Від ремонту до інновацій. Як працює прифронтова майстерня РУБпАК "Тайстра" 10 гірсько-штурмової бригади

Пілот із позивним Дим, щойно повернувшись із триденного бойового виходу, де працював FPV-дронами по ворожих цілях, одразу йде до майстерні. В особливому місці зі стелажами, шухлядами й довгими столами, де лежать антени, передавачі, кріплення, викрутки, паяльники, стоять комп’ютери й 3D-принтери, йому мають допомогти вирішити проблему, що виникла на деяких дронах: барахлило відео. Це і є майстерня дронів його підрозділу.

Як з’явилися такі майстерні і як вони допомагають воювати, розповідають Texty.

«Злетів — побачив ціль — влучив — вибухнув». Із численних відео з фронту може скластися хибне враження, що використання FPV-дронів — це щось нескладне, достатньо навчитися ними керувати. Насправді далеко не кожен дрон із першого разу коректно полетить і досягне цілі. Військові виявляють багато технічних і програмних неполадок. І усуваються вони в майстернях дронів, розташованих поблизу лінії фронту. Тут талановиті майстри ремонтують і вдосконалюють дрони.

Чому виникли майстерні

Маленькі дрони зупиняють російські штурми, нищать ворожу техніку і навіть знаходять наших поранених — про це, напевне, вже чув кожен. За відеороликами влучань стоїть великий комплекс робіт «до» і «після» виконання безпосередньо бойових завдань. Військові тестують кожен дрон, іноді ремонтують, іноді вдосконалюють. Наприклад, заміняють антени, перепрошивають налаштування, проєктують власні комплектуючі. Робити це все потрібно постійно, і саме тому в підрозділах, які активно працюють із дронами, почали природним чином з’являтися й майстерні дронів.

У міру накопичення досвіду майстерні стали осередками інноваційних рішень. Адже в кожного бойового пілота є пропозиції, як зробити своїх «пташок» ще більш убивчими. А якщо їхні побратими — талановиті інженери, здатні втілити ці пропозиції в життя, то в такій комбінації професіоналізм і результативність всього підрозділу зростають дуже швидко.

Розташовані майстерні дронів у прифронтових селах чи містечках. Важливо, що пілоти й інженери щодня обмінюються ідеями. Так вирішуються десятки технічних проблем і народжуються інновації у сфері дронів.

Як це працює

Пілот із позивним Дим, про якого ми згадували на початку статті, опинившись у майстерні, одразу протягує флешку із записом польотного відео своєму побратимові Дмитру.

— Слухай, а можеш глянути відео з дрона? Бачиш, як обривається постійно?! На 10 км, які я пролетів, якість зв’язку була нормальна лише 50% часу. Я насилу долетів до цілі. Неможливо керувати з таким приколами. Що це може бути?

Дмитро займається налаштуванням, ремонтом дронів та інженерією. Відповідає:

— Давай розбиратись. Ага, швидше за все, щось із контролером відео. Подивлюсь, як на інших дронах цього самого виробника, потестую. Виправимо!

На наступну місію Диму виходити через два дні. І він поїде на неї вже з дронами, на яких контролер відео працюватиме безвідмовно. Дмитро діагностував і усунув цю проблему за годину. Інакше довелося б відправляти дрони з «бракованої» партії на сервісне обслуговування виробникові, і лише доставка в один бік зайняла б два дні.

Ось чому в підрозділі Дима і Дмитра з’явилася майстерня — щоб діагностувати й усувати технічні несправності дронів швидко й на місці, а не відправляти їх у тил.

