Йокалемене, греча і півень Петя. Як на каналі ТЕТ показують «селючку» з Коломиї

У соцмережах – нова халепа. Обговорюють серіал «Встигнути до 30». Пильні глядачі видивилися, що одна з героїнь – трішечки дивна. Назвемо це так.

І ось у чому проблемка. У серіалі йдеться про трьох дівчат, які знайомляться в день свого 29-річчя в одному з київських барів. І обіцяють одна одній досягти кожна своєї мети до 30. Героїні, за класикою, мають бути зовсім різними. Одна (Дар’я Петрожицька) — сексікиця Іра, вона мусить вийти заміж. Інша (Анна Кошмал) — зануда Саша, має план, нарешті, робити в житті те, що хоче. Ну і повинна ж бути третя. Нею стає Люба з Коломиї. Її грає Анастасія Остреїнова. З перших секунд очевидно, що Люба — затуркане село, і впродовж усіх серій глядачі реготатимуть саме з цього, пише detector.media.

А тепер хвилинка географії. Коломия — це місто на Івано-Франківщині. Перші згадки про нього датуються 1240 роком. У 19 та 20 столітті там активно розвивалося культурне життя, відкривалися українські театри, гімназії, друкарні. Перед Другою світовою Коломия була другим містом на Галичині за розвитком культури. Усі ці традиції добре простежуються щонайменше в архітектурі міста.  

Але кому цікава ця фігня взагалі? Нумо придумаємо чергову рагулиню і скажемо, що вона з Коломиї. А чому? А тому! Даємо в ефір. (Дивіться з 13-ї хвилини.)

Отже, наша Люба — не лише страшенно затуркана, але й неймовірно дурненька. Автори в релізах подають це як наївність. Це підсилюється ще й форматом серіалу, який знятий у типовій для нашого телебачення фарсовій манері. Любу дурить барига: каже, щоб збирала по Києву закладки, і видає це за пошуки скарбів. Вона усміхається, а згодом радісно розповідає про таку чудову роботу поліціянту. Також Люба дико регоче, коли хтось згадує про пеніси, і голосно верещить, коли їх бачить. Ну, ви зрозуміли. 

Далі йдемо. Люба розмовляє взагалі не як із Коломиї. Навіть не знаю, звідки вона могла би бути. На всі випадки життя в неї є слово «йокалемене». Також у себе в глухому селі (в Коломиї) вона мала півня Пєтю, якого потім зготувала з «гречею». Та разом із тим Люба постійно каже «подякувала». Тобто загалом вона розмовляє суржиком, але характерним для багатьох регіонів водночас, зокрема й російськомовних.

Впродовж усих серій нам показують кадри з любиного дитинства. Вона живе разом із татом у хаті, встеленій рушниками. Самі вони – у вишиванках. Тато називає її «доча». Люба дуже просить домашню тваринку – теля. Вже у Києві вона постійно згадує про те, як пасла корів та обіцяє знайомому «поцілунок по-телячому». Також розповідає, приміром, як її тато збив сусідського собаку і їм «довелося їм два місяці хату охраняти». 

Далі ще цікаво. У акторки Анастасії Остреїнової – дуже цікава і фактурна зовнішність, яка одразу запам’ятовується. Але водночас вона у неї – типово російська. От просто як на картинках з русскими красавицами.

Я ці трагічні обставини знаю як ніхто. Одного разу на каналі «Еспресо» робили ефір до Дня вишиванки. Усіх ведучих повдягали у красиві національні строї – мене, відповідно, також. Коли настав час робити зачіску, стилістка Світланка наказала плести косу. Я була заперечила, але хто там буде слухати? В результаті перед дзеркалом сиділа справжня Альонушка, які бракувало хіба кокошника і коромисла. Здавалося б, така дрібниця – просто зачіска, а усі дідові рязанські гени полізли через верх, ледь Єсеніна цитувати не почала. 

Тому я просто шкірою відчуваю процес гриму нашої Анастасії. Навіщось цю її типажність ретельно підкреслюють. Як не ось таким образом. 

Так ось таким. 

Разом із півнем Пєтьою, фаршированим гречею, персонажка ця наводить на страшні роздуми. Чекаємо. Можливо мешканці Коломиї вже офігіли і пишуть якусь петицію. А тим часом ми із вами спробуємо розібратися, а чому такий химерний і відірваний від будь-якої реальності образ взагалі зміг народитися. 

