Задоволення потреби: Церкви споруджуються тільки на прохання вірних

Цього літа Івано-Франківськ стане центром духовного життя Української греко-католицької церкви. Тут урочисто відзначатимуть 150-річчя від дня народження світоча Церкви Андрея Шептицького. Тим часом, доки триває підготовка до Патріаршого собору та відкриття пам’ятника, в Івано-Франківську невпинно продовжують споруджуватися нові храми. А існуючі культові споруди не завжди зберігаються у належному стані.

Ледь не щотижня чуємо повідомлення про те, що десь згоріла церква. Як правило, від вогняної стихії потерпають дерев’яні храми. А причиною займання називають або коротке замикання, або непогашену свічку. Через такі, здавалося б, банальні речі, майно, за котре відповідає уся церковна громада, йде з димом. І не довго чекаючи, та ж громада вирішує відновити святиню на місці зруйнованої. Історія аж надто проста, зате знайома багатьом, пише Західний Кур'єр

Попри це, кількість новобудов також вражає. За даними відділу у справах національностей, релігій і охорони культурної спадщини управління культури, національностей і релігій ОДА, станом на сьогодні на території Прикарпаття будується 54 церкви. Щодо потреби у такій кількості храмів, то конкретики жодної, оскільки, за словами виконувача обов’язків начальника цього відділу Уляни Бибик, немає спеціальних розрахунків, на яку кількість населення мала би споруджуватись одна церква.

Питання кількості церков у Івано-Франківську «Західний кур’єр» вже порушував. Але три роки тому схема розміщення культових споруд у місті перебувала на стадії розробки. Сьогодні ж вона є доступною на сайті міського департаменту містобудування та архітектури. У схемі враховані не лише діючі храми та каплички, але і пропоновані місця для будівництва майбутніх церков.

Після спорудження культові споруди переходять на баланс церковної громади, а тому вона і утримує свою церкву та дбає про збереження майна. В нашій області найбільше збудовано греко-католицьких храмів. Лідером УГКЦ є і в кількості храмів, що будуються.
«Відповідальність лежить на громаді згідно з чинним законодавством. Майно у храмах не належить Церкві. Церкві належить тільки єпархіальне управління, а все решта – громаді. Але відповідальність перед Церквою несе священик», – наголошує канцлер Івано-Франківської архієпархії отець Володимир Чорній.

Але виникає логічне питання: чи потрібно аж стільки храмів, котрі виблискують золотими куполами ледь не на кожній вулиці міста? Чи варто розділювати церковну громаду на менші? Таке нагромадження культових споруд, очевидно, не на користь духовенству, бо вони наражаються на нерозуміння зі сторони вірних. Якщо взяти до уваги хоча б мікрорайон навколо залізничного вокзалу, то з усіх сторін маємо церкви однієї конфесії. Та і в сьогоднішній економічно-нестабільний час навряд чи вірні готові спонсорувати повне утримання церков. Чи економічно вигідні такі храми, котрі утримуються за рахунок парафіяльних внесків, і чи доцільно дробити громади на маленькі парафії, адже у наповнюваності церков також можна засумніватися. Не для преси священики зізнаються, що дедалі менше парафіян відвідують літургії. І всьому виною є, очевидно, сучасні темпи життя.

«Що стосується тих церков, які ми будуємо, то найперше це робиться за проханням тих людей, котрі там живуть. Є люди хворі, інваліди, котрі не можуть далеко добиратися. Будівництво невеличкої церкви біля декількох багатоповерхівок дасть можливість людям брати участь у літургії. Священики, зі своєї сторони, та митрополит мають відповідальність перед Богом за людські душі. Як донести те слово Боже, коли людина не може піти до церкви? Ми ж не будемо ходити по домах», – каже отець Володимир Чорній.

На майбутнє церковна верхівка планує провести своєрідну реформу, розділивши храми за специфікою. Таким чином, у Івано-Франківську планують створити церкву для військових, для студентів, для молоді.

«Ми прагнемо до того, що у місті мають бути храми для різних суспільних груп. І для них повинні бути підготовлені священики. Бо ж не буде священик однаково говорити до лікарів, військових, молоді, дітей»,  – зауважує отець-канцлер. Він не вважає сьогоднішнє розташування храмів однієї конфесії аж надто щільним, а тому й наголошує, що церкви у різних мікрорайонах міста і у селах будуються за бажанням парафіян.

Як відомо, у Меморіальному сквері, що позаду драмтеатру, також планують спорудити нову церкву. Якось доволі дивно виглядає прагнення звести храм на місці діючої каплички, котру тут звели понад 12 років тому. На жаль, як запевняють пересічні іванофранківці, ту капличку, очевидно, спеціально доводять до руйнування. Ніхто не проводить жодних косметичних ремонтів, а підвалини намоленого місця потроху осипаються. Виникає запитання: чи варто такою дорогою ціною добиватися спорудження церкви? Можливо, дешевшим коштом обійдеться громаді міста просто реставрувати капличку.
«Певна річ, що Церква не може дивитися, коли якась освячена річ розсипається і використовується не за призначенням. Є ще й такий момент, що у тому місці можна використати приміщення більш доцільно. Ми зацікавлені у тому, щоб ту каплицю реконструювати і задовільнити потреби людей, котрі приходять туди на молитву. Але з цим також є великі проблеми, – каже отець Володимир Чорній. – Каплиця перебуває на балансі держави. На цей час там призначений священик, є люди, котрі вивчають ситуацію. Саме цей священик зобов’язаний налагодити усі документальні стосунки із державними органами згідно з чинним законодавством. Якщо буде погодження із державними структурами, ми не заперечуємо проти ідеї спорудження храму в пам’ять жертв нашого народу».

Побудова церков та інших культових споруд повинна виходити із духовної потреби мешканців міста, а не з точки зору можливості працевлаштування священика. Власне, на цьому питанні сходяться і зодчі, і духовенство.

Нещодавно у приміському селі Угорники освятили наріжний камінь під будівництво нової церкви. Храм постане на місці, де була відправлена перша літургія після виходу УГКЦ з підпілля, кажуть священнослужителі. Місцевий парох отець Юрій Трухан переконує, що храм стане окрасою при в’їзді у місто. Як запевнив нас отець-канцлер, якщо село велике, то це нормальне явище, коли будується друга церква. Причини бувають різні: або церква в аварійному стані, або вона просто замала, а громада розрослася. У більшості стараються будувати для зручності людей. Тоді це виправдано.