А проблем виникає чимало. Як з’являється й чимало ідей щодо вдосконалення дронів.
Командир роти ударних дронів “Тайстра” Андрій з позивним “Скіба”, який є одним з найкращих пілотів fpv-безпілотників, говорить: “Ми лише на самому початку шляху. І моя особиста думка - технології виграють у цій війні. У кого тих дронів буде більше, у кого технології будуть переважати, той і здобуде перемогу”. "

Інженери дронів

Офіційної посади «інженер дронів» не існує. Як ще донедавна офіційно не існувало й посади «пілот дронів». Хоча зараз уже створено такі поважні формації, як Армія дронів під керівництвом Генштабу, МО та інших міністерств, і перший у світі новий рід військ — Сили безпілотних систем. Але народжувалося все це в окопах і посадках, у лісах і залишках знищених сіл, придумувалося рядовими та польовими командирами, які хотіли якось відбитися від потужного ворога й банально вижити.

Усередині майстерні

Зазирнемо до майстерні роти ударних дронів «Тайстра» (офіційно РУБпАК «Тайстра» 10-ї гірсько-штурмової бригади «Едельвейс»).

Майстерня займає три кімнати. На стелажах і столах лежить все, що потрібно для роботи: антени, стяжки, кабелі, викрутки, мікросхеми, лопаті, паяльні матеріали, інші запчастини та інструменти. Тут завжди стежать за наявністю запасів комплектуючих, щоб уникнути затримок у ремонті. Є і велика техніка: кілька 3D-принтерів, ноутбуки, паяльні станції і навіть мікроскоп.

Це добре оснащена майстерня з налагодженими внутрішніми процесами.

«Далеко не кожному підрозділу вдалося вибудувати таку систему. У нас є технічна база, у нас є ті, хто ремонтує, ті, хто створює якісь експериментальні моделі. Є ті, хто копає бліндажі, і ті, хто літає на дронах. До нас відправляють пілотів з інших підрозділів на первинне навчання або вдосконалення навичок, — розповідає військовий інженер Дмитро. — Це забезпечує стабільну, безперебійну роботу всієї роти».

Інженери «Тайстри» постійно в роботі. Хтось схилився над паяльною станцією, припаюючи плату до дрона, хтось невідривно сидить за ноутбуком, перевіряючи прошивку безпілотника. Найбільше тут займаються саме FPV-дронами-камікадзе.

Кожен дрон, що надходить у підрозділ, обов’язково тестується. Базова перевірка дронів від виробників, яких військові знають, — це тести відео, управління і моторів. Займає це до 5 хвилин. Наступний крок — зміна частот, зміна внутрішніх налаштувань, припаювання плат підриву, іноді зміна положення антени і встановлення пропелерів. Це займає 15–30 хвилин. Після цього дрони складають на поличку «Готове до видачі».

Якщо ж дрони надходять від виробника, з яким військові ще не співпрацювали, то їх відправляють на обліт у поле. Тестують, як безпілотники поводяться в польоті, й виявляють можливі проблеми. Військові описують, як відбувається виїзд: «Треба організувати машину, взяти наземну станцію, виїхати в поле, розкластися, політати, потім скласти все назад. Це все приблизно пів дня займає». За цей час перевіряють 15–20 дронів.

Пошук рішень

Щодня в майстерні дронів нові виклики й пошук найефективніших рішень.

По-перше, тут «докручують» дрони з недоліками. Зараз виробники дронів уже пропрацювали слабкі місця своїх продуктів. Але ще кілька місяців тому безпілотники з несправностями надходили у військо регулярно.

«Є таке, насправді всі-всі-всі дрони різні. В одного камера хороша, у другого хороші мотори, але погана камера, у третього наче все нормально, але щось його там розвертає, щось його теліпає, якісь налаштування не такі, і нічого ти не можеш із цим вдіяти, у четвертого наче все добре — на тобі, якесь управління погане поставили», — перераховує Дмитро.

Чому так відбувається? FPV-дрони постачають українські виробники, а вони, як і вся сфера безпілотників на війні, новачки в цій інженерії. Вони не можуть використовувати досвід попередників, бо й попередників немає. Кожна компанія-виробник починала свої розробки з нуля, до того ж поспіхом — у війську чекали на їхні вироби. Закономірно, що в такій ситуації недосконалостей не уникнути. Але кожен розробник дронів зробив величезний внесок у посилення Збройних сил України. І щоб зменшити час на усунення недоліків, які все ж таки траплялися, військовим зручніше було робити це самим, на місці. І вже умовно завтра йти з доробленими безпілотниками в бій.

