Як біженець зі сходу став «бандерівцем»
Події останнього місяця змусили багатьох жителів сходу та півдня залишати домівки та шукати прихистку на заході країни.
«Схіняк» Валерій разом із дружиною та чотирма малими дітьми приїхали кілька тижнів тому, однак колишній підприємець та журналіст часу не гає. Уже відкрив власну справу. Каже, що додому не повернеться. Тож чим його привабило Прикарпаття і чому втік із батьківщини розповів кореспонденту «Бліц-Інфо».
Про вигоду на Прикарпатті. Коли я зрозумів, що будуть починатися воєнні дії, не залишалося часу глибоко аналізувати, куди саме тікати. Я знав, що найбільший потік біженців спрямується до Львівської області. І розумів, що незабаром гостинність місцевих жителів перетвориться на роздратування. Тому обрали місто, де прогнозується менше переселенців. І не в тім справа, що на Прикарпатті економічно вигідно. Я лише думаю про звичайне нормальне життя, а воно тут можливе.
Про проблему вибору. Найближчим часом плануємо винаймати власне житло. Вдома ми мешкали у приватній будівлі. Але одного дня добробут перестав бути найважливішим, натомість на перший план виступила безпека. Тож ми залишили дім напризволяще і поїхали. До речі, є біженці, яких я не можу зрозуміти, вони нарікають, що тут їм не подобаються певні речі. Так, з одного боку, чимало з них були заможними у себе вдома, володіли значними об’єктами. Але ж треба усвідомлювати, що право власності там вони вже фактично втратили. І щось юридично доводити безглуздо.
Про жарти і релігію. Тутешні люди, коли дізнаються, що я переселенець, найчастіше запитують, чи не покусали мене «бандерівці». На що я відповідаю: покусали… і заразили. Я відразу став «бандерівцем». У вас прийнято заражати добром. Кожна людина намагається поділитися добрим словом чи справою. У вас постійно жартують, навіть у громадському транспорті приємна атмосфера, люди так легко спілкуються. У нас більш затиснуті. А як тут щиро вітаються… Ви просто цього не помічаєте. Також мені сподобалося, що часто замість «Добрий день!» кажуть «Слава Ісусу Христу!». Я чую таке вперше.
Про сусідів та переворот у голові. Старший семилітній син відвідує україномовну школу, до нашої родини там чудово ставляться. Мало того, хочу, аби мої діти розмовляли тільки українською. Загалом, люди постійно пропонують нашій сім’ї допомогу. В селі, де ми мешкаємо, сусіди приносять харчі, одяг, іграшки. На святкування Великодня маємо чимало запрошень. Така увага і колаборація мене вразили, бо, наприклад, у нас навіть, якщо людина помиратиме просто посеред вулиці у багатомільйонному місті, до неї ніхто й не гляне. Тут зовсім інше ставлення до життя. З першого ж дня у мене в голові відбувся переворот.
Про податки і бізнес. Попри те, що я лише недавно приїхав, кардинальну різницю у бізнес-середовищі вже відчув. У вашій податковій я всі необхідні кабінети відвідав за 15 хвилин, а у нас це б зайняло тиждень і все одно нічого б не вирішилося. Натомість тут я швидко отримав обґрунтовану відповідь вирішення своїх питань, і зовсім не тому що біженець, бо я це не афішую.
Ваша обласна влада сприяє відкриттю моєї справи, а наші районні ради сприяли її знищенню, і не лише моєї. У нас легально відкрити бізнес не можна. Чиновники роблять усе для того, аби ти працював на напівлегальній основі, постійно їм платив гроші. До прикладу, якщо це таксі, то неодмінно дадуть лише одну ліцензію на десятьох, і регулярна щомісячна оплата «даішникам». Відбувається постійне «щипання» підприємців з усіх боків, вишукують причини для накладення штрафів. Дрібний бізнесмен почувається, як на пороховій бочці. Але тамтешні жителі це сприймають як належне.
Про «східняків» і «західняків». Зараз відбувається боротьба між двома різними Українами. Людям на сході ближчі ті цінності, які несе РФ. І цією проблемою треба було займатися протягом останніх 23 років. Хоча у період Ющенка перегнули з українізацією, зокрема з темою голодомору. Це дуже сильно дратувало жителів сходу. Зрозумійте, «східнякам» притаманний вождізм, ці люди вважають нормальним, коли влада ними жертвує, і вже звикли до цього. Вони готові терпіти. І постійно кажуть: нехай буде і злодій, якщо це наш злодій. Корупція стимулюється самими ж людьми.
Спілкувалася Наталя Мостова
