“Везу в Москву”: зрада чи бізнес?

Днями банер із написом “Везу в Москву” з’явився у Калуші на вулиці Грушевського. Реклама послуги з перевезення стала подразником для громадських активістів Калуша, які стверджують, що у такий спосіб перевізник працює на руку країні-агресору. Сам перевізник запевняє, що є патріотом і вважає, що у такий спосіб підтримує економіку України. Міська влада, між тим, планує звернутися до правоохоронців міста, щоб вони оцінили дії підприємця.

"Такий банер з’явився у Калуші на одному з будинків на вулиці Грушевського. Сморід кацапстану проник на наші терени. Сподіваємось, що СБУ не гаятиме часу і зрадники понесуть заслужене покарання. А транспорт перевізника-сепаратиста не буде зайвим у зоні проведення бойових дій", — написали на сторінці у соціальній мережі громадські активісти Калуша.

У коментарі ”Вікнам” калушанин Віктор Пазухін наполягав: буквально за один вечір отримав понад десяток телефонних дзвінків від батьків, чиї діти нині воюють в АТО. Люди буцімто обурюються: у той час, як їхні сини щодня ризикують життям у війні за Україну, у Калуші так відкрито пропагують перевезення до Росії.

Тож, уже наступного дня громадські активісти вирушили на зустріч із перевізником. Зустрічалися — на вулиці, поблизу “славнозвісного” банера. Перевізник назвався Романом.З’ясувалося, раніше працював у міліції, має дві вищі освіти — економічну і юридичну. 

На думку громадських активістів, перевізник діє на руку російському агресору та вносить лепту у підрив обороноздатності країни. За словами Віктора Пазухіна, українські заробітчани є джерелом інформації для спецслужб сусідньої країни. І — “матеріалом” для організації терористичної діяльності. Адже, стверджує Віктор Пазухін, має інформацію про те, що у заробітчан за кордоном вивідують дані про державних службовців, громадських активістів та воїнів АТО. А у лютому громадські активісти затримали у Калуші чоловіка, який вербував калушан на заробітки у Росію. При цьому гарантував довідки, які допоможуть уникнути мобілізації.

Крім того, акцентував Віктор Пазухін, тут питання не тільки національної безпеки, але й — патріотизму та свідомості.

У перевізника — власні аргументи: мовляв, він — патріот, і своїм бізнесом не тільки не шкодить, але й — допомагає: піднімає економіку України. Роман знаходить багато плюсів від виїзду українців до Росії. Для демонстрації навіть “графить” записник.

— Наші їздять до Росії на заробітки, таким чином “забираючи” роботу у росіян. Тож, там зростає соціальна напруга, — аргументував перевізник. — Крім того, заробітчани завозять в Україну валюту, зміцнюючи тим самим гривню.

Журналістам Роман зазначив: останнім часом потік заробітчан до Росії — зменшився. Однак, пояснює не так через зростання свідомості краян, як — від рівня інфляції “сусідки”. Хоча, каже Роман, останнім часом бажаючих з’їсти заробітчанського хліба у Росії знову побільшало.

Фото: Віктор Пазухін

Перевізник запевнив: у Калуші возить у Москву не він один. Адже, ринок перевезень на Західну Європу — перенасичений. Рекламу вивісив на приватній будівлі саме через те, що впав попит на перевезення. Банер, каже Роман, досі спокійно висів у місті, щоправда, не в центрі, а на периферії. І ніхто на нього не зважав. Перевізник вважає, що боротися із явищем треба радикально, а не локально. Адже, щоб перекрити потік заробітчан до країни-агресора, достатньо прийняти закон, який би забороняв виїзд за кордон чоловіків призовного віку.

ЗЛОЧИН ЧИ ПОРУШЕННЯ?

У соціальній мережі розгорілася дискусія, варто чи ні вбачати у діях перевізника порушення:

— А в чому злочин? “Укрзалізниця” теж зрадник чи сепаратист? — цікавиться у соціальній мережі Вадим Глушко.

— Бус з таким написом давно їздить по Калушу. І аж тепер побачили банер? У чому злочин? — цікавиться Сергій Овсеєнко.

— А хіба до цього не було в нас таких перевізників? У чому тут злочин? Якщо водій лише таким чином може заробити собі, то в чому він винен? Тут питання стоїть не до водія, а до його пасажирів. Хоча і тут не може бути злочину в тому, що люди їдуть на роботу. Тут, скоріш за все, питання моралі, — вважає Тетяна Соболь.