Відповідь перша – авторам було лінь проробляти персонаж. Ну, це, знаєте, коли прописується образ, обмірковуються риси характеру, формується мова, зовнішність, мотивація, арка… Ой, чекайте, мотивація та арка – це вже занадто складно, а у нас комедія із сумнівним гумором. Проте можна ж було просто загуглити Коломию і прочитати про неї два слова у Вікіпедії? Не можете читати – то це ж не проблема у наші часи. Є відяшки. 

Але існує, друзі, й інша відповідь. Авторам взагалі все одно: що Коломия, що Верхні Устюги. Героїня могла бути із, наприклад, Жашкова, але там вже живуть Антон і Марічка. 

Так воно буває, коли знімаєш і для України, і для Росії. Як це робив режисер «Встигнути до 30» Віктор Медведський, білорус між іншим. Деякі його роботи виходили на російському телебаченні перед самим повномасштабним вторгненням. Наприклад «Катя на автомате». 

А про петицію я не жартувала. Бо це вже не перший випадок, коли гуцули у наших серіалах показані дикими рагулями. Все почалося зі скандального «Останнього Москаля», продовжилося «Великими Вуйками» і ось маємо тепер ще й Любу з Коломиї. 

Тут треба обов’язково сказати дещо на захист Аастасії Остреїнової. Актори у нас взагалі ніяк не впливають на процес зйомок. Маю на увазі саме серіали, а не кіно. Що сказали – те і граєш. До того ж, за сценарієм далеко не завжди зрозуміло, що матимемо на виході. Та з іншого боку особисто я прихильниця позиції, що актори повинні бути думаючими і певні серйозні факапи справді можна розгледіти ще у тексті. Тим паче, у кадрі «світяться» саме актори, а не сценаристи чи режисери. З третього боку – зйомок у нас досить довго не було і люди нині хапаються за різні можливості.

Але, схоже, хвилюватися їм нічого. Саме серіали, а не кіно, нині отримують небачену державну підтримку. Йдеться не лише про недавній конкурс від Мінкульту, який оцінювали тоді ще міністр Олександр Ткаченко та режисер «Слуги народу» і «Моєї прекрасної няньки» Олексій Кірющенко. Громадянин Росії, між іншим. Ну а у Стратегії розвитку українського кіно до 2027 рік Держкіно пропонує виробляти на рік не менше 600 годин телесеріалів. І не більше 7 авторських стрічок і, знову ж, не більше 20 робіт для широкої глядацької аудиторії. 

А, ледь не забула. Ще дві цікаві особливості «Встигнути до 30». 

Перше – якась дуже активна фіксація на геях. Причому, звісно, карикатурних і у негативному контексті. Хлопець героїні Іри зраджує їй зі своїм другом. Ну тут нехай – нормальна ситуація. Тато хлопця – гомофоб і приходить його бити. Далі Іра змушує прикидається геєм свого друга Фіму, щоб перевірити нового кавалера. Манірний Фіма приходить до нього залицятися у барі і отримує стусанів. 

Далі батьки Фіми чомусь теж підозрюють, що той гомосексуал і він змушує Іру прикидатися його нареченою. Коли всі дізнаються, що це вистава, мати говорить бородатий жарт про «ти – не гей, ти – під*арас». Ще якийсь гей був у барі і замовляв собі коктейль «Блакитна лагуна». 

І друге – гумор. Автори в анонсах обіцяли, що «на глядачів чекають яскравий сучасний гумор, непересічні сюжетні лінії та романтичні почуття». Ці непересічні сюжетні лінії можна спостерігати ледь не у кожному вітчизняному ситкомі. А ось гумор – це питання дуже особисте. Тому просто розповім про кілька жартів. 

Після веселого вечора дівчата прокидаються у квартирі з похміллям і намагаються згадати, що вчора було. У всіх трьох болять дупці. Це подається із натяком на те, що у них був секс. Але потім з’ясовується, що усі вони зробили тату. Тут два в одному – і непересічний сюжет (ніде такого не бачила), і яскравий сучасний гумор.

У Іри побачення з черговим чоловіком у нього вдома. Зненацька хтось дзвонить у двері – це його мама. З’ясовується, що він – мамчин пиріжечок, і слухається цю владну жінку в усьому. 

Мама: Так ти проститутка?

Іра: Та ви що, я не проститутка!

Станіслав: Так, не перебивай маму! 

Іра каже, що у них – не зовсім нормальні стосунки і «якщо ти хочеш, щоб у нас було все добре, якесь продовження, то тобі треба передивитися відносини з мамою». І наступним кадром бачимо, як героїня стоїть у під’їзді і перед нею закриваються двері. Теж дуже сучасна і непередбачувана кумедна ситуація. І так вже 16 серій. 

Фото: кадри з серіалу «Встигнути до 30» та «Великі Вуйки»

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!