’ятки архітектури місцевого значення, тому ви захищені законом. А насправді закон нам не дасть квартири і зобов’язує в таких умовах жити», – обурюється пані Ющенко.
Люди пояснюють, що забудовник їм пообіцяв квартири (їх є кілька десятків) у новобудові, якщо їхній будинок знесуть. Щоб це зробити, треба звертатися в архітектуру та до депутатської групи із заявою про те, щоб змінили статус будинку.
Як бути, мешканці не знають. Вони – у безвиході. Переконані, що будівельний процес підточив старий дім. І віри в те, що новий забудовник не зробить те ж саме, у них немає. Більше схиляються до того, що столітня «пам’ятка архітектури» нового будівництва не витримає. Бо дім розсипається на очах.
Обіцянка - цяцянка
Зліва від входу до внутрішнього дворика будинку – високий паркан без розпізнавальних знаків, а справа – металева будка. Увесь час, поки люди скаржилися, звідти спостерігали два чоловіки. Мешканці сказали, що один із них – виконроб. Ми підійшли, але чоловік у костюмі сказав, що він тут ні до чого. Мовляв, просто стоїть тут, свіжим повітрям дихає.
Добре, що будівельна будка таврована назвою фірми “Галицький двір”. З журналістом комерційний директор “Галицького двору” Василь Друк, посилаючись на зайнятість, не зустрівся. Натомість нам вдалось по телефону поспілкуватися з начальником виробничо-технічного відділу Степаном Хомою. Каже, наразі немає теми розмови.Тільки вирішується, чи буде передана проектно-кошторисна документація на будівництво будинку впритул до Незалежності, 89.
«На сьогоднішній день нам нічого не передано, - стверджує Хома. - Як тільки нам передадуть проектно-кошторисну документацію, будемо розмовляти. Замовником будівельних робіт є юридична особа Наталія Качур, а виконавцем - приватна фірма «Галицький двір». Але поки що в нас на руках жодних документів немає, тому говорити нема про що».
Назад у майбутнє
Варто нагадати, що за “Галицьким двором” тягнеться довгий шлейф не зовсім законних будівництв. Лише нещодавно мешканці Бельведерської обурювалися тим, що всупереч прокуратурі та рішенню інспекції Держархбудконтролю, будівельники відновили заборонене будівництво на розі Бельведерської, 25 та 25а.
Але й це ще квіточки. Порівняно з одним із найгучніших скандалів Івано-Франківська та фірми - забудовою на Мазепи, 35а. Вона досі не дає спокою ні громаді, ні місцевим депутатам. Зведення багатоповерхівки наробило чимало галасу у місті. Обурені мешканці сусідніх домів торік навіть перекривали вулицю. Міська рада стала на бік городян і прийняла рішення зупинити зведення багатоповерхівки. Однак забудовник не зважав на рішення обранців і продовжив будівництво.
Тим часом на вулицю Незалежності, 89 приходила комісія Державної архітектурно-будівельної інспекції. Її фахівці людей заспокоюють: на загородженому майданчику багатоповерхівку будувати не можна, бо жодних дозволів у будівельної компанії нема. Щоправда, зауважують, що ділянка приватизована, і радять жильцям бути пильними: щойно почнуться роботи - піднімати ґвалт.
«Земельна ділянка дійсно приватизована, на неї оформлено державний акт на право власності. Але це не дає права на виконання будівельних робіт. Жодних документів дозвільного характеру на дане будівництво в інспекції ДАБК не зареєстровано», – запевняє начальник відділу обласної держархбудінспекції Олег Семків. За його словами, проблемних будинків та будівельних майданчиків у місті понад десяток…
Хто крайній?
У міському відділі охорони культурної спадщини радять людям не йти на повідку у забудовників. Пам’яток місцевого значення в Івано-Франківську – 566.