А калушанин Андрій Перегінець перевізнику — співчуває. Бо сам є гвинтиком у цій системі і бачить її зсередини. Чоловік кілька років тому “тримав” у місті крамничку. Потім бізнес “не пішов” і його довелося закрити. Андрій виїхав на заробітки до Росії. Коли ситуація в Україні загострилася — повернувся додому. Упродовж кількох місяців шукав роботу у Калуші, а зараз знову лаштується до Росії. Каже: за півтори тисячі гривень зарплати сім’ю, де жінка у декретній відпустці, не прогодуєш.

Перевізнику Андрій Перегінець співчуває, адже, за кілька років переконався: до Росії на заробітки “возять вагонами”. Прикарпаття має свою “географію” заробітчанства: наприклад, Рожнятів, Перегінськ, Петранка “тяжіють” до Росії, а окремі села Калущини — до європейських Іспанії, Італії, Португалії.

Андрій Перегінець радить не засудужувати “російських” заробітчан, бо “кожен заробляє, як може”.

— Для чого засуджувати? Просто перекрийте кордон, — апелює калушанин.

За його спостереженнями, війна ні наростила російське заробітчанство, ні — зменшила. Бо хоча до Росії виїхати легше, ніж до Європи (не потрібно закордонного паспорта і візи. —Авт.), проте, молодь, здебільшого, бере курс на Європу. До Росії, за спостереженням калушанина, їдуть кому “за 30-40”.

На думку Андрія Перегіняка, багато у чому лінія поведінки українців продиктована дволикою державною політикою:

— Якщо у країні війна, значить, перекривають кордони й оголошують загальну мобілізацію. АТО в усьому світі проводять правоохоронні структури, а не армія. 
Калушанин зазначає: уникаючи мобілізації, людина не обов’язково виїжджає за кордон. Хоча Андрій Перегіняк визнає: до Росії таки виїхати — найлегше.

БАНЕР З ПОРУШЕННЯМ

Громадські активісти у своїх судженнях — значно радикальніші.

Ще у січні, акцентує калушанин Максим Горланов, народні депутати визнали Російську Федерацію державою-агресором та закликали міжнародних партнерів України підтримати ініціативу України. Тож, наполягає калушанин, реклама послуг перевезень до країни- агресора суперечить змісту постанови ВРУ. Максим Горланов також припускає, що метою розповсюдження реклами є… зрив мобілізації.

У міській владі у своїх припущеннях так далеко не заходять, однак, наполягають: перевізник встановив банер, порушивши передбачену у місті дозвільну процедуру.

Директор КП “Міський інформаційний центр” Тетяна Кригануца повідомила: щоб розмістити рекламний банер, підприємець має отримати дозвіл — не залежно від того, на приватній чи комунальній будівлі розміщена реклама. Пакет документів потрібно подати до Центру надання адміністративних послуг. Потім, каже начальник управління архітектури і містобудівного кадастру Калуської міської ради Роман Кузик, виконавці готують проект рішення виконавчого комітету міської ради. Однак, виконком не погоджує і не несе відповідальність за зміст реклами, а лише дає дозвіл на розташування рекламної конструкції. Проте, відповідно до ст. 8 Закону України “Про рекламу” забороняється подавати відомості або закликати до дій, які можуть шкодити здоров’ю або життю людей. 

Якщо реклама встановлена самовільно, міська рада має надто малі важелі впливу. Зазвичай, таку рекламу виконком своїм рішенням рекомендує демонтувати. Це простіше зробити, якщо йдеться про комунальну власність. А от до приватної виконавцям (демонтажем реклами займається КП “МіЦ”. — Авт.) — зась. Теоретично Роман Кузик говорить про судовий варіант вирішення питання, хоча, яка міська структура мала б позиватися до підприємця, не назвав.

Між тим, міська влада питанням також перейнялася. За словами секретаря Калуської міської ради Олександра Челядина, на найближчу сесію Калуської міської ради готують звернення до правоохоронців — щоб вони дали правову оцінку діям підприємця. А у бізнесу міста проситимуть утриматися від реклами такого виду послуг.

Сергій ЛЯХ, військовий АТО, калушанин:

— Одні думають, що житимуть вічно і всі статки заберуть із собою, інші — ганяються за вітряками та імітують бурхливу діяльність — також у своїх цілях. А правда в тому, що всі ми живемо своїм далеким від реалій життям і думаємо, що все минеться. Ніфіга, я вам скажу. Ніфіга не минеться. Пора вже глянути на все це не телячими очима. Країна в руїнах. Так, влада винна. Цю війну вона програла ще до її початку. Усе тримається тільки на нас. І якщо так і далі піде, то нас скоро не стане як держави. Історія циклічна, а українець так і не навчився бути вільним. Мабуть, наші 40 років пустелі ще не закінчились... Ми стояли там за вас, щоб ви ніколи не дізналися, що таке війна. Бо якби кожен побачив її вживу, тільки тоді, можливо, щось би справді у собі змінив.