Як "запускають" гірські річки в Карпатах, перекриті ще за Австро-Угорщини

Через це там зникає риба, яка для нересту йде вгору по течії - наприклад, форель. Це, в свою чергу, шкодить іншим видам, які харчуються цією рибою: ведмедям, норкам, видрам, пише BBC.

Зараз екоактивісти почали розчищати старі греблі та відновлювати природну течію річок.

Першим "звільненим" став струмок Лостунець у басейні Чорного Черемошу.

У чому проблема

Зводити штучні греблі на карпатських річках почали ще за Австро-Угорської монархії в ХІХ столітті.

Тоді їх називали "клявзами", від німецького Klause - "ущелина", "гірський прохід".

Робилося це для того, щоб керувати гірським потоком - вони перегороджували річки та утворювали водосховища зі шлюзами, які спускали за потреби.

Тоді це був єдиний спосіб спускати ліс-кругляк з високогір'я.

Використовувати "клявзи" продовжували і за Радянського Союзу - аж до 1970-х років.

Утім, як кажуть екологи, річки - це "кровоносна система природи", й греблі на них впливають на весь ландшафт та екосистему.

"Наприклад, у нас є вільнотекуча річка, якою рухаються риби, в якій вниз за течією пересуваються мікроорганізми, спускаються органічні рештки, поживні речовини. Коли ми створюємо штучний бар'єр - змінюємо всю екосистему", - пояснює Ольга Денищик, керівниця водного напрямку WWF-Україна.

Вода більше не проточна, тому риби, які мігрують, просто зникають.

"Таким чином була повністю знищена популяція осетрових у Дніпрі", - додає вчена.

Так само не спускаються поживні речовини, якими звикли харчуватися тварини, що живуть нижче по течії.

Лостунець

Лостунець - потік, що починається неподалік вершини Лостун у Чивчино-Гринявському масиві Карпат, за кілька кілометрів на південь від села Зелене, куди спускається туристичний маршрут з гори Піп Іван Чорногірський.

Це Верховинський район Івано-Франківщини, українсько-румунське прикордоння та національний природний парк "Верховинський".

"Клявза" тут була побудована ще 140 років тому, але вже більше пів століття її не використовують.

Через греблю у верхів'ях Лостунця зникла червонокнижна струмкова форель.

Як результат - зменшилася популяція ведмедів, які все ще живуть у цьому регіоні.

Водночас повністю пішли видри та норка європейська.

В рамках програми WWF "Вільні річки України" нещодавно старовинну "клявзу" знесли.

Спочатку вручну розрізали колоди, а далі їх відтягували спецтехнікою.

Після цього розчищали від намулу та сміття.

Як кажуть працівники "Верховинського" парку, вже на другий день після відновлення природної течії форель з низів'їв річки пішла вгору по течії на нерест, який якраз триває у жовтні та листопаді.

Тепер очікують на повернення інших тварин.

Звільнення річок

Екоактивісти планують "звільнити" й інші українські річки - "клявза" на Лостунці стала лише першою у проєкті.

Михайло Нечай, директор "Верховинського" парку, каже, що у верхів'ях Чорного та Білого Черемошів є ще залишки п'яти гідротехнічних споруд, які є штучними бар'єрами для міграції риб.

"Від залишків таких шкідливих гідроспоруд треба звільнити насамперед усі природоохоронні території України. Окремо слід виділити гірські річки, іхтіофауна яких є вразливою до замулення, пов'язаного з греблями", - наголошує він.

Утім, "звільнення" потрібне не лише гірським річкам.

"Це наш річковий "золотий запас", поки ще є чиста вода та залишається реальна можливість повернути рідкісні види в локальні екосистеми. Це перший крок до відновлення українських водних екосистем. Річки з вільною течією допоможуть нам пом'якшити вплив зміни клімату та запобігти посусі" - додає вона.

Екологи з Всесвітнього фонду природи WWF-Україна вже виявили 12 старих гребель у басейнах обох Черемошів та Питули, які давно не використовуються людиною, але продовжують перешкоджати руху води.

Тому активісти закликають місцеву владу долучатися до "звільнення річок". Зрештою, у цьому мають бути зацікавлені і самі громади - повернення форелі та іншої мігруючої риби принесе лише зиск.

У Європейському Союзі "звільнення" річок (dam removal) - один з природоохоронних пріоритетів.

До 2030 року там планують відновити вільну течію 25 тис. км рік, щоб гарантувати нормальне водозабезпечення навколишніх регіонів.

В Україні ж, попри кількарічну посуху та відчутні проблеми з водою, аналогічного довготривалого національного плану зі "звільнення річок" та ліквідації старих гідротехнічних споруд немає.

Більше того, зводять нові дамби і греблі, як наприклад міні-ГЕС, через яку пересихає річка Случ на Житомирщині.

Тому "звільнення" річок залишається завданням екологів та місцевих активістів.