«Цей будинок прийнятий у державний реєстр ще за радянських часів. Це один із потужних будинків центральної частини малоповерхової забудови. Він має характерні, як для кінця ХІХ століття, деталі. Як-от наметовий дах, цікаві мансардні вікна, кутове планування. Насправді треба більше будинків переводити у статус архітектурної пам’ятки, тоді буде більше охорони, збереження та контролю за ними», – говорить начальник відділу Ігор Панчишин.
Закон є, і його треба виконувати. Оскільки людина користується пам’яткою, то в законі сказано, що власник, орендар чи користувач повинен укладати так званий державний охоронний договір.
«Людина, яка там живе, має сама пильнувати: дах протік - поправив, вікна б’ються – вставив, і так далі, і так далі…», – пояснює хранитель архітектурної спадщини міста. Переконує, що охоронний договір – це відповідальність держави та користувача. А відповідальність держави полягає в тому, щоби закладати гроші в бюджеті для підтримки таких пам’яток. Та останнім часом з казни фактично не виділяють коштів. І нині вся відповідальність за збереження архітектурних пам’яток лягає на роботу комунальних служб, у нашому випадку – на ЄРЦ. «Як правило, будинок руйнується не від того, що його валять, а від того, що його методично гноблять», – такий песимістичний висновок Ігоря Панчишина.
Наразі мешканців, які уклали охоронний договір, в Івано-Франківську негусто. Люди приходять тільки тоді, коли хочуть щось переробити чи перепланувати. Решта про обов’язки та права – ні сном, ні духом.
А гроші де…
«В архітектурі нам сказали, що ми маємо утримувати будинок в належному стані… За які гроші? Його будівництво поруч ще більше руйнує…», – в розпачі запитує мешканка будинку по Незалежності, 89 Ірина Ющенко.
І охорона, і догляд за аварійним чи старим житловим фондом в Івано-Франківську – це ахіллесова п’ята комунальних служб. Кожен рік таким будинкам міцності не додає, радше навпаки. Переліку так званих ветхих будинків в місті немає. Востаннє його формували у 2011 році.
«Балансоутримувач (ЄРЦ) каже: даних, що будинок на Незалежності, 89 потребує визнання аварійності, у них немає. За великим рахунком, і звернень від мешканців до ЄРЦ не надходило. Були скарги стосовно холодної води, каналізації, балкона. А от щодо руйнації будинку - то ні», – каже начальник відділу житлового господарства департаменту ЖКГ Геннадій Пономаренко.
Він пояснює, що процедура визнання аварійності будинку непроста. Це мають бути, щонайменше, конструктивні недоліки, а не візуальні погрішності. Пам’ятка це чи ні, а визнання аварійності від цього не залежить. Навпаки, з особливими будинками, зокрема, їхніми фасадами, карнизами, вікнами та балконами, справу мати важче. Їх «реанімація» значно витратніша. Це і підбір ремонтних матеріалів, і складність виконання реставраційних робіт. Насамперед, підсилюють фундамент, а не візуальні елементи. Фінансують такі роботи спільно: бюджетним коштом з дольовою участю мешканців. А якщо мешканці не погоджуються на співпрацю, то ремонт споруди відкладають у довгу шухляду, бо гроші ніде взяти.
В Івано-Франківську є комісія, яка дає технічний висновок, рекомендації, визначає знос конструкції. Востаннє вона працювала півтора року тому…
«Специфіка Івано-Франківська така, що будинки дуже різні, і може бути, що аварійним визнають не в цілому будинок, а лише окрему квартиру», – каже комунальник. Він обіцяє направити спеціалістів на Незалежності, 89, аби вони визначили реальний стан будинку.
Випадки, коли в Івано-Франківську руйнуються карнизи, валяться балкони старих будівель та відпадають шматки ліпнини, не поодинокі. То атланти голову загублять, то рука у каріатиди (колежанки тримача небосхилу) відвалиться. Це лише яскраві, видимі елементи руйнації ветхих споруд.
Між тим мешканці будинку на Незалежності, 89 надіються, що дім стоятиме ще сто років. Жити їм більше ніде… А будівельний майданчик вони мріють перенести в інше місце.