По-друге, тут удосконалюють дрони. Бо саме бойові вильоти підсвічують проблеми, які на тестових польотах на полігоні десь у тилу просто не побачиш. А в майстерні пілоти одразу дають фідбек щодо вильотів й інженери одразу пропонують удосконалення.

Дмитро наводить кілька прикладів:

«Наші пілоти в якийсь момент зрозуміли, що росіяни вираховують точки їх зльоту, засікаючи потужний сигнал, що надходить від наших дронів на зльоті. Пілоти прийшли до нас, інженерів, і кажуть: “Зробіть так, щоб ми могли змінювати потужність сигналу прямо під час польоту, щоб, коли ми тільки злітаємо, потужність була мінімальною і русня не могла засікти наш сигнал. А потім щоб ми пультом вмикали відеопередавач на максимум”. Ми погуглили, змінили програмний код, потім перепрошили всі дрони й зробили все так, як і просили пілоти».

Інший приклад: пілоти дійшли висновку, що керування дроном перед самим ударом недостатньо точне. І щоб покращити його, антена на дроні має стояти не горизонтально, а вертикально. Прийшли із цим запитом до інженерів. Інженери спроєктували повністю нову модель кріплення, надрукували її на 3D-принтері (так, прямо в майстерні) й на кожному дроні закріпили антену в новому положенні. Провели тестові польоти. І все вдалось, управління безпосередньо під час захо́ду на ціль стало значно кращим.

По-третє, майстри експериментують. Збільшується ємність акумуляторів, збільшується дальність прийому антен, розробляються нові моделі комплектуючих. Інженер Андрій розробляє нову модель скидів — кріплень-«прищепок», куди встановлюється снаряд, який дрон несе на ворожі позиції.

«Скиди ламаються, а замовляти їх окремо дорого. Тим паче я зроблю модель, яка якнайкраще підходитиме під наші потреби. У нас тут процес експериментів іде набагато швидше, бо ми швидко можемо пройти кілька кіл тестів і вдосконалень й умовно вже за кілька днів отримати продукт, який добре працюватиме», — розповідає Андрій.

У майстерні розробляють і зовсім нові моделі дронів, фото яких мені не дозволили навіть опублікувати.

Але не все йде гладко, не все дається легко. Найбільше виснажує те, що проблеми щоразу різні.

«Щодня щось нове, — розповідає Дмитро. — Поламані дрони, поламані старлінки, щогли, апаратура. Якісь нові “приколи” з дронами. Якісь люди приходять, якісь ідуть. Хтось загинув, когось поранили... Довго можна розповідати. Щодня щось відбувається, і все дуже динамічно. І ти іноді просто не встигаєш зрозуміти, чи це реальність. І щодня ти ці виклики приймаєш. І щось вирішуєш, вирішуєш постійно».

Робота в майстерні для творчих і посидючих. Робочий день триває по 12–14 годин.

Великі дрони відправляють виробникам

У майстерні лагодять переважно FPV-дрони. Якщо проблема виникає на великих дронах, таких як «Кажан», «Вампір» чи Avenger (наприклад, безпілотник не злітає через програмні проблеми або впав неподалік точки зльоту з невідомої причини), то відправляємо їх на сервісне обслуговування виробникові. Адже це великі безпілотні комплекси, і їх якісний ремонт можливий лише в таких умовах.

А от усі види робіт із меншими дронами, — або з камікадзе, які врізаються й «гинуть» разом із ціллю, або з бомберами, які багаторазово скидають снаряди на ворожі цілі, — раціональніше проводити в такій прифронтовій майстерні, яку створила рота ударних дронів «Тайстра».

Ця й подібні до неї майстерні — свого роду горнило, де продукт виробників доводиться до стану майже ідеальної «пташки»-вбивці.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!