Зберігайте спокій – чистіть кулемет або Чим займається прикарпатська Самооборона?

Народна самооборона, як громадське утворення виникла ще на Майдані, а на тепер вже є всеукраїнською організацію, що захищає інтереси місцевих громад. На Галичині діяльність самооборони чи не найпомітніша.

Місцеві формування намагаються не спускати очей з тих галузей, де були і трапляються досі значні правопорушення та залишається корупція. Самооборонівці разом із представниками Правого сектору патрулюють дороги спільно з міліцією та ДАІ. Перед травневими святами організували блокпости на в’їздах до міст, абе не пропустити провокаторів. У більш спокійний час традиційно патрулюють у лісах, щоб позбутися незаконної вирубки дерев; постійно борються із хабарництвом та незаконною видачею земельних ділянок тощо. На Прикарпатті буквально цими днями організували патрулювання газопроводу, який проходить цією територією. Власне чим займається самооборона на Івано-Франківщині «Zбруч» приглядався пильніше.

Призначення через люстрацію

Найбільше самооборонівці концентрують увагу на правоохоронних органах. Черговому новопризначеному очільнику УМВС в Івано-Франківській області не вдалось приступити до роботи, оскільки його кандидатура не була узгоджена з народом, а самооборона не допустила до робочого місця, і, навіть, не один раз. Вже була друга невдала спроба представити громаді головного правоохоронця. Місцеві мешканці схиляються до думки, що такі посади не повинні займати «варяги», а цього разу керувати Управлінням МВС на Прикарпатті прислали Сергія Піддубного з Рівненщини. На знак протесту самооборонівці перекрили підходи до приміщення УМВС та запропонували Піддубному їхати на свою малу Батьківщину – припаркували під будинком БТР із написом «Таксі. На Дубно». Військова машинерія перед входом у місцеве управління міліції стояла ще й вчора. А новопризначений керівник першого разу так і не з’явився, а представники департаменту кадрового забезпечення МВС України запевнили присутніх, що якщо Піддубного тут бачити не бажають, то його і не представлятимуть, мовляв питання знімається. Обіцянки не дотримали, адже намагалися його представити вдруге.

Нагадаємо, Координаційна рада Прикарпаття місяць тому розглянула усі вісім кандидатур на посаду керівника обласного УМВС, які зареєструвалися на сайті міліції. Довіру висловили Ярославу Манжелею та Василю Христіну. Ярослав Манжелей – полковник міліції, у відставці. Василь Христін – оперативний працівник УБОЗ УМВС України в Івано-Франкіській області.

На сьогодні компромісу між владою і громадою у питанні міліцейського призначення так і не знайдено. У МВС звикли до підпорядкування «по вертикалі» з чітким виконанням вказівок зверху і, можливо, тому бояться, що призначення начальника обласного управління «з народу» зруйнує систему. А з іншого боку після виборів 25 травня, як у СБУ, так і в МВС все одно плануються нові призначення, то чи варто впиратися зараз, коли питання явно тимчасове?

Вчимося вбивати і рятувати

Поки на Сході країни триває справжня боротьба зі зброєю та смертями по усі боки конфлікту, на Заході готуються. Поки що не до кінця відомо до чого, але сидіти, склавши руки і займатись лише локальними питаннями, тут не випадає. Їхати на Донбас допомагати братам-українцям рвуться не усі, адже головне – захистити свій дім. А ті, хто відчуває громадянський обов’язок і покликаний захищати цілісність Батьківщини – вже давно там.

Якщо під час подій на столичному Майдані усіх охочих навчали звичайних прийомів самооборони, то сьогодні цим не обійдеться. На Прикарпатті діє справжній партизанський табір, де добровольці проходять курс бойової підготовки. Кваліфіковані інструктори навчають збирання-розбирання макетів зброї, роботи з вибухівкою – як її знешкодити чи сигналізувати, щоб не потрапити у пастку, проводять тактичні групові заняття. Червоний Хрест проводить навчання з надання першої медичної допомоги. Усе продиктоване вимогами часу.

«У зв’язку з подіями, які зараз відбувається в країні, люди мають бути готові в будь-який час принаймні згуртуватися та стати на оборону краю. У нас кожного дня збільшується кількість осіб, які хочуть приступити до навчання», – повідомив Юрій "Тихий".

Повний курс навчання триває п’ять днів. Але й про тих, хто у будні працює, не забули. Вони можуть навчатись на вихідних. Долучаються усі охочі без обмеження віку, адже зобов’язань після проходження навчання жодних. Ніхто не повинен йти до війська чи у міліцію, а тим паче їхати у гарячі точки. Щодня знаходяться десятки, а то і сотні добровольців й ті, хто вже чогось таки навчився приводять друзів та колег.

Представники прикарпатської самооборони стверджують, що партизанський вишкіл триватиме доти, доки сюди приходитимуть ті, хто хоче вправно захищати свою Батьківщину.

Координатор народної самооборони на Прикарпатті Юрій на прізвисько «Тихий» переконаний, що люди не здадуться, поки не досягнуть свого, адже Конституцією передбачено, що «єдиним джерелом влади в Україні є народ».

Отара не без паршивої вівці

Останнім часом на Прикарпатті поширюються чутки про те, що представники народної самооборони, або ж люди під їх прикриттям чинять неправомірні дії. Здебільшого йдеться про хуліганство, але є очевидці, що кажуть бачили як самооборонці під час патрулювання разом із інспекторами ДАІ брали хабар.

«Ми не виключаємо такий варіант, оскільки люди є різні. У такому випадку є прохання до населення повідомляти в координаційний штаб народної самооборони на Прикарпатті, щоб цих людей можна було вигнати і публічно озвучити їх прізвища. Люди повинні зрозуміти, що не для того відбувся Майдан, не за це ми боролися. Усюди є як порядні люди, так і не зовсім такі. Ми намагаємося їх відсіяти. Проте у буремні часи до народної самооборони входив чи не кожен прикарпатець. Тепер їх кількість зменшилась, але цим статусом ще користується й досі прикривається більшість», – розповідає Юрій «Тихий».

Як з цим боротися? Нічого нового вигадувати не потрібно – спробувати дізнатися прізвище, або хоча б зафіксувати на телефон чи будь-який інший пристрій обличчя, зафіксувати дату і точний час. Якщо це випадок хабарництва «на пару» з ДАІшником – запам’ятати хоча б прізвище інспектора. В народній самообороні так само є журнал обліку в якому реєструються усі дзвінки, а також прізвища тих, хто відправився на виклик (якщо це стосується прибуття на місце злочину). Тож, знайти недобросовісного самооборонця не складе проблеми.

Випереджуючи події в мріях про мирне майбутнє України, питаємо у що трансформується народна самооборона тоді, а може й взагалі не існуватиме? Самооборонці прогнозувати не квапляться. «Все покаже час і чи справді це все потрібно. Оскільки після Майдану не усі зміни відбулися у кращу сторону. Відверто кажучи, країну зливають. Не буду зупинятись на прізвищах. Можливо ми не все знаємо, але як бачимо приклад Криму – наслідки болючі», – чуємо від «Тихого».